Типологія стилів керівництва.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 15Следующая ⇒

Стиль управління (керівництва) — це стала сукупність особистих та індивідуально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких реалізується той чи інший метод (методи) керівництва.

Стиль лідерства (керівництва) - це типова для лідера (керівника) система прийомів впливу на ведених (підлеглих).

У практиці і теорії управлінської діяльності виділяють різні типи стилів керівництва за ознакою переважання одноосібних чи групових способів впливу на організацію виробничого процесу.

1. Авторитарне управління (директивне, імперативне): керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, на підлеглих діє, головним чином, наказом, розпорядженням, які не підлягають обговоренню. Авторитарне управління має різні форми.A. Патріархальне: всі "члени сім'ї" повинні слухатися керівника, а він вважає підлеглих такими, які не "доросли" до прийняття рішень. Але це
його "діти", про яких він, звичайно, повинен піклуватися. Б. Автократичне: більш притаманне інституціям (державі, підприємству), ніж окремим особам. Керівництво здійснюється апаратом через підлеглі інстанції, які побічно проводять рішення автократа (самодержця), залишаючись підлеглими йому.B. Бюрократичне: домінує деперсоналізація (людина — носій регламен тованих функцій), керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі інстанцій і мають право на виконання даних їм повноважень. Системі регулювання підпорядковуються і керівництво, і підлеглі (предметна компетентність).

2. Демократичне управління (кооперативне, колективне): керівник мобілізує групу на колективну розробку рішень і колективну їх реалізацію, організовує систематичний обмін інформацією, думками, на підлеглих діє переконаннями, порадами, аргументами. Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконанням завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників.

3. Ліберальне (пасивне) управління: низький рівень вимог до підлеглих, головні засоби впливу- прохання, інформація.
Ліберальне керівництво базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі своєї власної роботи Його можна розглядати як різновид демократичного стилю 4 Анархічне управління: фактична відмова від активного впливу на
підлеглих, уникання в прийнятті рішень, невтручання і потурання підлеглим ("роби як знаєш").

Феномен лідерства.

Лідерство - це здатність чинити вплив на людей з метою досягнення намічених цілей. Завдяки лідерству керівник здійснює процес стабільного впливу на підлеглих.

Лідерство асоціюється, як правило, з такими основними якостями керівника:

Прагнення до досягнення мети. Справжній лідер витрачає великі зусилля на досягнення своїх цілей. Він ініціативний, енергійний і наполегливий;

Бажання бути лідером. Лідер прагне впливати на інших, вести людей за собою. Він готовий брати на себе відповідальність;

Чесність і прямота. Лідер вміє будувати відносини з підлеглими на основі взаємної довіри, так як слово у нього не розходиться з ділом;

Впевненість у собі. Люди хочуть, щоб їхні лідери не сумнівалися в самих собі. Лідери повинні демонструвати впевненість у собі, щоб переконати інших у своїй правоті;

Інтелектуальний потенціал. Лідери повинні володіти високим рівнем інтелекту, щоб вміти збирати і обробляти великі обсяги інформації. Вони повинні вміти будувати довгострокові плани і приймати правильні рішення;

Навички та знання. Ефективний лідер знає свою галузь і компанію. Це дозволяють йому приймати правильні рішення і розуміти їх наслідки;

Зворотній зв'язок. Лідер постійно вимагає відповідної реакції на свої вказівки і прохання, для того щоб переконатися в тому, що підлеглі його правильно зрозуміли;

Контроль над емоціями. Лідер постійно себе контролює і адекватно реагує на отриману інформацію.
Хороший керівник, на думку американських фахівців менеджменту, - це людина, яка безперервно вивчає нове, готовий прислухатися до порад як працівників своєї компанії, так і інших.

Можна додати ще кілька важливих якостей, притаманних істинному лідеру:

проникливість - це здатність лідера реально уявляти собі майбутнє, що вимагає багатої уяви;

завзятість. Лідер не повинен згинатися під вагою проблем і навіть поразок;

ентузіазм. Люди, здатні бачити майбутнє і проявляти наполегливість у його досягненні, можуть і не добитися успіху, якщо у них відсутній така якість, як ентузіазм. Воно змушує підлеглих брати участь в ініціативах лідера, перетворюючись на його щирих союзників;

самопізнання. Лідер повинен досконально розбиратися в своїх людських якостях. Без багатою внутрішнього життя йому бракує розуміння проблем інших людей;

прямота - вміння неупереджено викладати правду. Лідер упевнений у своїй правоті, а тому намагається не брехати;

зрілість - це унікальна здатність з вдячністю сприймати критику як джерело зростання. Лідер не очікує до себе особливого ставлення від інших людей. Він вміє контролювати свій настрій і не вважає себе вправі судити всіх і вся. Він також має здатність пристосовуватися до обставин, мужньо переживає поразки і невдачі;

цілісність - тверді морально-етичні погляди, яких лідер намагається дотримуватися постійно. Подібна якість викликає в оточуючих довіру до нього;

сміливість - не острах ризикувати і відноситься до помилок як до можливості додаткового вдосконалення своїх знань.

Феномен лідерства приваблює увагу дослідників, перш за все, виключною практичною значущістю проблеми з точки зору підвищення ефективності управління в різних сферах суспільного життя.

Лідерство в малій групі – це феномен впливової дії або впливу індивіда на думки, оцінки, відношення і поведінку групи в цілому або окремих її членів.

Лідерство засновано на особистісних якостях лідера і соціально-психологічних стосунках, що складаються в групі. Тому лідерство як явище, засноване на соціально-психологічних механізмах, слід відрізняти від керівництва, в основі якого лежить використання економічних, організаційних і командно-адміністративних методів впливу.

Керівник - особа, на яку офіційно покладені функції управління групою і організація її діяльності; несе юридичну відповідальність за функціонування групи перед інстанцією, що призначила його, і має в своєму розпорядженні строго певні можливості санкціонування — покарання і заохочення підлеглих для впливу на їх активність.

Визначний принцип лідерства – це визнання за людиною здатності розуміти інтереси інших людей і керувати ними у відповідності до цих інтересів.

Феномен лідерства визначається взаємодією ряду чинників, серед яких основними є: психологічні характеристики самого лідера; соціально-психологічні характеристики членів малої групи; особливості ситуації, в якій знаходиться група;характер вирішуваних задач.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?