Гвардія – відбірна привілейована частина війська. Термін “гвар-дія” з’явився в Італії у ХІІст., коли гвардійські війська виконували охоронні функції.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 7Следующая ⇒

Генеральні штати – вищий станово-представницький орган Франції ХІV – ХVІст., в якому були представлені духівництво, дворянство і заможні городяни.

Геральдика – наука, яка вивчає герби як специфічне історичне джерело, в якому носієм інформації є символи, колір, місце розташування малюнка.

Гільдії – союзи купців для допомоги один одному та захисту від грабіжників. Члени гільдії збирались на збори, щоб вирішити загальні для всіх питання та обрати керівника.

Гранди – іспанські вельможі.

Гуманізм – філософський підхід, що в теоретико-світоглядний спосіб поєднує вчення про людину як визначальну мету і вищу цінність суспільства. В основі гуманізму – ідеї та ідеали розуму та людяності, що їх послідовно розвивали філософи античної доби, діячі культури епохи Ренесансу, мислителі Просвітництва, інтелектуали Нового часу.

Дворянство – привілейований стан феодальної епохи, який об’єднував велику земельну аристократію і основну масу середніх і дрібних землеробців.

Двупілля – розділ поля на дві частини: одна оброблялась, а друга “відпочивала” (пар). Ця система стала можливою з появою тяглової сили.

Дервіші – мусульманські жебруючі ченці.

Диван – рада з вищих сановників у султанській Туреччині.

Династія – монархи з одного роду, які змінювадли один одного на

троні з правом успадкування.

Диктатор – особа, що має необмежену владу і нав’язує свою волю іншим.

Дим – господарська одиниця на деяких слов’янських землях у період середньовіччя.

Диспут – мовні змагання в знаннях, суперечки по раніше вису-

нутим питанням. Диспути були розповсюджені як одна з

Форм навчання в середньовічних університетах.

Дож – голова уряду у Венеціанський та Генуезькій республіках.

Десятина

(церковна) – десята частина врожаю чи інших доходів, яка збиралась на користь церкви.

Дож – голова уряду у Венеціанській та Генуезькій республіках.

Донжон – головна башта лицарського замку.

Домініканці – католицький чернечий орден. Заснований на початку ХІІІст. монахом Домініком для боротьби з єретиками. Мали право повсюдної проповіді та викладання в університетах. Всіляко допомагали папству придушувати антикатолицькі та антифеодальні виступи.

Дорадчі органи

влади – владні структури, рішення яких не мають законодавчої

сили без затвердження монархом (королем).

Дофін – титул спадкоємців французького престолу.

Дружина – збройні загони в Киїській державі, які складали постійну військову силу, об’єднану навколо князя.

Духовенство – служителі культу, які вважаються посередниками між Богом і людьми й здійснюють культові дії – таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення.

Екзархат – окрема церковна адміністративно-територіальна одини- ця, яка має певну самостійність.

Етнос – позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Єпархія – церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом).

Єретичні рухи – масові виступи мирян і окремих духовних осіб за перегляд релігійних положень, освячених церквою, та за зміни в церковній організації. Один з виявів невдоволення народних мас своїм становищем у суспільстві.

Іконоборництво – боротьба візантійських імператорів з церквою у VІІІ – на початку ІХст. Імператори закривали великі монастирі, конфісковували їх майно і землю. При цьому було заборонено почитання ікон із зображенням християнського Бога.

Інвеститура – право призначати і затверджувати єпископів.

Індульгенція – папська грамота, яка давала віруючим відпущення гріхів, тобто звільнення від покарання за скоєний гріх. Торгівці індульгенціями викликали обурення, вимога покінчити з нею була одним з гасел Реформації.

Інквізиція – судова установа католицької церкви, створена в ХІІІст. для боротьби з єретиками. У більшості країн Європи скасована у ХVІІІст.

Інтердикт – заборона проводити богослужіння. Супроводжувався закриттям храмів, забороною хрестити дітей, хоронити померлих на кладовищах тощо.

Історичний період – великий проміжок часу, що вирізняється важливими

змінами і житті людства.

Історичні джерела – усе те, що більш-менш правдиво повідомляє про

історичні події та життя людей.

Канонік – член церковного суду.

Капітулярії – закони та розпорядження франкських королів.

Каравелла – швидке парусне судно. Створено у ХVст.

Кардинал – у католицькій церкві вища після Папи римського

духовна особа.

“Каролінзьке

Відродження ” – час правління Карла Великого, який характеризувався підйомом культури. Каролінзьке відродження торкнулось головним чином придворних і чиновників, тому після розпаду імперії швидко згасло.

Князі – представники вищої аристократії, нащадки українських удільних князів, які втратили державну владу, проте зберегли великі земельні володіння.

Кодекс честі – сукупність правил поведінки, порушення яких вважалось ганебним.

Комуни – міста, які звільнились від влади сеньйорів. Перші комуни в Західній Європі з’являються в Північній Італії і Франції.

Конклав – зібрання кардиналів з метою обрання папи.

Конунги – виборні верховні вожді, мійбутні королі давніх

германців.

Конфесія – спільнота послідовників тієї чи іншої релігії на основі віросповідувального підходу. В організаційному плані, конфесія інколи асоціюється з поняттям «церква» в широкому розумінні слова. Конфесія постає як порівняно широке об’єднання, належність до якого визначається, як правило, не лише вільним вибором, але й традицією.

Кортеси – представницькі органи влади в Іспанії тапортугалії.

Копні суди – суди сільської общини в Україні, Білорусії і Литві в епо-ху середньовіччя, які збирались у визначеному місці – копищі.

Кріпак – селінин, позбавлений права піти від свого пана.

Курія римська – папський уряд.

Куртуазна література – література західноєвропейського середньовіччя, що

оспівувала рицарське кохання, честь, подвиги.

Куртуазність – витончена ввічливість, люб’язність, придворна галантність.

Курфюсти – князі в Німеччині, що обирають монарха.

Ландтаг – збори або з’їзди представників станів у німецьких князівствах.

Лихвар – той, хто позичає іншим гроші під відсотки.

“Ліниві королі” – франкські королі з династії Меровінгів, які поступалися владою майордомам.

Лорд – англійський сеньор.

Магдебурзьке

право – феодальне міське право, за яким міста частково звільня-лись від центральної адміністративної влади феодалів і створювали органи самоуправління (комуни).

Магістрат – орган місцевого самоврядування, який виконував адміністративно-судові функції.

Магнати – великі землевласники.

Майордом – вища службова особа у Франкському королівстві, управителі королівським двором.

Марка – прикордонне укріплення у Франкській державі, адміністративний округ, керований маркграфом.

Міжусобна війна – війна між родичами-феодалами за владу та земельні багатства.

Мінарет – баштоподібна споруда при мечеті, з якої скликають мусульман на молитву.

Мінезингери – німецькі середньовічні поети-співці.

Міняйли – особи, які за плату здійснювали обмін грошових одиниць.

Місництво – боротьба за місце при княжому дворі в Московській державі.

Міста-комуни – міста разом з міськими округами, що звільнилися з-під влади сеньора й утворили свої олргани управління.

Метрополія – держава, що має колонії.

Народні виступи – відкриті вияви невдоволення народних мас (селян,

міського плебсу) владою чи умовами свого життя.

Народні повстання – стихійні чи організовані збройні виступи народних мас з

метою поліпшення умов свого життя та розправи

зі своїми кривдниками. Найчастіше завершувалося

великими руйнаціями та погіршенням життя народу,

на який суспільні верхи перекладали матеріальні

збитки, завдані їм повстанням.

Натуральне

Господарство – тип господарства, де продукти і речі виготовляли не для продажу, а для особистого користування.

Національне гноблення,

національні утиски – у державах, населених різними народами, утиски

верхівкою панівного класу інших, нерівноправних

народів. Проявляється у формі обмежень прав та

збільшення обов’язків поневолених народів.

Нормани – пращури сучасних норвежців, данців, шведів та ісландців.

Опала – монарша немилість.

Орден – чернеча та духовно-лицарська католицька громада з

певним статусом.

Пан – титул великих впливових феодалів, бояр, що мають знатне походження.

Панславізм – теорія всеслов’янської єдності в тій чи іншій формі та відповідний політичний рух.Панславізм формувався, як природний наслідок боротьби слов’янських народів за звільнення від турецького і австро-угорського панування.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману