Евакуаційно-етапна система лікування ранених (за Опелем)

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 23 из 136Следующая ⇒

Поле бою (перша медична допомога):

- запобігання загрози смерті пораненого шляхом визволення з під завалів, гасіння палаючого одягу;

- тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі шляхом накладання давлючої пов’язки;

- накладання на рану асептичної пов'язки з використанням пакету перев’язочного індивідуального (ППІ);

- надання пораненому положення обличчям униз для попередження асфіксії;

- усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові і можливих сторонніх тіл, фіксацію язика при його западанні;

- введення знеболюючого засобу за допомогою шприц-тюбика;

- прийом протиблювотних засобів (етапіразін) із аптечки індивідуальної (АІ);

- одягання на потерпілого шолому для поранених у голову у випадку ураження місцевості ОР та виніс потерпілого з місця поранення;

- введення антидотів ураженим отруйними речовинами;

- вгамування спраги із фляги пораненого (при тяжких пораненнях – один кінець бинта треба занурити у флягу з водою, другий – у рот поране­ного).

Для надання першої медичної допомоги в першу чергу використовуються медичні засоби, які є у пораненого (АІ, ППІ, ІПП).

Медичний пункт батальйону (долікарська допомога) доповнює першу медичну допомогу. ЇЇ головні завдання:

- контроль і виправлення раніше накладених пов’язок;

- введення знеболюючих чи серцевих препаратів;

- боротьба з асфіксією;

- тимчасова зупинка кровотечі;

- прийом антибіотиків;

- прийом антиблювотних препаратів (по показанням);

- зігрівання поранених, які знаходяться у шоковому стані;

- вгамування спраги;

- підготовка до евакуації.

Медичний пункт полку (перша лікарська допомога) передбачає проведення наступних заходів:

- зупинка кровотечі;

- усунення асфіксії усіх видів;

- здійснення транспортної іммобілізації при клаптевих рваних ранах м’яких тканин обличчя;

- виправлення неправильно накладених і сильно промоклих пов’язок;

- введення антибіотиків, серцевих та знеболюючих ліків;

- проведення протишокових заходів;

- введення правцевого анатоксину при відкритих, особливо забруднених ранах щелепно-лицевої ділянки;

- вгамування спраги;

- заповнення первинної медичної картки;

- підготовка до евакуації.

Більша частина потерпілих з пошкодженнями щелепно-лицевої ділянки одержує медичну допомогу у перев’язочній МПП. Оптимальні строки надання першої лікарської допомоги 4-5 годин з моменту пошкодження (порання).

Окремий медичний батальйон (кваліфікована медична допомога) пораненим у щелепно-лицеву ділянку передбачає проведення таких заходів:

- усунення асфіксії;

- остаточна зупинка кровотечі та боротьба з гострою крововтратою;

- попередження і боротьба з шоком;

- хірургічна обробка рвано-клаптевих і сильно забруднених землею ран обличчя;

- харчування поранених;

- підготовка до подальшої евакуації.

Первинна хірургічна обробка ран, як правило, не повинна проводитись в ОМедБ, як це було в другу світову війну. Зараз доказано (М.В. Мухін, Я.М. Збарж, Б.Д. Кабаков), що повноцінну і радикальну хірургічну обробку доцільно проводити в спеціалізованих шпиталях. Лікар-стоматолог оцінює ступінь поранення, уточнює діагноз, установлює чергу в наданні допомоги:

I черга – щелепно-лицеві поранені, що мають потребу у кваліфікованій хірургічній допомозі по життєвим показникам (з ознаками шоку, кровотечею, асфіксією);

II черга – поранені з явищами помірного порушення дихання, мови, з дуже промоклими пов'язками, а також усі поранені із сполученими та комбінованими пошкодженнями;

Ш черга – сліпі поранення;

ІV черга – всі інші постраждали з легкими пораненнями.

Лікар-стоматолог проводить промивання порожнини рота розчинами антисептиків, організовує харчування поранених, гамування спраги. Крім того, він веде відбір і тимчасово госпіталізує нетранспортабельних. З цієї точки зору, перш за все, поранених розподіляють на дві групи:

- поранені, яких не буде в подальшому евакуйовано.  

- поранені з дуже тяжкими пошкодженнями, їх залишають для тимчасової госпіталізації з метою виведення з цього стану. Відбір і тимчасова госпіталізація нетранспортабельних (на термін від 2 до 10 діб) проводиться по таким показникам: а) після перенесеної гострої крововтрати; б) стан шоку; в) загроза асфіксії; г) загроза кровотечі; д) необхідність у невідкладній хірургічній стоматологічній допомозі.

Оптимальні строки надання кваліфікованої медичної допо­моги – 8-12 годин з моменту пошкодження (поранення).

Спеціалізований польовий пересувний хірургічний шпиталь (спеціалізована медична допомога): 

- вичерпна допомога при кровотечі, асфіксії та шоку, якщо вона не була забезпечена на попередніх етапах;

- кінцева зупинка кровотечі та її профілактика;

- радикальна первинна хірургічна обробка ран м’яких тканин обличчя та ротової порожнини;

- кінцеве лікування усіх ран м’яких тканин за виключенням тих, що потребують багатоетапного лікування (відновлювальні операції за допомогою філатовського стебла чи складні комбіновані методики);

- лікування ранніх ускладнень та профілактика пізніх;

- проведення ранніх відновлювальних операцій за допомогою місцевих тканин, метода вільної пересадки тканин;

- спеціальний догляд та харчування поранених.

Поранені, які мають пошкодження м’яких тканин з значними дефектами та спотворенням обличчя, порушенням функції, які потребують довгострокового лікування (більше 2-х місяців) з використанням багатоетапних відновлювальних операцій направляються для подальшого лікування в спеціальні шпиталі внутрішнього району країни.

Ушкодження зубів - найбільш частий вид ушкоджень щелепно-лицьової області стосовно інших видів ушкоджень щелепно-лицьової області.

Травмі більшою мірою піддаються фронтальні зуби верхньої й рідше нижньої щелепи.

Ікла й моляри при забиттях, падіннях, ударах піддаються травмі надзвичайно рідко. Звичайно ці зуби ушкоджуються при насильницькому відкриванні рота в момент наркозу або при упорі на ці зуби під час видалення сусідніх зубів.  

Забиття зуба – найбільш легкий вид травми – часто супроводжується крововиливом у періодонт і пульпу за рахунок розриву окремих кровоносних судин або судинно-нервового пучка.

Вивих зуба – супроводжується розривом волокон періодонта на більшому або меншому протязі. При цьому відзначаються зсуви зуба в лунці і його значна рухливість, іноді вбивання.

Розрізняють вивих повний і неповний; залежно від розмірів ушкодження періодонта. У зв'язку із цим корінь зуба може частково залишатися в лунці або повністю зміщатися за її межі.

Методи фіксації репонованих і реплантованих зубів.

1) Лігатурні вісімкоподібні пов'язки.

2) Гладка-шина-скоба, фіксована лігатурним дротом.

Переломи зубів - можуть спостерігатися в області коронки (без ушкодження або з ушкодженням пульпи), шийки або кореня. Переломи в області шийки й особливо в області кореня вірогідно можуть діагностуватися лише рентгенологічно.

Переломи зубів бувають поперечними, поздовжніми й косими.

Переломи альвеолярного відростка частіше зустрічаються на верхній щелепі. Значні його ушкодження нерідко супроводжуються вивихом відразу декількох зубів або їх переломами.

У всіх випадках переломів альвеолярних відростків щелеп спостерігається рухливість уламків і різного ступеня порушенням прикусу.

Лікування при переломах альвеолярних відростків полягає у фіксації відламків шинами з алюмінієвого або сталевого дроту (гладкими; з похилою площиною; бимаксилярними із зачіпними гачками) або шинами-капами.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии