Сутність способу прямого розрахунку витрат у процесі калькулювання полягає у

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 5Следующая ⇒

тому, що:

а) сукупні витрати виробництва загалом чи за окремими стат­тями ділять на кількість одиниць виготовленої продукції;

б) собівартість об’єкта калькулювання визначають прямим додаванням витрат за видами продукції, процесами, пе­реділами;

     7. Облік витрат — це:

а) додавання витрат за центрами відповідальності та роз­поділ цих витрат на калькуляційні одиниці;

б)  сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення операцій, що відбуваються на підприємстві протягом певного терміну, пов’язаних з процесами постачання ресурсів, виробництвом, реалізацією продукції тощо на основі їх документування за певною системою ознак;

в) система обліку, яка забезпечує контроль собівартості об’єктів витрат.

       8. Об’єкт обліку витрат — це:

а) витрати на виробництво продукції;

б) окремий носій витрат, у розрізі якого ведеться аналітич­ний облік витрат;

в) витрати поточної діяльності підприємства.

9. Система директ-костинг - це система обліку, яка використовує для калькуляції:

  а) змінні витрати;

б) постійні витрати;

в) сукупні витрати;

г) накладні витрати.

   10. Калькулювання — це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання;

б) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат;

в) процес вимірювання прямих витрат на виробництво про­дукції.

   11. Калькулювання за замовленням — це:

а) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або не­великою партією виробів;

б) розрахунок у грошову виразі витрат на виготовлення пев­ного об’єкта калькулювання;

в) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

1 2. Система калькулювання на основі діяльності передбачає:

а) розподіл накладних витрат пропорційно до чинника витрат;

б) включення до собівартості продукції тільки змінних витрат;

в) включення до собівартості продукції усіх виробничих витрат на

виготовлення продукції.

13. Метод ФІФО перекладається як:

а)перший прийшов, перший пішов;

б)якимприйшов, таким і пішов;

в)перший пішов, останнійприйшов.

14. За методом ФІФО може визначатися:

а)лише собівартість готової продукції;

б)лише собівартість незавершенного виробництва;

в)лише списання матеріальних цінностей;

г)собівартість готової продукції і незавершенного вироб­ництва

15. Суть методу ЛІФО:

а)  останній прийшов, останній пішов;

б)  останній прийшов, перший пішов;

в)  коли б не прийшов, але останнімпішов.

Самостійна робота № 2 з дисципліни «Управлінський облік»

На тему «Облік витрат і методи калькулювання собівартості продукції»

Варіант 2

1. При формуваннісобівартостінезавершеноговироб­ництва за

методом ФІФО йогособівартість на кінецьпері­одувизначається з урахуванням:

а) лишепоточнихвитрат;

б) незавершенного виробництва на початок звітного періо­ду і поточних витрат;

в) лишевиходячи з витрачених на незавершеневиробни­цтвоматеріальнихресурсів.

2. При формуванні собівартості готової продукції за методом ФІФО її

 собівартість визначається з урахуванням:

а) лишепоточнихвитрат;

б) поточних витрат і незавершенного виробництва на поча­ток і кінець звітного періоду;

в) фактичного залишку незавершенного виробництва, що додається до всіх поточних витрат.

3. Спосіб вилучення витрат — це:

а) спосіб калькулювання, який використовують на підпри­ємствах, що

виробляють декілька видів продукції;

б) спосіб калькулювання, який застосовують при розмежу­ванні витрат і

визначенні собівартості супутньої продук­ції, отримуваної в одному

виробничому процесі;

в) спосіб, який використовують при визначенні собівартості реалізованої

продукції.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США