Індивідуальна психологія Адлера

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 7Следующая ⇒

Індивідуальна психологія Альфреда Адлера має кілька ключових принципів і виходячи з них описує людину. Ці основні принципи:

– людина є єдиним, самогласним і цілісним;

– людське життя – це динамічне прагнення до переваги;

– індивідуум – є творча сутність, що самовизначається;

– соціальна приналежність індивідуума.

Згідно Адлеру, люди намагаються компенсувати почуття власної неповноцінності, що вони випробували в дитинстві, і переживаючи неповноцінність, протягом життя борються за перевагу. Кожна людина виробляє свій унікальний стиль життя, у рамках якого прагне до досягнення фіктивних цілей, орієнтованих на перевагу чи досконалість. (З цим зв'язане поняття “фікційний фіналізм” – ідея про те, що поводження людини підлегле їм самим наміченим цілям у відношенні майбутнього). Згідно Адлеру, стиль життя особливо ясно виявляється в установках особистості і її поводженні, спрямованому на рішення трьох основних життєвих задач: робота, дружба і любов. Ґрунтуючись на оцінці ступеня виразності соціального інтересу і ступеня активності стосовно цих трьох задач, Адлер розрізняв типи установки, що супроводжують стилю життя: керуючий (самовпевненість, напористість, незначний соціальний інтерес, установка переваги над зовнішнім світом) берущий (паразитизм у відношенні зовнішнього світу, відсутність соціального інтересу, низька ступінь активності), уникаючий (відсутність активності і соціального інтересу, побоювання нудоти, утеча від рішення життєвих задач) і соціально-корисний (сполучення високого ступеня соціального інтересу з високою активністю, турбота про інших і зацікавленість у спілкуванні, усвідомлення важливості співробітництва, особистої мужності і готовності вносити вклад у благоденство інших).

Адлер думав, що стиль життя створюється завдяки творчій силі індивідуума, однак визначений вплив на нього виявляється порядком народження (первісток, єдина дитина, середня чи остання дитина).

Також в індивідуальній психології опір робиться на так названий соціальний інтерес – а саме внутрішню тенденцію людини до участі в створенні ідеального суспільства.

Центральним поняттям усієї теорії Альфреда Адлера є творче “Я”. У цьому понятті втілюється активний принцип людського життя; те, що додає їй значимість; те, під чиїм впливом формується стиль життя. Ця творча сила відповідає за мету життя людини і сприяє розвитку соціального інтересу.

Гуманістичний напрямок

Теорія Абрахама Маслоу

Термін “гуманістична психологія” визначений групою психологів на чолі з Абрахамом Маслоу. Маслоу назвав свій підхід психологією третьої сили, протиставляючи її біхевіоризму і психоаналізу. Гуманістичній концепції властивий екзистенціальний погляд на людину. Як основні принципи висувається трактування особистості як єдиного цілого, марність досліджень на тварин, сприйняття людини як істоти позитивного і творчого у своїй основі, акцент на вивчення психічного здоров'я.

Теорія Маслоу описує мотивацію в термінах ієрархії потреб. Нижчі (основні) потреби повинні бути розумно задоволені, перш ніж потреби вищого порядку стануть домінантою спонукальних сил у поводженні людини. Ієрархія потреб у порядку домінування наступна: 1) фізіологічні; 2) безпеки і захисту; 3) приналежності і любові; 4) самоповага; 5) самоактуалізації.

Маслоу розрізняв два типи мотивів у людини: дефіцітарні мотиви і мотиви росту. Перші спрямовані на зниження напруги, а другі – на підвищення напруги за допомогою пошуку нових і хвилюючих переживань. Маслоу припустив, що обидва роди мотивів біологічно закладені в людях.

Їм було виділено декілька метапотреб (наприклад, істина, краса чи справедливість), за допомогою яких описав самоактуалізуючих людей. Незадоволення метапотреб повинне викликати метапатологи (наприклад, апатія, цинізм і відчуження).

Емпіричні дослідження Маслоу сконцентровані на концепції самоактуалізації. Самоактуалізуючі люди – “колір” людства, люди, що живуть повним життям і досягли потенційним рівнем особистісного розвитку. Їхні характеристики наступні: більш ефективне сприйняття реальності; прийняття себе, інших і природи; безпосередність, простота і природність; центрированість на проблемі; незалежність: потреба в самоті; автономія: незалежність від культури й оточення; свіжість сприйняття; верхові переживання; суспільний інтерес; глибокі міжособистісні відносини; демократичний характер; розмежування засобів і цілей; філософське почуття гумору; креативність (творчі здібності); опір окультуренню.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности