Металургійний комплекс України

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 10

Металургійний комплекс — це сукупність видобув­них та обробних галузей промисловості, підприємства яких ви­добувають та збагачують руди чорних і кольорових, благородних та рідкісних металів, виробляють чавун, сталь, прокат, металеві труби, феросплави, кольорові метали, кокс, вогнетриви, нерудну металургійну сировину; здійснюють обробку чорних і кольоро­вих металів. Це — базовий господарський комплекс України. Ме­тал у сучасних умовах є фундаментом розвитку промисловості та

інших галузей

Металургія виконує провідну роль у районоформуванні, оскіль­ки в металургійних районах розміщуються виробництва, які спо­живають багато металу. Це підприємства важкого, енергетично­го, транспортного і сільськогосподарського машинобудування та тракторобудування.

За наявними потужностями металургійний комплекс України нині займає п’яте місце у світі.

Основою металургійного комплексу України є чорна металур­гія, яка дає майже 96 % продукції всього комплексу.

Майже всі підприємства чорної металургії розміщені пе­реважно у чотирьох областях України: Донецькій, Луганській, Дніпропетровській та Запорізькій.

Загальні запаси залізної руди в Україні оціню­ються в ЗО—32 млрд т, у тому числі майже 25 млрд т — балансо­ві запаси. Сконцентровані вони в Криворізькому і Керченському басейнах та залізорудних районах — Кременчуцькому і Білозерсь- кому. Залізні руди представлені багатими рудами (вміст заліза — 60 % і вище), бідними залізистими кварцитами (до 30—40 %) та бурими залізняками (27—ЗО % заліза в руді).

Загальні за­паси марганцевих руд у країні становлять понад 3 млрд т і скон­центровані в двох марганцеворудних басейнах: Нікопольському (Дніпропетровська область) та Велико-Токмацькому (Запорізька область).

Основні принципи розміщення підприємств чорної металургії України поглядають у орієнтації на сировинну базу і довізне паливо — металургійні підприємства Придніпров’я, на паливну ба­зу і довізну сировину — металургійні підприємства Донбасу.

В чорній металургії України спостерігається досить низький рівень використання прогресивних технологічних досягнень і в гірничорудній промисловості. Випуск продукції на застарілому обладнанні і за відсталими технологіями призводить до високої собівартості й низької якості, а отже, і до неконкурентоспроможності продукції галузі.

Існує також незбалансованість структури виробництва та споживання продукції чорної металургії. Нині Україна виробляє металопродукції більше, ніж споживає і значну частину її експор­тує. Разом з цим, Україна змушена завозити для власних потреб інші види металургійної продукції, які не виробляються в країні або яких недостатньо.

Серйозним недоліком галузі є її майже повна орієнтація на експорт. Нині більше третини продукції чорної металургії Украї­ни експортується, тоді як у розвинутих країнах близько 80 % продукції витрачаються на внутрішнє споживання. Недоскона­лою є і структура експорту металопродукції.

Другою важливою галуззю металургійного комплексу Украї-

ни є кольорова металургія. Це галузь важкої промисловості, яка

включає видобуток руд кольорових_; благородних і рідкісних ме­талів, їх збагачення та переробку. Її розвиток пов’язаний із сучасною науково-технічною революцією і зумовлюється зростаю­чими обсягами споживання кольорових і рідкісних металів у нау- комістких галузях економіки — атомній енергетиці, електронній промисловості, виробництві засобів зв’язку, ракетобудуванні, у виробництві космічної техніки тощо.

У структурі виробництва кольорових металів провідне місце займає алюмінієва промисловість. Вона розвинута на Миколаївсь­кому глиноземному заводі.

Це родовища калійно-магнієвих солей у Прикарпатті (Стебник, Калуш), солоної ропи Сиваша, титанові руди Іршансь- кого (Житомирська область) та Самотканського (Дніпропетров­ська область) родовищ.

Машинобудівний комплекс

Машинобудівний комплекс — це складний, багатога­лузевий комплекс, що об’єднує понад 70 спеціалізованих галузей, які інтегруючись між собою, здійснюють виробництво різних машин, обладнання, устаткування, приладів та інструментів для виробничої і невиробничої сфер, різноманітні апарати й прилади побутового і культурного призначення для населення, а також спеціальну продукцію оборонного комплексу.

Особливо важливе значення мають спеціалізація і кооперу­вання виробництва, які визначають ефективність функціонування та раціональну територіальну організацію комплексу. Спеціаліза­ція — це зосередження виробництва конкретного виду продукції на окремих підприємствах. Існують різні види її:

— предметна — характерна для підприємств, на яких зби­рають (виробляють) кінцеву готову продукцію (автомобілі, літаки, радіоприймачі). Це головні підприємства в системі комп­лексу;

— технологічна — полягає у виробництві напівфабрикатів, заготовок, штамповок, з яких потім виготовляють деталі та вузли;

— подетальна і вузлова — полягає в тому, що підприємства виготовляють окремі деталі, вузли, частини та агрегати для ком­плектування машин на головних підприємствах.

Найвищим рівнем розвитку машинобудування виділяються чотири області: Харківська, Донецька, Дніпропетровська і Запо­різька та м. Київ, які разом виробляють більше 55 % товарної продукції, а також концентрують майже 48 % промислово-вироб­ничих фондів та 47 % промислово-виробничого потенціалу галу­зі. Другу групу регіонів, де сконцентровано близько четверті продукції всього машинобудування України, складають Полтав­ська, Сумська, Луганська, Львівська, Миколаївська й Одеська об­ласті. Таким чином, в інших десяти областях і АР Крим зосере­джено не більше четвертої частини виробництва продукції ма­шинобудування країни.

Найважливішою галуззю машинобудування України залиша­ється важке машинобудування, яке дає 30 % загального обсягу товарної продукції машинобудівного комплексу.

Основними центрами виробництва металургійного обладнан­ня в Україні є Краматорськ, Луганськ, Дебальцеве, Маріуполь, Кривий Ріг, Марганець та ін. Гірничошахтне і гірничорудне ма­шинобудування зосереджено в районах наявності споживача та виробництва металу: Донецькому (Донецьк, Горлівка, Красний Луч, Дружківка, Ясенувата, Торез, Слов’янськ, Луганськ), При­дніпровському (Кривий Ріг), Східному районі (Харків, Конотоп). Виробництво бурових машин для нафтової і газової промислово­сті розвивається в Конотопі, Сумах, Чернівцях і Дрогобичі.

Приладобудівні під­приємства зосереджені також у Житомирі, Івано-Франківську, Умані.

Енергетичне машинобудування України спеціалізується на виробництві енергетичних машин і теплообмінних апаратів, тур­бінних трубопроводів, устаткування для атомних електростанцій, генераторів, дизельних моторів.Основними центрами є Харків, Полтава, а виробництво дизелів зосереджено в Первомайську (Миколаївська область), Токмаку (Запорізька область), Бериславі (Херсонська область). Електро­ізоляційні матеріали виготовляють у Львові, Луганську, Перво­майську.

Електротехнічна промисловість охоплює виробництво елект­ротехнічних машин, кабельну промисловість, електролампову, електроізоляційну, виготовлення електрозварювального устатку­вання, апаратів та інших виробів виробничого призначення. Ос­новними регіонами електротехнічної промисловості є Харківсь­ка, Запорізька, Донецька, Луганська, Хмельницька й Херсонська області, а головними центрами — Харків, Київ, Донецьк, Лу­ганськ, Полтава, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Хмельницький, Тернопіль, Львів, Олександрія (Кіровоградська область), Сло­в’янськ (Донецька область) та ін.

Транспортне машинобудування є провідною галуззю в струк­турі машинобудування України. Наявність достатнього і місткого ринку металу, основних фондів, кадрів та інших чинників сприя­ла розвитку цієї галузі в багатьох регіонах України. Транспортне машинобудування представлено автомобіле-, локомотиво- і ваго­нобудуванням, судно- й літакобудуванням та ін.

Сучасне автомобілебудування України включає підприємства, що випускають вантажні та легкові автомобілі, автобуси, автона­

вантажувачі, причепи і напівпричепи, агрегати для автомобілів, мотоцикли, мопеди, велосипеди. Всього в Україні діє понад 40 підприємств автомобільної промисловості. Найбільшими цент­рами автомобілебудування є: Кременчук (великовантажні авто­мобілі), Запоріжжя (легкові автомобілі), Луцьк (автомобілі для сільської місцевості), Львів (автобуси), Черкаси (мікроавтобуси), Мелітополь (автомобільні мотори), Лубни (мікроавтобуси швид­кої допомоги), Київ (мотоцикли), Харків і Чернігів (велосипеди), Дніпропетровськ (тролейбуси).

Автомобільна промисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли й агрегати для автомобілів (Мелітополь, Херсон, Сутиска (Вінницька область), запасні час­тини (Чернігів).

Центрами виробництва тепловозів є Харків та Луганськ, магі­стральних електровозів — Дніпропетровськ.

Виробництво вантажних вагонів зосереджено у містах Кре­менчук і Дніпродзержинськ, а цільнометалевих вагонів — у м. Стаханові. В Кременчуці створюється виробництво достатньо конкурентоспроможних пасажирських вагонів. У Маріуполі ви­готовляється 100 % цистерн в Україні. Виробництво тролейбусів налагоджено у Дніпропетровську і Києві.

Найбільшими центрами мор­ського суднобудування є Миколаїв (три суднобудівні заводи, які випускають різноманітні океанські та морські судна), Херсон та Керч.

Україна є великою авіаційною державою світу, яка виробляє крупні пасажирські і найкрупніші в світі вантажні літаки. Тому основ­ними центрами літакобудування є Київ і Харків.

Тракторобудування об’єднує підприємства, які виробляють різні види тракторів, самохідні шасі, двигуни для тракторів, а та­кож агрегати, вузли, деталі та запасні частини до них. В Україні діє понад 20 об’єднань і заводів галузі, зосереджених переважно в Харкові й Харківській області (Куп’янськ, Лозова). Колісні трак­тори випускають в Дніпропетровську, а тракторні агрегати — у Вінниці, Кіровограді та Рівному. Деталі і вузли виробляють у Одесі, Луганську, Києві та Харкові.

Сільськогосподарське машинобудування України об’єднує під­приємства, що виробляють для сільськогосподарських потреб машини, вузли, деталі та запасні частини, агрегати. Ці підприєм­ства розміщуються, як правило, з орієнтацією на споживача гото­вої продукції, причому спеціалізація їх відповідає профілю сіль­ського господарства регіону, в якому воно розміщується. Но­менклатура сільськогосподарської техніки включає в себе під­приємства з виробництва різних видів машин — від землеоброб- них до збиральних. В Україні діє понад 40 спеціалізованих під­приємств галузі, які зосереджуються майже в усіх регіонах, за винятком Луганської і Закарпатської областей. Основними цент­рами є Одеса (виробництво плугів), Кіровоград (сівалки), Бер­дянськ (жниварки).

Особливе значення має виробництво комбайнів — бурякозби­ральних (Тернопіль і Дніпропетровськ), кукурудзозбиральних (Херсон), зернозбиральних комбайнів (Херсон та Олександрія).

Хімічний комплекс

Хімічний комплекс України — це комплекс галузей промисловості, що виробляє продукцію для багатьох галузей го­сподарства та побуту. Для хімічного комплексу характерною є широка різноманітність продукції, взаємозалежність і комплекс­на переробка сировини, досить розгалужені внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв’язки, значні можливості комбінування й кооперу­вання виробництва.

Хімічний комплекс України у 2007 р. налічував понад 7964 під­приємства на самостійному балансі, на яких працюють 362 тис. осіб. До його складу входять постадійно взаємозв’язані галузі:

— гірничо-хімічна промисловість (видобуток мінеральної си­ровини);

— основна хімія (виготовлення мінеральних добрив — азот­них, фосфатних, калійних, складних), виробництво солей, кислот, соди;

— хімія органічного синтезу (виробництво синтетичних смол і пластмас, хімічних волокон);

— переробка полімерних матеріалів (виготовлення виробів з пластмас, шин, гуми та гумових виробів);

— інші галузі хімічної промисловості (лакофарбова, виробни­цтво синтетичних барвників, побутова хімія тощо).

Україна має надзвичайно різноманітну сировинну базу для розвитку хімічного комплексу: калійні солі, кухонну сіль, сірку, фосфорити, кам’яне і буре вугілля, нафту, газ, торф, крейду, гіпс. У хімічному комплексі в якості сировини широко використову­ються відходи інших галузей промисловості (перш за все, чорної та кольорової металургії, вугле- і нафтопереробки, лісової та де­ревообробної промисловості), застосовується також сільськогос­подарська сировина, повітря (азот і кисень атмосфери, вода).

Гірничохімічна промисловість включає видобуток хімічної сировини, а саме: самородної сірки, калійних і кухонних солей, фосфоритів. Самородна сірка — головна сировина для виробни­цтва сірчаної кислоти. Великі запаси її розвідано ще в 1950-х р. у Прикарпатті (Роздольське, Яворівське). Розвідані запаси сірчаної руди на кінець 1990-х р. становили понад 800 млн т. На базі цих родовищ працювали потужні гірничо-хімічні підприємства «Сір­ка» в Роздолі та Яворові (видобуток сірчаної руди порівняно з 1990 р. скоротився майже в 30 разів). Калійні солі видобувають у Прикарпатті (Калуш, Стебник), кухонну сіль — на Донбасі (Ар- темівське, Слов’янське родовища), в Закарпатті (Солотвинське родовище), в Сиваші. Фосфорити мають місцеве значення в Ізюмському (Харківська область) та Кролевецькому (Сумська об­ласть) родовищах.

Україна за випуском азотних добрив випереджала всі єв­ропейські та азіатські країни. Сировиною для виробництва азот­них добрив є кокс, коксовий газ, природний газ, відходи нафто­переробки. Найбільші центри їх виробництва — Дніпродзер- жинськ, Запоріжжя, Алчевськ, Сєверодонецьк, Горлівка (знахо­дяться в центрах коксохімічного виробництва)), Лисичанськ (використовують відходи нафтопереробки; Черкаси, Рівне, Одеса (розташовані на трасах магістральних газопроводів, біля спожи­вача). В 2007 р. в Україні вироблялося близько 2, 8 млн т азотних добрив (у 1990 р. — 3 млн т).

Економічні РАЙОНИ Ккраїни
1. Карпатський: Закарпатська, Лвівська, Івано-Франківська, Чернігівська.

2. Поліський: Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернігівська.

3. Подільський: Вінницька, Хмельницька, Тернопільська.

4. Центральний: Киівська, Черкаська, м. Київ.

5. Східний: Харуівська, Полтавська, Сумська.

6. Придніпровський: Запорізька, Дніпропетровська, Кіровоградська.

7. Донецький: Донецька, Луганська.

8. Причорноморський: Одеська, Херсонська, Миколаївська, АРК, м.Севастополь.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии