Самостійна робота № 2 з дисципліни «Управлінський облік»

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 5Следующая ⇒

Самостійна робота № 2 з дисципліни «Управлінський облік»

На тему «Облік витрат і методи калькулювання собівартості продукції»

Варіант 1

1. Стаття затрат — це:

а) сукупність затрат, для якої характерна однорідність їх цільового використання;

б) сукупність економічно однорідних витрат;

в) сукупність витрат, згрупованих відповідно до внутрішніх нормативних документів підприємства.

2. Основна заробітна платня — це:

а) сукупність виплат, спрямованих на стимулювання пла­номірного і

найдоцільнішого використання праці робіт­ників з метою досягнення її високої

продуктивності;

б) певний вид витрат, що характеризує їх цільове призна­чення;

в) винагорода за виконану роботу відповідно до встановле­них умов праці

(норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

3. Метод середньої зваженої заснований на включенні незавершеного

виробництва на початок періоду:

а) лише в залишок незавершенного виробництва на кінець періоду;

б) в поточну собівартість продукції;

в) в загальну собівартість випущеної продукції та еквіва­лентну кількість продукції незавершенного виробництва.

4. Еквівалентні одиниці готово ї продукції — це:

а)  всі види готової продукції, приведені до одного еквіва­лента;

б)  переведення незавершенного виробництва в еквівалентні одиниці готової продукції;

в)  витрати, поділені на загальну кількість еквівалентних одиниць.

  5. Спосіб розподілу витрат у процесі калькулювання - це:

а) спосіб калькулювання, який застосовують при розмежу­ванні витрат і визначенні собівартості супутньої продук­ції, отримуваної в одному виробничому процесі;

б) спосіб калькулювання, згідно з яким сукупні витрати виробництва загалом чи за окремими статтями ділять на кількість одиниць виготовленої продукції;

в) спосіб калькулювання витрат, який використовують на підприємствах, котрі виробляють декілька видів про­дукції.

Самостійна робота № 2 з дисципліни «Управлінський облік»

На тему «Облік витрат і методи калькулювання собівартості продукції»

Варіант 2

1. При формуваннісобівартостінезавершеноговироб­ництва за

методом ФІФО йогособівартість на кінецьпері­одувизначається з урахуванням:

а) лишепоточнихвитрат;

б) незавершенного виробництва на початок звітного періо­ду і поточних витрат;

в) лишевиходячи з витрачених на незавершеневиробни­цтвоматеріальнихресурсів.

2. При формуванні собівартості готової продукції за методом ФІФО її

 собівартість визначається з урахуванням:

а) лишепоточнихвитрат;

б) поточних витрат і незавершенного виробництва на поча­ток і кінець звітного періоду;

в) фактичного залишку незавершенного виробництва, що додається до всіх поточних витрат.

3. Спосіб вилучення витрат — це:

а) спосіб калькулювання, який використовують на підпри­ємствах, що

виробляють декілька видів продукції;

б) спосіб калькулювання, який застосовують при розмежу­ванні витрат і

визначенні собівартості супутньої продук­ції, отримуваної в одному

виробничому процесі;

в) спосіб, який використовують при визначенні собівартості реалізованої

продукції.

При застосуванні системи директ-кост до собівартості

продукції включають:

а) змінні виробничі витрати;

б) змінні витрати на збут;

в) постійні виробничі накладні витрати.

    5.Нормативна калькуляція — це:

а) калькуляція, у якій визначають витрати на виробництво продукції;

б) калькуляція, яку складають за нормами витрат і врахо­вують технічні, технологічні та організаційні особливості діяльності підприємства, пов’язані з конкретними умо­вами виробництва;

в) калькуляція, у якій обчислюють середній рівень собівар­тості певного виду продукції на підприємстві.

Самостійна робота № 2 з дисципліни «Управлінський облік»

На тему «Облік витрат і методи калькулювання собівартості продукції»

Варіант 3

   1. Калькулювання — це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання;

б) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат;

в) процес вимірювання прямих витрат на виробництво про­дукції.

   2. Калькулювання за замовленням — це:

а) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або не­великою партією виробів;

б) розрахунок у грошову виразі витрат на виготовлення пев­ного об’єкта калькулювання;

в) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

   3. Калькулювання за процесами — це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на процес вироб­ництва продукції;

б) система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів чи сукуп­ності процесів, результатами яких є напівфабрикати;

в) визначення витрат на продукцію, оброблену за звітний період.

     4. Облік витрат — це:

а) додавання витрат за центрами відповідальності та роз­поділ цих витрат на калькуляційні одиниці;

б)  сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення операцій, що відбуваються на підприємстві протягом певного терміну, пов’язаних з процесами постачання ресурсів, виробництвом, реалізацією продукції тощо на основі їх документування за певною системою ознак;

в) система обліку, яка забезпечує контроль собівартості об’єктів витрат.

       5. Об’єкт обліку витрат — це:

а) витрати на виробництво продукції;

б) окремий носій витрат, у розрізі якого ведеться аналітич­ний облік витрат;

в) витрати поточної діяльності підприємства.

    6.Нормативна калькуляція — це:

а) калькуляція, у якій визначають витрати на виробництво продукції;

б) калькуляція, яку складають за нормами витрат і врахо­вують технічні, технологічні та організаційні особливості діяльності підприємства, пов’язані з конкретними умо­вами виробництва;

в) калькуляція, у якій обчислюють середній рівень собівар­тості певного виду продукції на підприємстві.

Варіант 4

    1.Нормативна калькуляція — це:

а) калькуляція, у якій визначають витрати на виробництво продукції;

б) калькуляція, яку складають за нормами витрат і врахо­вують технічні, технологічні та організаційні особливості діяльності підприємства, пов’язані з конкретними умо­вами виробництва;

в) калькуляція, у якій обчислюють середній рівень собівар­тості певного виду продукції на підприємстві.

Варіант 5

1. Стаття затрат — це:

а) сукупність затрат, для якої характерна однорідність їх цільового використання;

б) сукупність економічно однорідних витрат;

в) сукупність витрат, згрупованих відповідно до внутрішніх нормативних документів підприємства.

2. Основна заробітна платня — це:

а) сукупність виплат, спрямованих на стимулювання пла­номірного і

найдоцільнішого використання праці робіт­ників з метою досягнення її високої

продуктивності;

б) певний вид витрат, що характеризує їх цільове призна­чення;

в) винагорода за виконану роботу відповідно до встановле­них умов праці

(норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

3. Додаткова заробітна платня - це:

а) певний вид виплат, що характеризує їх цільове призна­чення;

б) сукупність виплат, спрямованих на стимулювання пла­номірного і

найдоцільнішого використання праці праців­ників з метою досягнення її

високої продуктивності;

в) винагорода за виконану роботу відповідно до встановле­них умов праці (норм

часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

4. Калькуляція - це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання;

б) вимір витрат на виробництво продукції за звітний період;

в) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

б) незакінчена продукція на різних стадіях технологічного процесу і запаси напівфабрикатів власного виробництва, на які списують витрати;

в) собівартість напівфабрикатів власного виробництва.

   5. Калькулювання — це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання;

б) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат;

в) процес вимірювання прямих витрат на виробництво про­дукції.

   6. Калькулювання за замовленням — це:

а) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або не­великою партією виробів;

б) розрахунок у грошову виразі витрат на виготовлення пев­ного об’єкта калькулювання;

в) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

   7. Калькулювання за процесами — це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на процес вироб­ництва продукції;

б) система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів чи сукуп­ності процесів, результатами яких є напівфабрикати;

в) визначення витрат на продукцію, оброблену за звітний період.

     8. Облік витрат — це:

а) додавання витрат за центрами відповідальності та роз­поділ цих витрат на калькуляційні одиниці;

б)  сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення операцій, що відбуваються на підприємстві протягом певного терміну, пов’язаних з процесами постачання ресурсів, виробництвом, реалізацією продукції тощо на основі їх документування за певною системою ознак;

в) система обліку, яка забезпечує контроль собівартості об’єктів витрат.

       9. Об’єкт обліку витрат — це:

а) витрати на виробництво продукції;

б) окремий носій витрат, у розрізі якого ведеться аналітич­ний облік витрат;

в) витрати поточної діяльності підприємства.

    10.Нормативна калькуляція — це:

а) калькуляція, у якій визначають витрати на виробництво продукції;

б) калькуляція, яку складають за нормами витрат і врахо­вують технічні, технологічні та організаційні особливості діяльності підприємства, пов’язані з конкретними умо­вами виробництва;

в) калькуляція, у якій обчислюють середній рівень собівар­тості певного виду продукції на підприємстві.

Варіант 6

1. Система калькулювання на основі діяльності передбачає:

а) розподіл накладних витрат пропорційно до чинника витрат;

б) включення до собівартості продукції тільки змінних витрат;

в) включення до собівартості продукції усіх виробничих витрат на

виготовлення продукції.

2. Метод ФІФО перекладається як:

а)перший прийшов, перший пішов;

б)якимприйшов, таким і пішов;

в)перший пішов, останнійприйшов.

3. За методом ФІФО може визначатися:

а)лише собівартість готової продукції;

б)лише собівартість незавершенного виробництва;

в)лише списання матеріальних цінностей;

г)собівартість готової продукції і незавершенного вироб­ництва.

4. При формуваннісобівартостінезавершеноговироб­ництва за

методом ФІФО йогособівартість на кінецьпері­одувизначається з урахуванням:

а) лишепоточнихвитрат;

б) незавершенного виробництва на початок звітного періо­ду і поточних витрат;

в) лишевиходячи з витрачених на незавершеневиробни­цтвоматеріальнихресурсів.

5. При формуванні собівартості готової продукції за методом ФІФО її

 собівартість визначається з урахуванням:

а) лише поточних витрат;

б) поточних витрат і незавершенного виробництва на поча­ток і кінець звітного періоду;

в) фактичного залишку незавершенного виробництва, що додається до всіх поточних витрат.

6. Суть методу ЛІФО:

а) останній прийшов, останній пішов;

б) останній прийшов, перший пішов;

в) коли б не прийшов, але останнімпішов.

7. Метод середньоїзваженої заснований на включенні незавершеного

виробництва на початок періоду:

а) лише в залишок незавершенного виробництва на кінець періоду;

б) в поточну собівартість продукції;

в) в загальну собівартість випущеної продукції та еквіва­лентну кількість продукції незавершенного виробництва.

8. Еквівалентні одиниці готово ї продукції — це:

а) всі види готової продукції, приведені до одного еквіва­лента;

б) переведення незавершенного виробництва в еквівалентні одиниці готової продукції;

в) витрати, поділені на загальну кількість еквівалентних одиниць.

9. Система директ-костинг - це система обліку, яка використовує для калькуляції:

 а) змінні витрати;

б) постійні витрати;

в) сукупні витрати;

г) накладні витрати.

1 0. Стаття затрат — це:

а) сукупність затрат, для якої характерна однорідність їх цільового використання;

б) сукупність економічно однорідних витрат;

в) сукупність витрат, згрупованих відповідно до внутрішніх нормативних документів підприємства.

11. Основна заробітна платня — це:

а) сукупність виплат, спрямованих на стимулювання пла­номірного і

найдоцільнішого використання праці робіт­ників з метою досягнення її високої

продуктивності;

б) певний вид витрат, що характеризує їх цільове призна­чення;

в) винагорода за виконану роботу відповідно до встановле­них умов праці

(норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

12. Додаткова заробітна платня - це:

а) певний вид виплат, що характеризує їх цільове призна­чення;

б) сукупність виплат, спрямованих на стимулювання пла­номірного і

найдоцільнішого використання праці праців­ників з метою досягнення її

високої продуктивності;

в) винагорода за виконану роботу відповідно до встановле­них умов праці (норм

часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

13. Калькуляція - це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання;

б) вимір витрат на виробництво продукції за звітний період;

в) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

б) незакінчена продукція на різних стадіях технологічного процесу і запаси напівфабрикатів власного виробництва, на які списують витрати;

в) собівартість напівфабрикатів власного виробництва.

   14. Калькулювання — це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання;

б) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат;

в) процес вимірювання прямих витрат на виробництво про­дукції.

   15. Калькулювання за замовленням — це:

а) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або не­великою партією виробі в;

б) розрахунок у грошову виразі витрат на виготовлення пев­ного об’єкта калькулювання;

в) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

Варіант 7

   1. Калькулювання за процесами — це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на процес вироб­ництва продукції;

б) система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів чи сукуп­ності процесів, результатами яких є напівфабрикати;

в) визначення витрат на продукцію, оброблену за звітний період.

     2. Облік витрат — це:

а) додавання витрат за центрами відповідальності та роз­поділ цих витрат на калькуляційні одиниці;

б)  сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення операцій, що відбуваються на підприємстві протягом певного терміну, пов’язаних з процесами постачання ресурсів, виробництвом, реалізацією продукції тощо на основі їх документування за певною системою ознак;

в) система обліку, яка забезпечує контроль собівартості об’єктів витрат.

       3. Об’єкт обліку витрат — це:

а) витрати на виробництво продукції;

б) окремий носій витрат, у розрізі якого ведеться аналітич­ний облік витрат;

в) витрати поточної діяльності підприємства.

    4.Нормативна калькуляція — це:

а) калькуляція, у якій визначають витрати на виробництво продукції;

б) калькуляція, яку складають за нормами витрат і врахо­вують технічні, технологічні та організаційні особливості діяльності підприємства, пов’язані з конкретними умо­вами виробництва;

в) калькуляція, у якій обчислюють середній рівень собівар­тості певного виду продукції на підприємстві.

Самостійна робота № 2 з дисципліни «Управлінський облік»

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры