Будова штучної вагіни і II підготовка до використання

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 16 из 73Следующая ⇒

Будова і підготовка штучної вагіни повинні забезпечу­вати одержання еякулята, бути безпечними для твари­ни і запобігати хворобам.

Штучна вагіна складається з таких частин (рис. 7, 8): основний циліндр або корпус, що має патрубок з отвором для вливання води і вдування повітря; тонко­стінна гумова трубка (камера); ебонітовий краник, че­рез який вдувають повітря у міжстінний простір вагіни; загвинчувана гайка, що замінює краник (у вагіні для жеребця); спермоприймач з кришкою; сполучна трубка для приєднання спермоприймача до вагіни для кнура; гумовий тримач спермоприймача; гумові кільця для за­кріплення камери на циліндрі (є у вагінах для бугая, кнура і жеребця); манометр з гумовим балоном або ку­лями Річардсона (є тільки у вагіні для кнура конструк­ції Полтавського науково-дослідного інституту свинар­ства).

У вагінах для барана і бугая застосовуються два ти­пи спермоприймачів: двостінний скляний спермоприй­мач, у міжстінний простір якого наливають теплу воду, що запобігає різкому охолодженню сперміїв, і одностін- ний скляний або пластмасовий. Одностінні спермоприй- мачі можна застосовувати при температурі повітря не нижче 18—20 °С.

Для кнура й спеціальний спермоприймач, зроблений з прозорої пластмаси (плексигласу або капрону). Він складається з градуйованого стакана, ковпака і гумово­го фільтра. Як спермоприймач для кнура можна також використати звичайну скляну банку з широкою шийкою місткістю 0,5 л, заввишки 16 і діаметром 8 см.

Підготовка штучної вагіни до використання склада­ється з кількох послідовних операцій.

1. Вагіну миют ь (складен у, але без спермоприймача) в тазу або у ванні"теплим розчином двовуглекислої (2— —З %) або вуглекислої (1—1,5%) соди. Миють корис­туючись йоржиком, спеціальною протиркою чи куском марлі, намотаним на паличку або захопленим корнцан­гом.

Після миття вагіну обполіскують чистою гарячою водою, висушують або насухо витирають всередині і зовні чистим рушником або марлевою серветкою. Вагіни слід мити відразу ж після роботи. Миють і ті вапни, якими ще не користувалися.

/ — циліндр; 2 — камера; 3 — фіксуючі кільця; 4 — отвір для виходу води і повітря; 5—поліетиленовий спермоприймач одноразового застосування; 6 — з'єднувальна частина спермоприймача; 7 — змішувач спермоприймача; 8 — чохол-пробірка для відбору проб; 9 — з'єднувальна муфта; 10 — лінія тер­мічної герметизації; —лінія відрізу спермоприймача; 12 — лінія відокрем­лення чохла-пробірки.

2.Вагіну дезинфікують (знезаражують) такими спо­собами: автоклавують протягом 10—15 хв у дистильова­ній воді при температурі 105 °С і тиску 0,3—0,4 атм; кип'ятять у стерилізаторі протягом 20 хв також у дистильованій воді; старанно протирають за допомогою корнцанга або довгого пінцета всю внутрішню поверх­ню гумової камери ватним тампоном, змоченим 96° спир- том-ректифікатом. Спирт швидко звітрюється, і поверх­ня камери залишається сухою.

3.Чисто вимитий спермоприймач знезаражують од­ним з таких способів: витримують у сушильній шафі при температурі 160—180 °С протягом 20 —30 хв, а потім охолоджують до кімнатної температури; споліскують 70 °С спиртом, виливають спирт і промивають 4—5 ра­зів 1 % розчином хлористого натрію; спермоприймач разом з кришкою ставлять у посудину з теплою водою і кип'ятять протягом 3—5 хв. Вийнявши спермоприй­мач з кип'ятку, його споліскують 4—5 разів 1 %-м розчи­ном натрію хлориду.

Знезаражений спермоприймач негайно закривають кришкою. Після знезаражування у міжстінний простір двостінних спермоприймачів вливають воду, яка після обігрівання стінок спермоприймача повинна мати тем­пературу ЗО—35 °С для бугая і 25—ЗО °С для барана (вимірюють хімічним термометром). Отвір для води за­тикають гумовою пробкою. Підготовлені спермоприйма- чі ставлять у шафу-термостат з температурою ЗО—35 °С.

4.Вийнявши ебонітовий краник, вставляють у патру­бок скляну лійку і вливають у міжстінний простір вагіни теплу воду, яка має температуру 55—60 °С. Не слід пе­реповнювати вагіну водою, бо стінка камери стає від цього дуже тугою, що може загальмувати еякуляцію.

Норми заповнення вагіни водою такі: для бугая — 350—500 мл, барана — 150—180, кнура — 500—600 (уко­рочена вагіна для бугая) і близько 1200 мл, якщо вико­ристовують спецвагіну, та жеребця— 1500—2500 мл. Підготовлені вагіни зберігають у термостатах при тем­пературі 40—42 °С.

5.Вливши воду, внутрішню поверхню вагіни змазу­ють за допомогою стерильної скляної палички тонким шаром очищеного білого чи жовтого вазеліну, заздале­гідь простерилізованого при температурі 100 °С. Той ківець вагіни, до якого приєднуватимуть спермоприймач, залишають незмазаним на 3—5 см.

Приєднують до вагіни спермоприймач. Одностін- ний чи двостінний спермоприймач для бугая і барана, знявши кришку, вставляють у незмазаний кінець вагіни; у вагіні для бугая закріплюють спермоприймач за допо­могою гумового тримача, а спермоприймач для барана підтримують пальцями.

Спермоприймач для кнура з'єднують з кінцем вагіни за допомогою гумової трубки. Гумовий спермоприймач для жеребця надівають на горловину штучної вагіни.

Приєднавши спермоприймач, нагнітають у міжстін- ний простір вагіни повітря так, щоб стінки камери зімк­нулися і утворили щось подібне до природної вагіни. По­вітря вдувається за допомогою гумового балона спеці­ального компресора.

У вагіну для кнура конструкції Полтавського науко­во-дослідного інституту свинарства повітря нагнітають у простір між металевим кожухом і камерою за допомогою куль Річардсона. Тиск становить 45—60 см водяного стовпа. Під час садки тиск збільшується на 4—5 см. У разі зниження тиску слід підкачати повітря. У вагіну для жеребця повітря нагнітати не слід.

Перед самим взяттям сперми в цілком підготовле­ній вагіні вимірюють температуру. Вона повинна бути в межах 40—42 °С. Щоб температура у підготовлених вагінах не знизилась на момент взяття сперми, їх слід тримати у шафі-термостаті при температурі 40—42 °С, однак не дуже довго, бо вазелін, вбираючись у гуму, псує камери.

Рекомендується закривати вхідний отвір штучної вагіни спеціальною закладкою з м'якого поролону, що очищає статевий член від решток бруду або пилу.

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ СПЕРМИ

Сперму у плідників беруть у спеціальному манежі че­рез 2 год після годівлі (згідно з розпорядком роботи) на тварину в механічному станку або чучело (рис. 9). У манежі завжди підтримують належний санітарний стан. Тут повинно бути світло і тепло.

Коли одержують сперму від бугаїв і баранів, у ста­нок ставлять самку, кастрата чи іншого плідника. Слід підбирати такого партнера для кожного плідника, щоб

Механічні чучела для взяття сперми від бугаїв.

останній проявляв статеві рефлекси з найбільшою си­лою. Такі індивідуальні схильності плідників встанов­люють щоденним спостереженням, дані якого записують до журналу. Не можна вибирати для взяття сперми ду­же високих тварин, а також тварин з широким крупом, бо в цьому разі доводиться відводити статевий член плідника надто далеко вбік, що може бути причиною появи у нього больових відчуттів, які гальмують рефлекс еякуляції. Тварину фіксують у станку, щоб вона не мог­ла вийти з нього.

Хвіст кобили від ріпиці до половини забинтовують полотняним бинтом, щоб волосся не порізало статевий член жеребця. Самка, кастрат чи плідник (кожен з яких використовується як підставна тварина) повинні бути здоровими.

Бугаїв виводять за допомогою палиці-водила, жереб­ців — на поводах або розв'язках (норовистих жеребців повинні виводити два конюхи). Баранів і кнурів підганя­ють у манеж по одному. Па цей час штучна вагіна по­винна бути вже підготовленою.

Під час виведення бугая технік, тримаючи підготов­лену штучну вагіну в правій руці (для лівий — в лівій), стоїть трохи осторонь і ззаду від станка і уважно сте­жить за плідником, якого підводять. Як тільки плідник робить стрибок на підставну тварину, технік швидко підходить і приставляє вагіну до крупа підставної тва­рини вгору спермоприймачем під кутом 35—40° до го­ризонтальної лінії так, щоб середина вагіни була біля хвоста тварини. Одночасно технік обережно відводить лівою рукою статевий член бугая трохи вбік, спрямову­ючи його в отвір штучної вагіни. При цьому не можна до торкатися до статевого члена бугая (а також барана), слід захоплювати пальцями тільки препуцій. Все це роблять дуже швидко. Ні в якому разі не можна надіва­ти вагіиу на статевий член, бугай повинен сам увести його в отвір вагіни.

Садка бугая триває лише кілька секунд. Після харак­терного різкого поштовху вперед бугай виділяє сперму одним імпульсом. Вагіну не слід відривати від статевого члена відразу за поштовхом, а треба поступово опуска­ти її вниз, поки бугай не зійде з підставної тварини (завдяки цьому запобігають виділенню сперми повз ва­гіну). Як тільки він витягне статевий член з вагіни, її повертають вниз спермоприймачем,, випускають через краник повітря, щоб сперма.стекла у спермоприймач, і виносять у тепле приміщення (лабораторію), де спер­моприймач відокремлюють від вагіни і закривають криш­кою. Штучну вагіну негайно відмивають содовим розчи­ном від вазеліну, щоб не допустити набрякання і втрат міцності камери.

Поліетиленовий спермоприймач герметизують тер­мічним шляхом за допомогою приладу «Молнія-1» і від­різають частину з еякулятом.

Коли беруть сперму від барана, технік сідає навпо­чіпки біля станка з зафіксованою твариною, тримаючи вагіну в правій руці і притримуючи спермоприймач вка­зівним і середнім пальцями. Під час стрибка барана технік підставляє вагіну до крупа тварини, яка стоїть у станку, причому вагіну слід тримати похило під кутом ЗО—40° спермоприймачем вгору. Лівою рукою, тримаю­чись за препуцій, технік спрямовує статевий член в отвір вагіни. Якщо поштовху не було, треба дати баранові зій­ти з вівці і взяти сперму під час наступного стрибка. Решта правил —такі самі, як і при взятті сперми від бугая.

Одержуючи сперму від жеребця, технік стає за кіль­ка кроків від нього і стежить за його рухами. Як тільки жеребець стрибнув на кобилу, технік підбігає до неї, приставляє правою рукою вагіну до її крупа, а лівою бе­ре за статевий член і спрямовує його у вагіну. Під час садки правою рукою сильно натискують на спермоприй­мач, утримуючи вагіну на місці, а лівою притискують вагіну до крупа кобили. Під час виділення сперми слід випустити з вагіни частину повітря, бо інакше камера може зіскочити з циліндра від сильного напору.

         Дерев'яне чучело свині:                  Одержання сперми від кнура

1 — штучна вагіна; 2 — відкидна стінка; 3 — спермоприймач; 4 — елек­тророзетка; 5 — виступи для впирання передніх ніг кнура; 6 — електро­шнур; 7 — термометр на корпусі вагіни;8 — дерев'яна площадка з реб­ристою поверхнею; 9 — гума для фіксації вагіни.

Ознакою того, що у жеребця почалася еякуляція, є ритмічні скорочення м'язів біля кореня хвоста. Садка у жеребця триває 1—2 хв. Вагіну слід відділяти від ста­тевого члена, коли жеребець зовсім зійде з кобили.

Відділивши спермоприймач від вагіни, сперму же­ребця переливають у теплу (25—ЗО °С) градуйовану стерильну мензурку, накриту складеною вдвоє марлевою серветкою. Фільтрувати сперму через марлю потрібно для того, щоб відокремити тягучі секрети придаткових статевих залоз, що знижують життєздатність сперміїв і закупорюють катетери.

У кнурів сперму беруть майже завжди за допомогою спеціально виготовленого чучела свині (рис. 10). Одер­жати сперму на свиню дуже важко через тривалість (5—10 хв) садки кнура; до того ж відводити убік стате­вий член кнура незручно.

Не всі кнури відразу ж роблять садку на чучело. Тому кнурів слід привчати до цього, виробляючи у них відпо­відні умовні рефлекси. Кнурів по одному приганяють у манеж і дають їм можливість зробити садку на чучело з підготовленою штучною вагіною. Якщо кнур відмовля­ється від садки, йому дають можливість спаруватися з самкою у тому самому манежі (поруч з чучелом), а по­тім знову пробують узяти сперму за допомогою чучела. Іноді доцільно зробити садку кнура, вже привченого до спаровування з чучелом, у присутності приучуваного кнура; однак при цьому треба вжити відповідних захо­дів, щоб між тваринами не виникла бійка.

Штучну вагіну вставляють у чучело і надійно закріп­люють у гнізді. Допомога техніка при садці на чучело, як правило, не потрібна; він тільки стежить, щоб не знизився тиск у штучній вагіні. Лише у деяких випадках доводиться обережно спрямовувати статевий член кну­ра в отвір штучної вагіни.

Ознаки еякуляції у кнура такі: кнур припиняє пару­вальні рухи, хвіст закручується вгору, м'язи біля задньо- прохідного отвору ритмічно скорочуються. Наприкінці еякуляції хвіст опускається. Після закінчення садки штучну вагіну, вийнявши з чучела, виносять у лаборато­рію, відокремлюють сгіермоприймач. Секрет цибулинних залоз у вигляді клейких зерен залишається на фільтрі; якщо цього не зробити, то сперму фільтрують через мар­леву серветку в чисту, теплу мензурку.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры