Актуалізація національної екологічної політики на принципах сталого розвитку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 33Следующая ⇒

Відносно екологічної політики в Політичній декларації і в Плані виконання рішень Всесвітнього самміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002 р.) визначено:

· необхідність довгострокової перспективи і широка участь в розробці політики, прийнятті та здійсненні рішень на всіх рівнях;

· зміна нестійких моделей виробництва і споживання на основі екологізації повного життєвого циклу продукції, збереження і раціональне використання природо-ресурсної бази економічного і соціального розвитку на основі екосистемного підходу.

На 5-й Пан-Європейській конференції міністрів “Довкілля для Європи” (Київ, 2003 р.) конкретизовані політичні аспекти для України. Це – Конвенція про охорону і сталий розвиток Карпат, Декларація міністрів України, Росії і Білорусі про екологічне оздоровлення басейну Дніпра, Заява про освіту в цілях сталого розвитку, Стратегія екологічного партнерства і співробітництва країн регіону ЄЕК ООН, Міністерська декларація щодо екологічної політики на перші 10 років XXI століття.

Базова методологія розробки і реалізації національної екологічної політики ґрунтується на наступних підходах:

· екосистемний (біотичний) підхід, який гарантує збереження і відтворення навколишнього природного середовища та його екосистем;

· інтеграційний підхід, що має забезпечити процес інтеграції екологічних вимог (аспектів) в усі сфери життєдіяльності та в секторальну політику;

· системна цілісність і взаємозв‘язок розробки й реалізації екологічної політики;

· комплексний підхід, що дає можливість запобігти конфліктам інтересів при підготовці і реалізації рішень, полегшити процеси їх погодження.

Державна політика євроінтеграції та вступу України до СОТ (Світової Організації Торгівлі) вимагає розробки і прийняття адекватної національної екологічної політики з урахуванням рішень Йоганнесбурзького самміту зі сталого розвитку та Пан-Європейської Київської конференції “Довкілля для Європи”. Проблема полягає в тому, що існуючі стратегічні державні документи є скоріше декларативними заявами, ніж концептуальною основою для розробки національної екологічної політики. Не прийнята концепція сталого розвитку України, яка має визначити національні пріоритети еколого-економічної політики.

Існуючі “Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, що прийняті Верховною Радою України у 1998 р., вже не відповідають новим екологічним вимогам і політиці євроінтеграції. Їх актуалізація має відбуватися з орієнтацією не на державний, а національний рівень. По-суті, це розробка нової національної екологічної політики на базі міжнародних екологічних зобов‘язань України щодо змін клімату, збереження біорізноманіття, боротьби з опустелюванням, а також з урахуванням екологічних вимог і механізмів СОТ, рішень Йоганнесбурзького самміту і Київської конференції “Довкілля для Європи”.

Висновки

1. В Україні створені правові і програмні передумови для національної екологічної політики, побудованої на принципах СОТ та відповідно до європейської інтеграції.

2. Актуалізація національної екологічної політики потребує системного аналізу і гармонізації екологічної, економічної і соціальної політики.

Рекомендації

А) першочергові

1. Провести комплексний екологічний аудит чинної правової, нормативної і програмної бази національної екологічної політики з метою встановлення її відповідності європейським вимогам, принципам сталого розвитку та екологічним вимогам СОТ.

Б) стратегічні

1. Розробити за європейськими стандартами й увести в дію економічні механізми реалізації національних і загальнодержавних екологічних програм.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?