Паливно - енергетичний комплекс

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 10Следующая ⇒

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) є базовим, одним з найважливіших і найпотужніших міжгалузевих ком­плексів. До його складу входять галузі паливної промисловості та електроенергетики. Паливна промисловість включає сукуп­ність галузей промисловості, що займаються видобутком різних видів палива (вугільна, нафтова, газова, торф’яна і сланцева) та їх транспортуванням (нафто- і газопроводи). Електроенергетика об’єднує теплову, гідро- й атомну енергетику та лінії електро­передач. ПЕК — це велика міжгалузева територіальна ^система, складова частина єдиної господарської системи країни. Його кін­цева мета — ефективне і надійне забезпечення потреб населення і господарства країни в енергії високої якості за рахунок наро­щування власного видобутку палива, проведення реструктури­зації паливно-енергетичного комплексу, реалізації програм з енергозбереження, диверсифікації джерел паливозабезпечення, особливо щодо природного газу і нафти. Виходячи з цього, при­скорений соціально-економічний розвиток країни нерозрив­но пов’язаний з рівнем розвитку всіх галузей паливно-енерге­тичного комплексу, вдосконаленням енергетичного балансу, з обов’язковим урахуванням досягнень науково-технічного прог­ресу.

Всебічна інтенсифікація виробництва, інноваційні процеси в економіці України та її регіонів ставлять перед паливно-енер­гетичним комплексом надзвичайно складні завдання, збільшують його роль у прискоренні темпів економічного зростання, у під­вищенні продуктивності праці завдяки значному зростанню її енерго- й електроозброєності.

Ефективність та інтенсивність суспільного виробництва знач­но залежать від його енергозабезпеченості, оскільки енергетика створює особливі матеріальні ресурси — енергетичні, які зумов­люють функціонування всього виробничого апарату сучасної економіки. Саме тому в нових економічних умовах паливо й елек­троенергія розглядаються як матеріальний ресурс і важливий ма­теріальний фактор розвитку та розміщення суспільного виробни­цтва.

В умовах ринкових відносин і науково-технічної революції роль паливно-енергетичного комплексу неухильно зростає. Саме від рівня його розвитку залежать темпи, динаміка, масштаби й економічні показники зростання економіки країни та подальше поліпшення умов праці і підвищення рівня життя людей.

Розвиток паливно-енергетичного комплексу повинен бути підпорядкований не тільки завданню стійкого забезпечення по­треб України в усіх видах палива та електроенергії, але й плано­мірному проведенню цілеспрямованої енергозберігаючої політи­ки в усіх галузях і сферах економіки країни та її регіонів.

Паливно-енергетичний комплекс впливає на розвиток усіх га­лузей і сфер господарського комплексу країни та її регіонів, а та­кож на розміщення суспільного виробництва. Дешеве паливо й електроенергія сприяють поглибленню спеціалізації регіонів, фор­муванню крупних територіально-виробничих комплексів, проми­слових вузлів і центрів.

Енергетичний баланс та еволюція його структури характери­зують не тільки певний рівень використання тих чи інших енер­гоносіїв, але й науково-технічні, соціальні, організаційні, іннова­ційні та виробничі зрушення в промисловості, сільському госпо­дарстві, на транспорті, в побутовому обслуговуванні населення.

Паливно-енергетичний баланс складається з прибуткової та витратної частин. У перший наводяться показники видобутку природного палива й виробництва електро- і теплоенергії на теп­лових, гідравлічних і атомних електростанціях. Крім того, до прибуткової частини відносять також нетрадиційні природні енер­гетичні ресурси (енергію вітру, сонця та ін.), відбір газу з газо­сховищ, імпорт енергоносіїв та залишок їх на кінець року.

Витратна частина балансу включає споживання енергоресур­сів і складається з таких витратних статей:

• перетворення в інші види енергії;

• виробничо-технологічні потреби, включаючи втрати при збереженні, транспортуванні тощо;

• закачка природного газу в підземні газосховища;

• експорт енергоресурсів;

• залишок у постачальників та споживачів на кінець року.

Протягом значного періоду у видобутку палива в Україні пе­реважає вугілля — основний енергетичний ресурс країни. Нині на його долю в загальному видобутку мінерального палива при­падає 69 % проти 82 % у 1990 р. Оцінка запасів вугілля в Україні показує, що основна роль у забезпеченні потреб її господарського комплексу в паливі у перспективі повинна належати вугіллю.

Питома вага природного газу збільшилася за цей період з 14,5 % до майже 25, а нафти — з 2,7 до 5,3 % (табл. 6.2).

Починаючи з 1991 р. у зв’язку з відсутністю відповідних інве­стицій та загальної економічної кризи в Україні, стали різко змен­шуватися видобуток вугілля, природного газу і виробництво еле­ктроенергії. Так, видобуток вугілля в Україні за 1991—2007 рр. знизився більше ніж удвічі, а природного газу — з 28,1 млрд м³ до 21,7 млрд м³.

Для розвитку паливно-енергетичного комплексу Україна має значні паливно-енергетичні ресурси: вугілля, нафту, природний газ, торф, горючі сланці, уранові руди, дрова, гідроресурси, віт­рову і сонячну енергію. В структурі паливного балансу, тобто у видобутку власних енергоносіїв, в Україні переважає вугілля, а в структурі споживання провідна роль належить природному га­зу — тут більше половини енергоресурсів, що споживаються.

В таких умовах забезпеченість потреб України у природному газі та нафті за рахунок власного виробництва надто низька і іс­нує за рахунок постачання їх з Росії та Туркменістану. Разом з тим, відсутність валютних коштів на закупку необхідної кількос­ті цих ресурсів і цінова політика значно погіршують стан еконо­міки країни. Тому надійне забезпечення потреб господарського комплексу паливно-енергетичними ресурсами — найважливіша умова економічної безпеки та стійкого функціонування економі­ки України. Концепція формування паливно-енергетичного балан­су України на довгострокову перспективу має ґрунтуватися саме на цій умові. Враховуючи слабку забезпеченість України власни­ми енергоносіями, необхідною є перебудова структури виробни­цтва з метою значного зменшення питомої ваги енергомісткої продукції, впровадження енергозберігаючих технологій та сучас них досягнень науково-технічного прогресу. Це стосується, в пер шу чергу, чорної металургії, машинобудування, хімічної промис ловості.

Найважливішою галуззю паливної промисловості України за­лишається вугільна промисловість. Вугілля в Україні є єдиним паливним ресурсом, запаси якого дозволяють повністю задоволь­нити власні потреби національної економіки.

Загальні запаси вугілля в Україні складають майже 119 млрд т, з них більше 56 млрд т — балансові запаси. Зосереджені запаси вугілля в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському кам’яновугільних Дніпровському буровугільному басейнах. За питомою вагою балансових запасів найбільші перспективи має Донецький басейн — 93 % усіх запасів, Львівсько-Волинський —

2,6 і Дніпровський — 3,9 %.

В останні десятиріччя видобуток вугілля в Україні щорічно скорочується і за 1991—2007 рр. зменшився більш ніж удвоє. На сучасному етапі видобуток вугілля в Україні складає 58,9 млн т на рік. Основним районом видобутку вугілля в Україні залиша­ється Донецький басейн.

Нафта в паливному балансі України займає значне місце і має важливе значення. Загальний видобуток її в країні склав у

2007 році 4,5 млн т проти 5,3 млн т у 1990 р. і 13,9 млн т у 1970 р. Згідно з енергетичною стратегією розвитку України видобуток нафти повинен збільшитися у 2030 р. до 5,4 млн т, а обсяг пере­робки — до 45 млн т при підвищенні глибини її переробки до 90 %.

Видобуток нафти в Україні зосереджений у трьох нафтогазо­носних районах: Східному (Дніпровсько-Донецький район), За­хідному (Передкарпаття та Закарпаття, Карпати і Волино-По- дільська область) та Південному (Причорноморський і Азовський райони). Найбільш перспективним є Східний нафтогазоносний район, на долю якого припадає майже 60 % запасів і більше 80 % видобутку нафти в Україні.

Велике значення для розвитку газової промисловості України мало введення в експлуатацію в 1956 р. одного з найбільших у Європі — Шебелинського газового родовища в Харківській об­ласті. Пізніше в східних областях країни були відкриті досить ве­ликі газові родовища: Кегичівське, Єфремівське, Глинсько-Роз- бишівське, Машівське, Рибальське та низка родовищ на заході країни. Це зумовило зміни в розміщенні газової промисловості України. Значну роль у видобутку природного газу став відігра­вати Східний нафтогазоносний район.

Сумарні запаси природного газу в Україні оцінюються майже в 6,5 трлн, перспективні — в 1 трлн м³ і прогнозні — у 2,4 трлн м³. Загальний видобуток природного газу зріс з 1,5 млрд м у 1950 р. до 60,9 млрд м³ — у 1970 р. (в 40 разів).

Основу електроенергетики України становить теплова електро­енергетика. В 2007 р. на неї припадало 65 % потужності всіх елек­тростанцій і 47,6 % виробництва електроенергії в Україні. Основну частину електроенергії в тепловій електроенергетиці дають великі теплові електростанції — державні районні електростанції (ДРЕС). їх розміщення тісно пов’язано з наявністю великих запасів палива і крупного споживача електроенергії. Тому найбільші теплові еле­ктростанції побудовані у Донбасі — Вуглегірська (3,6 млн кВт), Луганська, Старобешівська, Слов’янська, Зуївська, Курахівська; у Придніпров’ї — Придніпровська, Запорізька (3,6 млн кВт), Криво­різька; у Харківській області — Зміївська; у Київській — Трипіль­ська; у Вінницькій — Ладижинська; в Івано-Франківській — Бурш- тинська; у Львівській області — Добротвірська.

Важливе місце в забезпеченні господарства і населення Украї­ни електроенергією займає гідроенергетика. Вона відіграє незнач­ну роль у виробництві електроенергії в Україні (до 5 % загально­го виробництва). Потужність гідроелектростанцій також невели­ка— 5,0 млн кВт (9,3 % загальних потужностей країни).

Основну частину електроенергії дає каскад ГЕС на Дніпрі: Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніп­ровська та Каховська ГЕС, а також Дністровська ГЕС і ГАЕС на Дністрі, Теребле-Ріцька в Закарпатті та кілька десятків невеликих ГЕС на Південному Бузі, Росі та інших малих річках.

Все більшого значення в Україні набуває атомна електроенер­гетика. На території країни знаходиться п’ять АЕС. На чотирьох діючих АЕС (Запорізькій, Хмельницькій, Рівненській і Південно­українській) експлуатуються 15 енергоблоків, загальна потужність яких складає 13,8 млн кВт, або 25,7 % загальної потужності елект­ростанцій країни. В 2007 р. ними було вироблено 92,5 млрд кВт/год. електроенергії, або 47,1 % її загального виробництва в Україні.

Україна відноситься до країн з високим рівнем розвитку атом­ної енергетики. За цим показником її випереджають лише Фран­ція (близько 80 % у загальному виробництві електроенергії краї­ни), Швеція, Бельгія, Південна Корея.

Аварії на Чорнобильській АЕС та інших АЕС світу показали, яку загрозу для населення і навколишнього середовища несе атом, якщо він виходить з-під контролю людини. Все більшої гостроти набуває проблема захоронення радіоактивних відходів атомної енергетики. Але в більшості країн світу визнано, що альтернати­ви розвитку атомної енергетики в сучасних умовах немає. Тому в найрозвинутіших країнах активно ведуться наукові дослідження і приділяється особлива увага розвитку ядерної енергетики.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров