Лікувальне закріплення відламків щелеп хірургічними методами

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 28 из 136Следующая ⇒

В основі сучасного лікування переломів кісток лежить необхідність створення оптимальних умов для прискорення проце­сів репаративної регенерації, забезпечуючи первинне заживлення кісткової рани. Принципи, якими слід керуватися при цьому, зформульовані Л.І. Крупко в 1967 році:

- точне співставлення відламків;

- приведення відламків по всій поверхні зламу в положення щільного стискання;

- міцна фіксація репонованих і прилягаючих поверхнями зламу відламків, що виключає всяку видиму оком рухомість між ними на весь період, необхідний для повного зрощення перелому.

В сучасних умовах лікування переломів кісток здійснюється за такими принципами:

– лікування повинне бути розпочате якомога раніше та направлено на боротьбу з шоком, крововтратою, попередження розвитку інфекції;

– всі етапи лікування повинні проводитись без болю;

– відновлення анатомічної цілісності (репозиція)

– міцне скріплення зіставлених відламків (фіксація) до їх кісткового зрощення;

– виключення з функції травмованого органа (іммобілізація);

– застосування функціонального лікування;

– застосування методів, що прискорюють відтворення кісткової мозолі

Дотримання вказаних положень забезпечує первинне кісткове зрощення в найкоротші строки.

Найбільш повно відповідає сучасним вимогам, що пред’являються до лікування переломів кісток взагалі і щелеп зокрема, оперативний метод закріплення відламків – остеосинтез, позбавлений ряду недоліків, властивих ортопедичним методам.

Під остеосинтезом розуміють хірургічний оперативний ме­тод лікування переломів, направлений на міцне з’єднання від­ламків кістки за допомогою різних матеріалів. В теперішній час остеосинтез знайшов значне поширення в щелепно-лицевій травматології, особливо при лікуванні переломів нижньої щелепи.

Метод оперативного закріплення відламків, тобто остеосин­тез, не повинен протиставлятися ортопедичним методам. Якщо ж в момент проведення оперативного втручання в силу тих, чи інших причин не вдається добитися міцного закріплення відламків, то хірург повинен доповнити іммобілізацію ортопедичними методами. В ряді випадків ортопедичне лікування може бути доповнене остео­синтезом.

Тимчасова (транспортна) іммобілізація відламків верхньої щелепи.

Для тимчасової іммобілізації відламків верхньої щелепи найбільш ефективним є накладання стандартної транспортної пов'язки, яка складається з головної опірної шапочки Збаржа і жорсткої підборідної пращі Ентіна. Шапочку закріплюють так, щоб вона щільно лежала на голові, охоплюючи лобні і потиличні горби, а кінці стрічки її зав’язують на лобі. За допомогою гумової тяги пращу з’єднують з головною шапочкою. Стандартна пов’язка для тимчасової фіксації відламків верхньої щелепи використовується тільки як давлюча. При всіх переломах верх­ньої щелепи з збереженням більшості зубів на обох щелепах давлюча пов’язка дозволяє поставити в правильну оклюзію відламки верхньої щелепи шляхом притискання до неї здорової нижньої щелепи.

При відсутності стандартної транспортної пов’язки найпро­стішим методом фіксації може служити підборідно-тім’яна пов’язка із марлевого бинта, звичайна бинтова пов’язка, але з елас­тичною тягою, яку легко зробити з допомогою булавок і гумок.

Інколи замість шапочки можуть бути використані пілотка, шолом танкіста, льотчика, а замість пращі – друга пілотка, кусок ременя чи гуми, кора дерева та ін. Таку імпровізовану пращу легко прикріпити до головного убору за допомогою булавок і гумових тяжів. В зимовий час замість пращеподібної пов’язки можна використати звичайну шапку-вушанку, яка одночасно може викону­вати роль і шапочки і підборідної пращі. Для цього потрібно опустити клапани шапки-вушанки і зав’язати їх, попередньо наклавши на підборіддя пов'язку із ППІ. Еластична тяга досягається за допомогою гумок, закріплених булавками.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте