Форми іменників третьої відміни

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 13Следующая ⇒

Однина

Іменники третьої відміни в називному відмінку однини закінчуються на м’який приголосний основи (тінь, сіль, вісь, міць, паморозь) або на губний чи шиплячий приголосний, що в минулому були м’якими (любов, річ, подорож). Виняток становить іменник мат и, що має флексію -и.

У родовому, давальному, місцевому відмінках іменники третьої відміни мають флексію -і (кров і, сол і, подорож і). Кореневий звук [ і ] (з давніх [ о ], [ е ]) в іменниках третьої відміни відповідно до історичної закономірності у відкритому складі переходить у [ о ] чи [ е ] (п і ч - п е чі, в і сь - о сі, р і ч - р е чі, ос і нь - ос е ні).

В орудному відмінку однини іменники третьої відміни мають флексію -у (графічно -ю). Кінцевий приголосний основи, якщо він стоїть після голосного перед -у (-ю), подовжується і на письмі передається у вигляді подвоєння (зустрі ччю, осі нню, сі ллю, паморо ззю). Якщо основа закінчується двома приголосними, подовження у вимові і подвоєння на письмі немає (радіс тю, якіс тю, жов чю). Немає подовження приголосного і в тому випадку, коли основа іменника закінчується губним приголосним або -р (любо в’ю, маті р’ю).

Клична форма в іменниках третьої відміни твориться в окремих випадках за допомогою флексії -е за аналогією до іменників першої відміни м’якої і мішаної груп (тін е, радост е, мудрост е).

Парадигма третьої відміни

Множина

У називному і знахідному відмінках множини іменники третьої відміни мають флексію -і: ноч і, віст і, тін і, матер і.

У родовому відмінку виступає флексія -ей: доповід ей, печ ей, сол ей, віст ей, ос ей, повіст ей. Флексію -ів приймає іменник мати: матер ів.

У давальному, орудному і місцевому відмінках виступають одні і ті самі флексії, що і у іменників першої і другої відмін.

Форми іменників четвертої відміни.

Однина

Форми називного і знахідного відмінків однини в іменниках четвертої відміни творяться флексією -а (графічно -я): курч а, дівч а, ягн я, порос я, вим’ я.

У родовому відмінку іменники з суфіксом -ат (-ят) мають флексію -и (курчати, теляти), а іменники з суфіксом - ен- виступають з флексією -і (імен і, племен і) або -а (-я): ім ’я, сім’ я, тім’ я.

У давальному і місцевому відмінках виступає флексія -і (курчат і, хлоп’ят і, племен і, тімен і). У місцевому відмінку іменники типу тім’я, вим’я можуть виступати без суфікса: на тім’ї, на вим’ї.

В орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси -ат- (-ят-). Флексія -ам (-ям) приєднується до кореня: лош ам, хлоп’ ям. Іменники із суфіксом -ен- мають паралельні форми: ім’ ям і імен ем, тім’ ям і тімен ем.

У літературній мові переважають форми із флексією -ям.

Множина

У називному відмінку множини іменники четвертої відміни мають суфікси -ат- (-ят-), -ен- і флексію -а (-я): дівчат а, гусят а; племен а, тімен а, але вим’ я.

У родовому відмінку множини іменники мають чисту основу: хлоп’ят, телят, імен, племен, але вим’їв, тім’їв.

Форми давального, орудного і місцевого відмінків множини в іменниках четвертої відміни мають ті ж самі флексії, що й в усіх відмінах.

У знахідному відмінку в назвах істот переважає форма, спільна з родовим (загнав курчат, кликав поросят, пас ягнят і ягнята), а в назвах неживих предметів виступає форма, спільна з називним (коліщата, племена).

Парадигма четвертої відміни

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности