Антагонізм – форма суперечності, що характеризується найвищою гостротою боротьби непримиренно ворожих тенденцій, сил, яка поглиблюється в міру свого розвитку і переростає в конфлікт.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 7Следующая ⇒

Антанта – воєнно-політичний союз Великобританії, Франції і Росії, який кінцево сформувався у 1907 році.

Антиклерикалізм – погляди, а також суспільний рух, спрямовані проти світських привілеїв церкви та її впливу на різні сфери поза церковного життя – політику, економіку, культуру, освіту.

Апартеїд – політика жорсткої расової дискримінації і сенгрегації, яка проводилась у ПАР.

Аракчеєвщина – політика крайньої реакції і засилля воєнщини; проводи-лась в Росії військовим міністром і начальником військових поселень Аракчеєвим в першій половині ХІХст.

Асимиляція – добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Атеїзм – безбожництво, заперечення існування Бога та пов’язане з цим заперечення релігій. Атеїзм, як правило, є не просто заперечення, а аргументована критика релігійних ідеології, спростування релігійних поглядів на навколишній світ як таких, що не відповідають дійсності, протиставлення їм наукового розуміння світу, з’ясування причин виникнення та існування релігійних вірувань.

Багатопілля – система землеробства, при якій використовується вся земля, проте враховується сумісність рослин, особливості виснаження та збагачення грунту, використовуються добрива, покращується агротехніка, проводиться меліорація. Система характерна для нового часу (ХVІ – поч. ХVІІ ст.).

Білль – документ з печаткою; законопроект, який внесено на розгляд парламенту у ряді країн (в т.ч. США, Великобританії).

Блокада – 1). У міжнародному праві – система заходів, що їх застосовують до держави, порушуючи її зовнішні зв’язки, щоб примусити виконати вимоги організаторів блокади. Може бути політичною, економічною і воєнною; 2). Блокада воєнна – форма воєнної операції. Спрямована на оточення противника з метою поступового його знищення або полонення.

Бонапатризм – одна з форм диктатури великої буржуазії, є її реакцією на прогресивні перетворення в обстановці демокра-тичного прогресу.

Бунд – загальноєврейський робітничий союз в Литві, Польщі та Росії; робоча національна партія. Заснована у Вільно в 1897р. У 1921р. самоліквідувалася.

Варфоломіївська

ніч – масове вбивство прихильників кальвінізму – гугенотів –католиками у Парижі в ніч з 23 на 24 серпня 1572р. (проти свята св. Варфоломія), організоване королевою-матір’ю Катериною Медічі, яка фактично правила країною за Карла ІХ, і католицькою партією. Під час Варфоломіївської ночі загинуло до 30 тис. чоловік.

Буржуа – привілейований громадянин міста, “почесна людина”. Пізніше – той, хто володіє основними засобами виробництва, займається промисловою, торговою та фінансовою діяльністю.

Буржуазна

Революція – соціальна революція, яка спрямована проти феодального устрою або його залишків і спрямована на встановлення політичної влади буржуазії.

Бюрократія – ієрархічно організована система управління державою (суспільством), з допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями, що дозволяє йому стати над інтересами більшості.

Військові

Волость – в Російській державі нижча адміністративна одиниця в сільській місцевості. З 1861р. – одиниця станового сільського самоврядування.

Генерал – військове звання, чин вищого командного складу армії і деяких громадських відомств. Вперше чин генерала було встановлено у Франції в ХVІст.

Геноцид – дії, метою яких є повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи, одне з найважчих злочинів проти людства.

Гоміндан – народно-демократична, антифеодальна партія Китаю, заснована у 1912р.

Громадянська

війна – збройне соціально-класове протистояння всередині країни, яке зумовлене боротьбою за владу.

Губернія – адміністративно-територіальна одиниця в царській Ро-

Двовладдя – одночасне існування в країні чи регіоні двох органів влади.

Декабристи – російські дворянські революціонери, які в грудні 1925р. вперше в історії Росії підніли збройне повстання проти самодержавства і покріпачення селянства.

Декаденство – загальна назва явищ культури другої половини ХІХст. – початку ХХст., відмічені настроями безнадійності, неприйняття життя, крайнього індивідуалізму.

Декларація – політична заява від імені держави, уряду, партії, органі-

Зації; проголошення основних принципів.

Деколонізація – звільнення від колоніальної залежності.

Державна Дума

В Росії – представницький законорадницький орган Російської імперії. Функціонував з 1810 по 1917рр.; з 1906р. мав законодавчу ініціативу.

Державний устрій – організація держави, яка включає його політичну систему, державний устрій, систему державних органів, виборчу систему, а також основні положення, що стосуються взаємовідносин держави і особи.

Держава – форма організації класового суспільства як суверенного, історично сформованого, заснованого на визначеній системі виробничих відносин; основний інститут політичної системи.

Департамент – назва адміністративно-територіальної одиниці у Франції та деяких інших державах.

Диктатура – нічим не обмежена влада особи, класу чи інших соціальних груп в державі, регіоні, яка спирається на силу, а також на відповідний політичний режим.

Директорія – уряд Французької республіки (4.11.1795– 10.11.1791рр.). Виражав інтереси великої буржуазії.

Діггери – (копателі). Безземельні селяни, які під час Англійської революції намагались вирішити земельне питання власним шляхом. Ідеолог – Дж. Уінстоні. Був противником приватної власності на землю, виступав за розподіл землі між селянами.

Експансія – розширення, розповсюдження сфери впливу, панування в різних областях, в т.ч. за допомогою дипломатичного тиску і збройного вторгнення.

Еміграція – переселення, виїзд за кордони країни з метою тимчасо-вого чи постійного поселення в іноземній державі.

Єзуїти – члени чернечого католицького ордену “Товариство Ісуса”, створеного в 1534 р. іспанцем Ігнатієм Лойолою для боротьби з народними рухами, науковою думкою для зміцнення авторитету католицької церкви.

Жирондісти – політичне угрупування (партія) періоду Великої Фран-цузької революції. Були представниками інтересів республіканської торгівельно-промислової та провін-ціальної землеробської буржуазії.

Загальне виборче

Право – один з основних інститутів виборчого права, який передбачає участь усього дорослого населення у виборах без будь-яких обмежень.

Законодавча влада – система державних органів, яка має право приймати закони.

Західники – напрям російської суспільної думки середини ХІХ ст., представники якого (на противагу славянофілам) виступали за розвиток Росії по західноєвропейському шляху.

Ідеологія – система ідей і поглядів (політичних, правових, філо-софських, релігійних, естетичних та ін.), яка виражає інтереси, ідеали будь-якого класу чи іншої соціальної групи; суспільна свідомість.

Ізоляціонізм – термін, пов’язаний з історією і зовнішньою політикою США, в основі якого лежить ідея невтручання їх у справи країн, які знаходяться поза американським континентом.

Іміграція – в’їзд в країну для тимчасового чи постійного прожи-вання громадян іншої держави.

Індустріальне

Суспільство – термін, що позначає одну зі стадій суспільного розвитку внаслідок індустріалізації суспільства.

Інтервенція – насильницьке втручання однієї держави чи декількох держав у внутрішні справи іншої держави або в її відносини з третьою державою. Розрізняють інтервенцію збройну, економічну та дипломатичну.

Інтернаціонал – назва великих міжнародних об’єднань партій чи організацій.

Імпічмент – особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

Кадети – скорочена назва членів Конституційно-демократичної партії Росії (1905-1917рр.).

Карбонарії – члени таємних політичних організацій в Європі у першій половині ХІХст. Перші організації карбонаріїв з’являються на півдні Італії. Боролись на національне визволення і конституційний устрій. Карбонарії очолювали революції у 1820-1821рр. в Королівствах Обох Сицилій, П’ємонті. У 1831р. приймали участь в революційних повстаннях у державах Центральної Італії.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?