Тема: організація виробництва

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 29 из 29

1. Сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та сил природи, необхідних для виготовлення продукції – це:

a) технологічний процес;

b) основний процес;

c) виробничий процес;

d) обслуговуючий процес.

2. Процес виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального протікання основних процесів називають:

a) технологічним процесом;

b) допоміжним процесом;

c) виробничим процесом;

d) обслуговуючим процесом.

3. Сукупність дій щодо зміни стану предмета праці називають:

a) технологічним процесом;

b) основним процесом;

c) виробничим процесом;

d) обслуговуючим процесом.

4. Процес безпосереднього вироблення основної продукції підприємства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і надходить на ринок як товар для продажу, це:

a) технологічний процес;

b) основний процес;

c) виробничий процес;

d) обслуговуючий процес.

5. Виробничий процес - це:

a) сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та сил природи, потрібних для виготовлення продукції;

b) процес безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства;

c) сукупність дій щодо зміни та визначення стану предмета праці;

d) процес виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального перебігу основних процесів;

e) процес, який здійснюється під впливом сил природи.

6. Дискретні процеси - це виробничі процеси:

a) які не потребують технологічної циклічності;

b) яким притаманна циклічність, пов'язана з виготовленням ви­робів певної форми;

c) які виконуються робітником за допомогою машин;

d) які здійснюються машинами без участі робітника.

7. За яким критерієм виробничі процеси поділяються на дискретні та безперервні:

a) за призначенням;

b) за перебігом у часі;

c) за ступенем автоматизації;

d) за ступенем складності?

8. Автоматичні процеси — це процеси, які:

a) виконуються безпосередньо робітником;

b) виконуються робітником за допомогою машин;

c) виконуються машинами під наглядом робітника;

d) виконуються машиною без участі робітника за попередньо розробленою програмою.

9. Робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції мають здійснюватися за певним ритмом, із планомірною повторюва­ністю — це принцип:

a) гнучкості;

b) ритмічності;

c) безперервності;

d) автоматичності.

10. Предмети праці в процесі обробки мусять мати найкоротші маршрути по всім стадіям виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень - це вимога принципу:

a) паралельності;

b) прямоточності;

c) автоматичності;

d) ритмічності.

11. Принцип спеціалізації виробничого процесу означає:

a) одночасне виконання окремих операцій і процесів;

b) безперервне здійснення суміжних технологічних операцій;

c) обробку предметів праці без зустрічних і зворотних переміщень на всіх стадіях виробничого процесу;

d) зменшення номенклатури продукції, яка виробляється на кож­ній ділянці підприємства;

e) здатність виробничої системи стабільно виконувати свої функ­ції в межах допустимих відхилень.

12. Для якого типу виробництва характерна обмежена номенклатура продукції, обсяг випуску може бути достатньо великим, а виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями:

a) одиничного;

b) серійного;

c) масового;

d) дослідного?

13. Масове виробництво характеризується:

a) широкою номенклатурою;

b) обмеженою номенклатурою;

c) вузькою номенклатурою;

d) одиничною номенклатурою.

14. Підприємство, на якому безперервно випускають один або декілька виробів протягом тривалого часу в умовах високої внутрішньозаводської спеціалізації, є підприємством:

a) одиничного виробництва;

b) серійного виробництва;

c) масового виробництва;

d) дослідного виробництва.

15. Коефіцієнт закріплення операцій (К _зо) у масовому виробництві:

a) К ₃₀ > 40;

b) 20 < К ₃₀ < 40;

c) 10 < К ₃₀ < 20;

d) 1 < К₃₀ < 10;

e) К ₃₀ = 1.

16. Предмети праці після закінчення попередньої операції відразу передаються на наступну операцію і обробляються при застосуванні наступного способу поєднання операцій:

a) послідовного;

b) паралельного;

c) паралельно-послідовного;

d) змішаного.

17. Партія предметів праці з операції на операцію при послідовному їх поєднанні передається:

a) повністю;

b) транспортною партією;

c) поштучно;

d) взагалі не передаються.

18. Технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, яка виробляє один або декілька типорозмірів виробів, називається:

a) потоковою лінією;

b) виробничою дільницею;

c) робочим конвейєром;

d) технологічною операцією.

19. Інтервал часу від початку до закінчення процесу вироблення продукції називають:

a) виробничим циклом;

b) технологічним циклом;

c) тактом потокової лінії;

d) виробничим часом.

20. Час виробництва включає:

a) тривалість технологічних операцій;

b) тривалість допоміжних операцій;

c) тривалість природних процесів;

d) тривалість перерв партіонності;

e) тривалість перерв очікування.

21. Процес одночасного розвитку багатьох технологічно не пов'язаних між собою видів виробництва, значного розширення но­менклатури та асортименту виготовлених підприємством виробів називається:

a) спеціалізацією виробництва;

b) концентрацією виробництва;

c) диверсифікацією виробництва;

d) комбінуванням виробництва.

22. Інтервал часу, за який з потокової лінії сходять вироби, що йдуть один за одним транспортними партіями, називають:

a) ритмом потокової лінії;

b) тактом потокової лінії;

c) швидкістю потокової лінії;

d) виробничим часом.

23. Організація непотокового виробництва передбачає, що:

a) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;

b) за групою робочих місць закріплюється обробка одного найменування конструктивно та технологічно подібних предметів;

c) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці;

d) робочі місця розташовуються однотипними технологічними групами без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій;

e) предмети праці переміщуються у процесі обробки складними маршрутами.

24. Які з нижченаведених ознак не характерні для потокового методу організації виробництва:

a) робочі місця розташовуються за ходом технологічного процесу;

b) за групою робочих місць закріплюється обробка одного найменування конструктивно та технологічно подібних предметів;

c) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці;

d) технологічний процес має високу поопераційну диференціацію?

25. Такт потокової лінії обчислюється в одиницях:

a) обсягу;

b) часу;

c) довжини;

d) швидкості.

Тема: ВИРОБНИЧА ТА СОЦІАЛЬНА
ІНФРАСТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА

1. Сукупність підрозділів, які безпосередньо не беруть участь у створенні основної (профільної) продукції підприємства, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, називають:

a) виробничою інфраструктурою;

b) інфраструктурою;

c) соціальною інфраструктурою;

d) капітальним будівництвом;

e) виробничою структурою.

2. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпе­чують необхідні умови для функціо­нування підприємства, називають:

a) виробничою інфраструктурою підприємства;

b) інфраструктурою підприємства;

c) соціальною інфраструктурою підприємства;

d) капітальним будівництвом;

e) виробничою структурою підприємства.

3. Сукупність підрозділів підприємства, які забезпечують задо­волення соціально-побутових та культурних потреб працівників підприємства — це:

a) виробнича інфраструктура;

b) інфраструктура;

c) соціальна інфраструктура;

d) організаційна структура;

e) виробнича структура.

4. Підрозділи якого господарства здійснюють придбання, проектування, виготовлення, відновлення і ремонт технологічної оснастки, її облік, зберігання і видачу на робочі місця:

a) ремонтного

b) інструментального;

c) транспортного;

d) енергетичного;

e) складського?

5. Підрозділи якого господарства здійснюють приймання, зберігання, облік і видачу технологічної оснастки та інструменту цехам-споживачам:

a) ремонтного;

b) інструментального;

c) транспортного;

d) енергетичного;

e) складського?

6. Інструментальний відділ на підприємстві здійснює:

a) постачання інструментів і пристроїв, що виготовляються на спеціалізованих інструментальних заводах;

b) виготовлення, ремонт і відновлення спеціальної оснастки та інструменту загального користування;

c) безпосереднє обслуговування робочих місць технологічною оснасткою;

d) приймання, зберігання, облік і видачу технологічної оснастки та інструменту.

7. Підрозділ якого господарства системи технічного обслугову­вання виробництва здійснює виготовлення, ремонт і відновлення спеціальної оснастки:

a) ремонтного;

b) інструментального;

c) транспортного;

d) енергетичного;

e) складського?

8. Ремонтний цикл — це проміжок часу роботи устатку­вання:

a) між двома суміжними (черговими) ремонтами;

b) між проведенням технічного обслуговування та плановими ремонтами;

c) між двома плановими ремонтами;

d) між двома капітальними ремонтами.

9. Міжремонтний період — це проміжок часу роботи устатку­вання:

a) між початком експлуатації та першим капітальним ре­монтом;

b) між двома суміжними (черговими) ремонтами;

c) між проведенням технічного обслуговування та плановими ремонтами;

d) між двома капітальними ремонтами.

10. Комплекс підрозділів підприємства, що займаються вантаж­но-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів утворюють:

a) ремонтне господарство;

b) інструментальне господарство;

c) транспортне господарство;

d) енергетичне господарство;

e) складське господарство.

11. Основою планування транспортного господарства є визна­чення:

a) загальної відстані з усіх напрямків перевезень;

b) потоків вантажів;

c) тривалості перевезень з окремих напрямків;

d) обсягів перевезень.

12. Власна телефонна станція є одним із підрозділів:

a) ремонтного господарства;

b) інструментального господарства;

c) транспортного господарства;

d) енергетичного господарства;

e) соціальної інфраструктури.

13. Проблеми водопостачання та каналізації на великих підпри­ємствах вирішує керівництво:

a) ремонтного господарства;

b) інструментального господарства;

c) транспортного господарства;

d) енергетичного господарства;

e) соціальної інфраструктури.

14. До сфери капітального будівництва не належать:

a) спорудження будівель та об'єктів виробничого призначення;

b) спорудження будівель та об'єктів невиробничого при­значення

c) капітальний ремонт обладнання та устаткування;

d) монтаж устаткування;

e) правильні відповіді c) і d).

15. Капітальне будівництво — це:

a) будівельно-монтажні роботи зі зведення будинків, споруд;

b) придбання устаткування, транспортних засобів, виробничо-господарського інвентарю;

c) сукупність робіт, пов'язаних із створенням основних фондів;

d) придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів;

e) роботи, пов'язані з винахідництвом і раціоналізаторством;

f) правильні відповіді a), b) і c);

Тема: ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНА БАЗА
ПІДПРИЄМСТВА

1. Технічний розвиток підприємства — це:

a) процес створення нових й удосконалення застосовуваних тех­нологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки;

b) процес удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності;

c) процес формування та удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на досягнення науки і техніки;

d) процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності.

2. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється шляхом:

a) капітального ремонту устаткування;

b) технічного доозброєння підприємства;

c) модернізації;

d) заміни спрацьованого устаткування новим устаткуванням такого ж технічного рівня.

3. Підтримування техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок проведення:

a) капітального ремонту устаткування;

b) технічного переозброєння діючого підприємства;

c) реконструкції діючого підприємства;

d) розширення діючого підприємства;

e) нового будівництва.

4. Цілі та пріоритети технічного розвитку підприємства визна­чаються відповідно до:

a) розвитку науки і техніки;

b) загальної стратегії підприємства;

c) розвитку суспільства;

d) ринкової ситуації.

5. Зміст програми технічного розвитку підприємства визна­чається:

a) загальною стратегією підприємства;

b) сукупністю конкретних заходів технічного розвитку;

c) сучасними досягненнями науки і техніки;

d) забезпеченням його необхідними ресурсами.

6. Метою проведення модернізації є:

a) проведення повного або часткового переобладнання виробництва;

b) вилучення з експлуатації фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці;

c) удосконалення діючого виробничого устаткування;

d) відшкодування нормального фізичного спрацювання конструктивних елементів засобів праці та максимально можливе відновлення їхніх первісних техніко-експлуатаційних параметрів;

e) запобігання техніко-економічному старінню окремих видів засобів праці і підвищення їхніх техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

7. У результаті проведення реконструкції діючого підприємства в разі необхідності можуть бути:

a) побудовані нові виробничі об'єкти замість тих, подальша експлуатація яких визнана недоцільною;

b) побудовані на нових земельних ділянках окремі виробничі об'єкти за затвердженим проектом;

c) впроваджені нові технології, модернізація та заміна фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування.

8. Які з нижченаведених показників характеризують ступінь тех­нічної оснащеності праці персоналу:

a) фондоозброєність праці;

b) трудомісткість продукції;

c) продуктивність праці;

d) всі наведені показники?

9. Коефіцієнт механоозброєності праці розраховується як від­ношення:

a) середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до середньооблікової чисельності працюючих;

b) середньорічної вартості машин та устаткування до загальної кількості робітників;

c) середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшу зміну;

d) середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до кількості робітників.

10. Збільшення екстенсивного завантаження устаткування та виробничої потужності підприємства можливе за рахунок:

a) технічного вдосконалення устаткування;

b) запровадження нової технології;

c) зниження частки недіючих машин та устаткування;

d) застосування прогресивних форм організації виробництва;

e) інтенсифікації виробничих процесів.

11. До показників, що характеризують рівень прогресивності технології, відносять:

a) середній вік застосовуваних технологічних процесів;

b) середній строк експлуатації устаткування;

c) надійність устаткування;

d) продуктивність устаткування.

12. Виробнича потужність підприємства — це:

a) річний випуск продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умов повного використання устаткування та виробничих площ;

b) середньорічна вартість основних фондів виробничого призначення;

c) максимально можливий річний випуск продукції в номенклатурі та асортименті за умов найбільш повного використання виробничого устаткування;

d) продуктивність наявного устаткування.

13. Виробнича потужність підприємства визначається за:

a) усією номенклатурою профільної продукції, що виробляється;

b) лише профільною продукцією підприємства;

c) усією номенклатурою виготовляємої продукції;

d) усіма асортиментними групами продукції.

14. Вхідна виробнича потужність підприємства — це:

a) проектна виробнича потужність;

b) поточна виробнича потужність;

c) поточна виробнича потужність на початок року;

d) фактично досягнута виробнича потужність на кінець року;

e) середньорічна виробнича потужність підприємства.

15. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності наступних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва:

a) обслуговуючих;

b) допоміжних;

c) провідних;

d) основних.

16. При розрахунку виробничої потужності підприємства не враховується:

a) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

b) устаткування, що знаходиться на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом року;

c) понаднормоване устаткування допоміжних цехів, що є аналогічним технологічному устаткуванню основних виробничих цехів;

d) устаткування, що знаходиться на складі підприємства.

17. Для підприємств із дискретним процесом виробництва макси­мально можливий фонд часу роботи устаткування визначається як:

a) календарний фонд часу;

b) календарний фонд часу за відрахуванням часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування;

c) номінальний фонд часу роботи устаткування;

d) дійсний фонд часу роботи устаткування.

18. Коефіцієнт освоєння проектної потужності відображає співвідношення:

a) обсягу випуску продукції та середньорічної виробничої потужності підприємства;

b) обсягу випуску продукції та проектної потужності підприємства;

c) обсягу випуску продукції та норми її випуску;

d) проектної виробничої потужності підприємства та річного обсягу випуску продукції.

19. Рівень використання устаткування за продуктивністю визначає:

a) коефіцієнт інтенсивності завантаження устаткування;

b) коефіцієнт екстенсивності завантаження устаткування;

c) інтегральний коефіцієнт завантаження устаткування;

d) коефіцієнт змінності устаткування.

20. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування та виробничої потужності підприємства можливе за рахунок:

a) застосування прогресивних форм організації виробництва;

b) підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

c) скорочення простоїв устаткування;

d) зниження частки недіючих машин та устаткування;

e) виведення з експлуатації неефективно використовуваного устаткування.

Тема: ПРОГНОЗУВАННЯ, ПЛАНУВАННЯ
ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1. Економічні умови планування становлять:

a) держзамовлення, орієнтовні показники розвитку народного господарства, економічні нормативи, ліміти;

b) податкові ставки, умови кредитування, ліцензування, цінова та фінансова політика держави;

c) ринкова кон’юнктура на продукцію підприємства та ресурси, що ним споживаються;

d) система елементів державного регулювання економіки, вихідні дані планування, виявлений попит на продукцію та ресурси.

2. Нормативне прогнозування — це:

a) прогнозування, засноване на суб'єктивних знаннях спеціаліста та його інтуїції;

b) наукове прогнозування від сучасного до майбутнього;

c) майбутній розвиток фірми, який оцінюється виходячи з місії і стратегічних альтернатив;

d) встановлення норм і нормативів на плановий період.

3. Метод прогнозу, що ґрунтується на досвіді, знаннях та інтуїції спеціалістів — це:

a) метод експертних оцінок;

b) метод екстраполяції тренду;

c) метод сценаріїв;

d) метод прогнозу на основі індикаторів.

4. Державне регулювання економіки в умовах ринку — це:

a) втручання держави у ринковий механізм;

b) вплив держави на дію законів ринку;

c) вплив держави на передумови та побічні наслідки функціонування ринкового механізму;

d) вплив держави на організацію виробництва.

5. Планування — це:

a) функція управління;

b) процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період;

c) процес визначення засобів, шляхів та умов досягнення поставлених цілей;

d) правильні відповіді a) і c);

e) усі відповіді правильні.

6. Планування, що на підприємстві охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове планування, називається:

a) поточним плануванням;

b) прогнозним плануванням;

c) перспективним плануванням;

d) усі відповіді правильні.

7. Методи планування в залежності від способу розрахунку планових показників поділяються на:

a) екстраполяційний та інтрополяційний;

b) дослідно-статистичний; факторний; нормативний;

c) балансовий і матричний;

d) одноваріантний; багатоваріантний; економіко-математичної оптимізації.

8. Заключним розділом плану розвитку підприємства є:

a) план розвитку науки і техніки;

b) виробнича програма;

c) фінансовий план;

d) план підвищення економічної ефективності виробництва.

9. Головна мета бізнес-плану – це:

a) випуск запланованого обсягу продукції;

b) отримання прибутку;

c) обґрунтування розширення каналів збуту продукції;

d) планування діяльності підприємства.

10. Бізнес-план може розроблятися з метою:

a) моделювання системи управління фірмою;

b) подання у місцеві органи влади;

c) розвитку управлінських здібностей підприємця;

d) залучення позичкового капіталу;

e) надання інформації до статистичних органів.

11. Резюме бізнес-плану — це:

a) короткий опис змісту бізнес-плану;

b) вступ до бізнес-плану;

c) короткий опис найбільш важливих і значущих аспектів даного бізнесу;

d) висновки бізнес-плану.

12. Метод складання плану, що засновується на використанні норм і нормативів витрат живої та уречевленої праці для визна­чення змінних величин, — це:

a) балансовий метод;

b) графічний метод;

c) нормативний метод;

d) економіко-математичний метод.

13. За економічним змістом показники, через які виражаються планові завдання, поділяються на:

a) натуральні та вартісні;

b) кількісні та якісні;

c) абсолютні та відносні;

d) статичні та динамічні.

14. Генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства завдання, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення, називається:

a) місією підприємства;

b) стратегією підприємства;

c) стратегічним завданням;

d) цільовою програмою;

e) правильної відповіді немає.

15. До основних економічних функцій держави не відноситься:

a) створення необхідної правової бази;

b) розробка та сприяння здійсненню стратегії економічного розвитку народного господарства;

c) регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності;

d) планування оперативної діяльності суб'єктів економічних відносин.

16. Головною метою стратегічного управління підприємством в умовах ринку є:

a) максимізація прибутку, який одержує підприємство;

b) підвищення конкурентоспроможності підприємства;

c) збільшення обсягів діяльності підприємства та його частки на ринку;

d) створення умов для самофінансування.

17. Система стратегічних цілей розвитку підприємства визначається:

a) кон'юнктурою ринку;

b) умовами державного регулювання;

c) поведінкою підприємств-конкурентів;

d) місією підприємства.

18. До методів портфельного аналізу та вибору стратегії належать:

a) метод РІМS;

b) метод кривих освоєння;

c) метод циклу життя товару (виробу);

d) метод «Мак-Кінсі»;

e) БКГ.

19. Метод вибору генеральної стратегії, що базується на залежності розмірів витрат на виробництво від його обсягу і відображає вплив лише внутрішніх чинників, називається:

a) методом БКГ;

b) методом РІМS;

c) методом кривих освоєння;

d) методом «Мак-Кінсі».

20. Стратегія, метою якої є надання товару відмінностей, які відрізняють його від пропозиції конкурентів називається:

a) диференціації;

b) фокусування;

c) лідерства;

d) спеціалізації.

21. За умов ринку до економічної функції держави відноситься:

a) встановлення підприємствам завдань з обсягу виробництва;

b) створення правових основ функціонування ринкової економіки;

c) контроль за рівнем продуктивності праці;

d) регламентація рівня затрат на виробництво.

22. Оперативне планування включає:

a) короткострокове та середньострокове планування;

b) календарне планування та диспетчеризацію;

c) стратегічне та довгострокове планування;

d) тактичне та подетальне.

23. Яка з систем використовує як планово-облікову одиницю деталь певного найменування:

a) позмінна система оперативного планування;

b) система оперативного планування на замовлення;

c) комплектна система оперативного планування;

d) подетальна система оперативного планування?

24. До принципів державного регулювання належать:

a) мінімальне втручання державних органів в економічні процеси;

b) вплив відповідних державних структур на розвиток соціально-економічних процесів за допомогою встановлюваних державою економічних регуляторів і нормативів;

с) правильні відповіді a) і b);

d) правильної відповіді немає.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США