Стандартизація та сертифікація продукції.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 16 из 19Следующая ⇒

Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:

1)установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

2)розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

3)визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

4)формування єдиної системи показників якості продукції, методі н її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

5)створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Державні стандарти України встановлюють на:

1)вироби загально-машинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо);

2)продукцію міжгалузевого призначення;

3)продукцію для населення й народного господарства;

4)організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти;

5)елементи народногосподарських об'єктів державного значення;

6)методи випробувань. Вони містять обов'язкові й рекомендовані вимоги.

Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якістю зокрема стає сертифікація продукції. В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими (на договірних засадах).

Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, виконавці та продавці продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації) повинні:

1)у належному порядку та у визначений термін проводити сертифікацію відповідних об'єктів;

2)забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того нормативного документа, за яким її сертифіковано;

3)реалізовувати продукцію тільки за наявності сертифіката;

4)припиняти реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено її невідповідність вимогам певного нормативного документа або закінчився термін дії сертифіката.

Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системи сертифікації.

87. Загальна характеристика собівартості продукції.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а, значить і рівень техніки, технології та організації виробництва. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. У собівартість продукції включаються витрати на:

-дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

-підготовка і освоєння нової продукції;

-виробництво, включаючи витрати на сировину, матріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

-обслуговування виробничого процесу і управління ним;

-збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати тощо).

-розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину тощо);

-набір і підготовка кадрів;

-поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технологій, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология