Розділ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення особистості в психологічній науці

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 9Следующая ⇒

Вступ

Актуальність дослідження. Особистість є об′єктом вивчення різних наук - філософії, соціології, етики, біології, педагогіки, психології тощо. Розумінню природи особистості сприяють література, музика, образотворче мистецтво. Особистість відіграє значну роль у вирішенні політичних, економічних, культурних, наукових, технічних проблем, загалом у піднесенні рівня людського буття. Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психологічних функцій, процесів, станів, властивостей людини. У психологічній науці не існує загальноприйнятого визначення природи особистості.

Особистість вивчалась як зарубіжними, так і вітчизняними вченими, була створена велика кількість теорій особистості, найвідомішими серед них є психоаналіз, поведінкова школа (біхевіоризм), гуманістична психологія, екзистенціальна психологія, акмеологічний підхід, трансакційний аналіз особистості та ін.

Велику роль у вивченні особистості відіграв видатний радянський вчений Борис Герасимович Ананьєв. Він став автором концепції людинознавства, яка об'єднала науки про людину в одне вчення. Особистість за Ананьєвим - це суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт історичного процесу. Тому в характеристиках особистості повністю розкривається суспільна суть людини, що визначає всі явища людського розвитку, включаючи природні особливості.

Формування і розвиток особистості визначене сукупністю умов соціального існування в дану історичну епоху. Особистість - об'єкт багатьох економічних, політичних, правових, моральних і інших дій на людину суспільства в даний момент його історичного розвитку.

особистість ананьєв психологічний онтопсихологія

Об'єкт дослідження - особистість, як основна категорія у психологічній науці.

Предмет дослідження - проблема особистості в роботах Б.Г. Ананьєва.

Мета дослідження - розглянути особистість, як центральну категорію психології; вивчити погляди на особистість Б.Г. Ананьєва.

Для досягнення мети дослідження необхідно виконати наступні завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературу дослідження особистості у вітчизняній та зарубіжній науці;

2. Визначити основні напрямки дослідницької діяльності Б.Г. Ананьєва, дослідити його вклад у розвиток онтопсихології та акмеології;

3. Розглянути основні положення концепції людинознавства;

4. Запропонувати методики дослідження особистості в психології.

Методи (методики) дослідження:

аналіз існуючих джерел з проблеми дослідження;

спостереження;

аналіз існуючих методик за проблемою дослідження: орієнтаційна анкета на визначення спрямованості особистості, шкала прояву тривоги особистості по Джоржу Тейлору.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення особистості в психологічній науці

Висновки до розділу 1

Психологія особистості отримала свій розвиток в ХХ столітті, у відповідь на кризу традиційної вундтівської психології. Слід визнати, що і для зарубіжної, і для вітчизняної психології проблема особистості виявилася важкою. Навіть наявність у вітчизняній радянській психології об'єднуючого ідеологічного знаменника у вигляді марксистської філософії не стимулювала однозначного тлумачення особистості та її природи.

З середини 60-х років робляться спроби з'ясування загальної структури особистості, а Всесоюзний симпозіум, що відбувся в 1969 році, по проблемах особистості пройшов під знаком розуміння особи як біосоціальної істоти і структурного підходу. Подальша критика цього підходу полягала в тому, що в особі виділялися як біологічна, так і соціально обумовлені підструктури, а це приводило до того, що між поняттями "особа" і "людина", "особа" і "індивід" ототожнювалося.

Насправді ж, біологічне, входивши в особу в людину, стає соціальним, переходить в соціальне.

До кінця 70-х рр. орієнтація на структурний підхід до проблеми особи змінялася тенденцією застосування системного (або структурно-системного) підходу, що вимагає виділення системоутворюючих ознак особі.

Визнання безперечної єдності, але не тотожності понять "особистість" і "індивід" (Б.Г. Ананьєв, О.М. Леонтьев та інші) породжувало ряд питань, серед яких було і питання про те, що є цією особливою системною якістю індивіда, яка позначається терміном "особистість" і виявляється такою, що не зводиться до біологічних передумов, включених в природу її носія - індивіда.

Погляди зарубіжних психологів на особистість характеризуються ще більшою строкатістю. Л. Хьєлл та Д. Зіглер в своїй монографії виділяють щонайменше дев'ять напрямів в теорії особистості.

Висновки до розділу 2

Особистість - суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт історичного процесу. Тому в характеристиках особистості якнайповніше розкривається суспільна суть людини, що визначає всі явища людського розвитку, включаючи природні особливості.

Історико-матеріалістичне розуміння суті людини і суспільного розвитку склало основу наукового вивчення законів розвитку всіх властивостей людини, серед яких особистість займає провідне положення

Формування і розвиток особистості визначене сукупністю умов соціального існування в дану історичну епоху. Особистість - об'єкт багатьох економічних, політичних, правових, моральних і інших дій на людину суспільства в даний момент його історичного розвитку, отже, на даній стадії розвитку даної суспільно-економічної формації, в певній країні з її національним складом.

Можливо, що цією обставиною пояснюється ідентифікація більш загального поняття "людина" з більш приватним поняттям "особистість", поширена в сучасній філософській і психологічній літературі.

Лише охарактеризувавши основні сили, що впливають на формування особистості, включаючи соціальний напрям освіти і суспільного виховання, тобто визначивши людину як об'єкт суспільного розвитку, ми можемо зрозуміти внутрішні умови її становлення як суб'єкта суспільного розвитку. У цьому сенсі особистість завжди конкретно-історична, вона - продукт своєї епохи і життя країни, сучасник і учасник подій, складових віхи історії суспільства і її власного життєвого шляху.

Подібно до того, як не існує позасоціальної особистості, так не існує і позаісторичної, що не відноситься до певної епохи, формації, класу і його певного шару, національності і так далі. Саме в цьому, соціально-історичному сенсі, що відноситься до її суті, особистість завжди конкретна.

Висновки до розділу 3

За допомогою орієнтаційної анкети на визначення спрямованості особистості виявляються наступні спрямованості.

1. Спрямованість на себе (Я) - орієнтація на пряму винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, агресивність в досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертність.

2. Спрямованість на спілкування (С) - прагнення за будь-яких умов підтримувати стосунки з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто в збиток виконанню конкретних завдань або надання щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності і емоційних стосунках з людьми.

3. Спрямованість на діло (Д) - зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділову співпрацю, здатність відстоювати на користь справи власну думку, яка корисна для досягнення мети.

Шкала прояву тривоги особистості була розроблена Джоржем Тейлором у 1953 році. Цей опитувальник призначений для вимірювання рівня тривожності (твердження входять до складу МMPI як додаткова шкала). У 1966 році він був адаптований Т.А. Немчиним.

У 1975 р. В.Г. Норакидзе доповнив опитувальник шкалою брехні, яка дозволяє судити про демонстративність, нещирість у відповідях. Другий варіант містить не 50, а 60 тверджень.

Як перший, так і другий варіант опитувальника використовуються при індивідуальному і груповому обстеженні, здатні вирішувати як теоретичні, так і практичні завдання і можуть бути включені до інших тестів.

Висновки

Борис Герасимович Ананьєв за сорок з гаком років роботи в психології гранично продуктивно проявив себе при розробці багатьох актуальних проблем. Він опублікував капітальні праці по психології плотського пізнання, психології волі і характеру, залишив нам роботи по нейропсихічній регуляції, статевому диморфізму і психофізіологічній еволюції людини. І понині широко використовуються фахівцями результати його дослідження проблем психології мистецтва, історії психології, психології педагогічної оцінки людини як предмету виховання і багато інших.

Проте головний напрям його теоретичних шукань як ученого - науково обґрунтоване осмислення принципів сполучення наук, предметом пізнання для яких виступає людина, теоретична і інструментальна розробка і впровадження в науку основ комплексного підходу до вивчення як найпростіших, так і найбільш складних утворень психіки і всього психічного світу в цілому, а також форсування розвитку нових, важливих, з його точки зору, напрямів в психологічній науці - онтопсихології та акмеології.

Б.Г. Ананьєв як крупний теоретик і експериментатор обґрунтував, розвинув і успішно застосував для вирішення тих, що цікавили його в людинознавстві і конкретно в психології проблем комплексний підхід - особливу методологічну стратегію, орієнтовану на багатоаспектне, міждисциплінарне пізнання складних різноякісних об'єктів і їх множинної причинної обумовленості, результатом чого виявляється цілісне уявлення про об'єкт.

Оскільки поведінка людини визначається умовами його минулого життя, значущими для нього обставинами, а також його спадковістю і природженими особливостями, то треба ці умови, обставини і особливості вивчати, застосовуючи методи і дані суміжних наук.

Таким чином, мету дослідження досягнуто, поставлені цілі та завдання виконано.

Вступ

Актуальність дослідження. Особистість є об′єктом вивчення різних наук - філософії, соціології, етики, біології, педагогіки, психології тощо. Розумінню природи особистості сприяють література, музика, образотворче мистецтво. Особистість відіграє значну роль у вирішенні політичних, економічних, культурних, наукових, технічних проблем, загалом у піднесенні рівня людського буття. Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психологічних функцій, процесів, станів, властивостей людини. У психологічній науці не існує загальноприйнятого визначення природи особистості.

Особистість вивчалась як зарубіжними, так і вітчизняними вченими, була створена велика кількість теорій особистості, найвідомішими серед них є психоаналіз, поведінкова школа (біхевіоризм), гуманістична психологія, екзистенціальна психологія, акмеологічний підхід, трансакційний аналіз особистості та ін.

Велику роль у вивченні особистості відіграв видатний радянський вчений Борис Герасимович Ананьєв. Він став автором концепції людинознавства, яка об'єднала науки про людину в одне вчення. Особистість за Ананьєвим - це суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт історичного процесу. Тому в характеристиках особистості повністю розкривається суспільна суть людини, що визначає всі явища людського розвитку, включаючи природні особливості.

Формування і розвиток особистості визначене сукупністю умов соціального існування в дану історичну епоху. Особистість - об'єкт багатьох економічних, політичних, правових, моральних і інших дій на людину суспільства в даний момент його історичного розвитку.

особистість ананьєв психологічний онтопсихологія

Об'єкт дослідження - особистість, як основна категорія у психологічній науці.

Предмет дослідження - проблема особистості в роботах Б.Г. Ананьєва.

Мета дослідження - розглянути особистість, як центральну категорію психології; вивчити погляди на особистість Б.Г. Ананьєва.

Для досягнення мети дослідження необхідно виконати наступні завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературу дослідження особистості у вітчизняній та зарубіжній науці;

2. Визначити основні напрямки дослідницької діяльності Б.Г. Ананьєва, дослідити його вклад у розвиток онтопсихології та акмеології;

3. Розглянути основні положення концепції людинознавства;

4. Запропонувати методики дослідження особистості в психології.

Методи (методики) дослідження:

аналіз існуючих джерел з проблеми дослідження;

спостереження;

аналіз існуючих методик за проблемою дослідження: орієнтаційна анкета на визначення спрямованості особистості, шкала прояву тривоги особистості по Джоржу Тейлору.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення особистості в психологічній науці

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов