В даній роботі було розглянуто основні положення категорії правопору-

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4

шення, з’ясовано причини їх виникнення.

1. Злочини і інші правопорушення негативно впливають на розвиток сус-

пільства. Злочинність і інші правопорушення об’єктивно гальмують поступо-

вий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення суспільних відно-

син. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямована на протизаконне задо-

волення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів.

Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і конк-

ретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як за сту-

пенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридич-

ними ознаками. Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історич-

ній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окре-

мі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умо-

ви, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними. Викорінення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх ін-

ших правопорушень;

2. Злочини, як найбільш суспільно небезпечні діяння мають порівняно меншу латентність, здійснюються незначною кількістю осіб, викликають актив-

ну протидію правоохоронних органів і негативну оцінку всіх членів суспільства

Що стосується інших видів правопорушень, то вони складають великий масив і латентність, не завжди отримують негативну оцінку і часто не передба-

чають відповідальності;

3. В роботі звернуто увагу на необхідність активізації дослідження про правопорушення і відповідальність в галузевих науках; поки найбільшу розроб-

ку ці питання отримали в кримінології;

4. Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко ана-лізуючими. Докладний аналіз можливий в ряді робіт, спеціально присвячених окремим видам правопорушень в різних областях народного господарства і в галузях законодавства. Економіка повинна бути моральною, розвиток економі-

ки – не самоціллю, а засобом прогресу особистості і суспільства;

5. В роботі визначено причини, які призвели до погіршення кримінальної ситуації в Україні, а саме: безробіття, складні економічні умови життя, низький рівень правової культури, падіння авторитету влади та інші.

6. Кількість шкідливих і небезпечних для суспільства діянь зросла б, як-

що б вони не були заборонені, чи за них були б встановлені неефективні санк-

ції, або, якою б правові заборони можна було порушувати безкаранно.

Однак це зовсім не означає, що боротьба з правопорушеннями в сучасних умовах нереальна. Адже глобальне завдання включає в себе зміну всіх сторін суспільного життя, в тому числі і тих, які породжують правопорушення. І в цьо-

му процесі повинен брати участь весь народ, всі державні і суспільні організа-

ції і навчальні заклади.

Для зменшення кількості правопорушень необхідно усунути причини і умови, які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння.

Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопору-

шень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального роз-

витку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.

На нашу думку, важливим напрямком боротьби із загальною криміналь-

ною злочинністю є залучення громадян до охорони майна та захисту від агре-

сивних посягань.

Для ліквідації деяких правопорушень необхідно:

- провести медико-біологічні заходи проти алкоголізму, наркоманії;

- організувати статистичний облік злочинності; боротися з наркобізнесом;

- громадяни повинні бути інформовані про правові вимоги, які пред’являються         до них державою;

- підвищити результативність діяльності правоохоронних органів.

       1. Закони та інші нормативно - правові акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України. – 1996. – 13 лип. 

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Парламентське видавництво, 1997. – С.8-9

3. Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально - правового значення. – К.: А.С.К., 1997. – 320с.

4. Кодекс законів про працю України. Офіційне видання. – К.: Парламентське видавництво, 1997. – 144с.

5. Цивільний кодекс України. Офіційне видання. – К.: Парламентське видавництво,1997. – С.77-83

                          2. Література

1. Бабій Б.М., Бурчак Ф.Г. Юридичний словник. - 2-ге вид., перер. і доповнене.-К., 1983. - 871с.

2. Бармак М.В., Бармак О.Я. Основи правознавства: Посібник для абітурієнтів, учнів, вчителів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1999. - 192с.

3. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навч. закладів. – К.: Атіка, 1999. – С.277-292

4. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. – Львів, 1983. – С.368-376

5. Дубинин Н.П. и др. Генетика, поведение, ответственность. – М.: Политиздат, 1989. – 350с.

6. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М.Колодій, С.Л.Лисенков та інші. –К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320с.

7. Копєйчиков В.В. Правознавство: Навчальний посібник / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та інші. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 704с.

8. Коржанський М.Й. Популярний коментар кримінального кодексу. – К.: Наукова думка, 1997. – 695с.

9. Костенко О. Політика і злочинність (Проблеми політичної кримінології) // Товариш. – 1999. – січень (№2). – С.4

10. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. – К.: Вен турі, 1996. – 208с.

11. Котюк І.І. Основи публічного права України. – К.: Логос, 1998. – С.106-138

12. Кудрявцев В.Н. Правонарушение: их причины и предупреждение. – М.: Московский рабочий, 1977. – 78с.

13. Куян І. Проблеми кваліфікації екологічних правопорушень // Право України. – 1999. - №8. – С.71-73

14. Лазарева В.В.Теория права и государства: Учебник для юридических вузов.- М.: Право и Закон, 1996. - 424с.

15. Литвак О. Злочинність: її причини та профілактика. – К.: Україна, 1997. – 167с.

16. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юридическая литература, 1985. – 192с.

17. Марченко М.Н. Общая теория государства и права: Теория права. Т. 2. – М., 1998. – 656с.

18. Матузов Н.И. и Малько А.В. Теория государства и права: Курс лекций. – М., 2000. – 776с.

19. Молдован В.В. Основи держави і права. – К.: Юмана,1997. – 176с.

20. Настюк М. Правознавство: Підручник. – Львів: Світ, 1995. – 272с.

21. Піщенко Г. Відмежування хуліганства від суміжних злочинів і його адміністративного делікту // Право України. – 1999. - №3. – С.50-54

22. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.,1994. - 238с.

23. Свиридов Б. Злочин і кара. Сучасний аспект // Віче. - 1999. - №12.-С.118-123

24. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000. – 702с.

25. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судовой практике. – К.: Юринком, 1995. – 208с.

26. Теплова Н.А., Малинкович М.В. Право: Учебник для вузов. – М.: Закон и право, 1998. – С.204-211

1 Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави.-К.,1994.-С.133

1 Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навч. Посібник/ А.М. Колодій, С.Л. Лисенков та інші. –К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.201

1 Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – Х.:Консум, 2000. – С.455

1 Котюк І.І. Основи публічного права України. – К.:Логос, 1998. – С.138

2 Кримінальний Кодекс України: Нормативні акти крим.- прав. значення. – К.: А.С.К.,97

1Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. – Львів, 1983. – С.374

2 Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судовой практике. – К.: Юринком, 1995. – С.132

1 Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.:Парламентське видавництво,1997

1Лазарева В.В. Теория права и государства: Учебник для юридических вузов. – М.: Право и Закон, 1996. – С.240

1 Цивільний кодекс України. Офіційне видання. – К.:Парламентське видавництво,1997

1 Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит.,1985. – С.82-83

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности