Форми іменників першої відміни

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 13Следующая ⇒

На відмінкові закінчення іменників першої відміни впливає кінцевий приголосний основи (твердої, м’якої і мішаної груп) і належність їх до категорії істот чи неістот (у формах множини).

Флексії м’якої і мішаної груп переважно є графічним позначенням м’якості приголосного основи.

Парадигми першої відміни

Тверда група

М’яка група

Мішана група

Однина

У родовому відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и (школ- и, мух -и) та -і у м’якій і мішаній групах (стел -і, груш -і). в іменниках, що мають кінцевий приголосний основи -й, виступає графічно флексія -ї (наді -ї, мрі -ї).

У давальному відмінку в іменниках усіх трьох груп виступає флексія -і (школ -і, стел -і, груш -і), яка в іменниках з основою на -й графічно передається флексією -ї (Софі -ї).

В іменниках твердої групи, основи яких закінчуються на - г, -к або -х, перед флексією -і відбувається перехід цих приголосних у -з, -ц, -с (но г а - но з і, ру к а - ру ц і, стрі х а - стрі с і).

У знахідному відмінку однини в іменниках твердої і мішаної груп виступає флексія -у (весн у, руж у), яка графічно передається буквою -ю в іменниках м’якої групи (вишн ю, топол ю).

В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -ою (риб ою, лип ою, смуг ою); у м’якій та мішаній групах виступає флексія -ею (вишн ею, прац ею, меж ею) або графічно передається (після кінцевого основи -й) буквою - є (наді є ю, граці є ю).

У формі місцевого відмінка виступає та сама флексія, що і у давальному відмінку (-і або графічно -ї), але виражається відмінкове значення за допомогою прийменників на, у (в), по, о (об):на горі, у гаї, по хаті, о п’ятій годині.

Клична форма твориться від іменників твердої групи флексією -о (Ганн о, весн о), від іменників м’якої і мішаної групи переважно флексією -е (-є) або в пестливих назвах -у (-ю): Софі є, земл е, круч е; Пол ю, бабус ю (і бабус е).

Множина

у називному відмінку множини іменники твердої групи мають закінчення -и (дорог и, гор и), а м’якої і мішаної груп - закінчення -і або графічно -ї (яблун і, круч і, мрі ї).

Родовий відмінок множини в основному характеризується нульовою флексією (верб, тополь, вишень, меж, мрій). Проте в деяких словах виступає флексія - ів (баб ів) або -ей (стат ей, миш ей).

У формі родового відмінка закономірність чергування звуків [ о ], [ е ] з [ і ] часто порушується, наприклад: г о ра - г і р, ос о ба - ос і б, але межа - меж, тополя - тополь, лелека - лелек і т. д.

Якщо в кінці основи збігається два приголосних, то перед сонорним з’являється вставний [о] (переважно в іменниках з кінцевим твердим приголосним): іскра - іск о р, сосна - сос о н (і сос е н), мітла - міт е л, весна - вес е н, вишня - виш е нь, війна - в о єн. У словах іншомовного походження вставного голосного немає: букв, верств, клятв, фірм, шахт.

У давальному відмінку множини виступає закінчення -ам (у твердій і мішаній групах: сестр ам, миш ам, круч ам) або графічно -ям (у м’якій групі: пісн ям, мрі ям).

Знахідний відмінок множини в іменниках першої відміни виражає розрізнення назв істот і неістот: у назвах істот форма знахідного відмінка збігається з родовим (кличу сестер), а в назвах неживих предметів форма знахідного відмінка збігається з називним (кладу книжки). Порушення цих норм спостерігається у назвах комах та деяких свійських тварин (пасу овець та вівці, розводив бджіл та бджоли).

В орудному відмінку іменники першої відміни мають закінчення -ами (в твердій і мішаній групах: жінк ами, груш ами) або -ями (як графічне позначення м’якості приголосного основи: земл ями, ліні ями). У деяких словах виступає флексія -ми (сльоза ми і слізь ми, свиня ми і свинь ми).

У місцевому відмінку виступає флексія - ах (у іменниках твердої і мішаної груп: у книжк ах, на круч ах) або - ях (у м’якій групі: на полиц ях, на ліні ях).

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США