Черговість задоволення вимог кредиторів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 105 из 105

Питання для закріплення матеріалу і самостійної роботи

1. У чому полягає сутність банкрутства?

2. Охарактеризуйте основні причини виникнення банкрутства.

3. Назвіть симптоми банкрутства.

4. Опишіть послідовність порушення справи про банкрутство.

5. У чому сутність поняття «мирова угода»?

6. Опишіть процедуру ліквідації збанкрутілих підприємств.

7. Яка черговість задоволення вимог кредиторів?

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

А Акредитив — платіжний документ, за яким кредитна установа дає розпоря-

дження іншій кредитній установі негайно сплатити пред’явникові акре-

дитива певну суму грошей за рахунок спеціально заброньованих коштів

шляхом заповнення акредитивного листа. Активи — все, чим володіє підприємство і що йому належить — оборотний

капітал, основний капітал, нематеріальні активи. Активи нематеріальні — засоби, що не мають фізичної, відчутної форми, але

дають підприємству (фірмі і т. п.) дохід. Це, як правило, різні права під-

приємств (фірми і т. п.), наприклад, патенти, товарні знаки, торгові мар-

ки, авторські права, ліцензії тощо. Акціонерне товариство — компанія, що є юридичною особою, капітал якої

складається з внесків пайовиків — акціонерів і засновників. Це форма

організації виробництва на основі залучення коштів шляхом продажу

акцій. Існують закриті і відкриті акціонерні товариства. Акціонерне товариство відкритого типу — капітал товариства формується

за рахунок відкритого продажу акцій. Акціонерне товариство закритого типу — акції реалізуються тільки його

працівникам і не можуть бути продані стороннім особам без згоди ін-

ших акціонерів. Акції підприємства — акції, розповсюджувані серед інших підприємств і ор-

ганізацій, кооперативів, банків, добровільних товариств. Акціонер — власник акцій акціонерного товариства, компанії, підприємства. Акція — цінний папір, що випускається акціонерним товариством, який дає

право її власнику, члену акціонерного товариства, брати участь у його

управлінні й одержувати дивіденди з прибутку. Грошова сума, позна-

чена на акції, — номінальна вартість акції; ціна, по якій вона прода-

ється, — курс акцій. Акції бувають: привілейовані, іменні, на пред’я-

вника та ін. Акція звичайна — акція з нефіксованим дивідендом, розмір якого визнача-

ється загальними зборами акціонерів після сплати фіксованого відсотка

власникам привілейованих акцій. Акція іменна — акція з зазначенням її власника. Поширюється в порядку від-

критої передплати. Може бути простою і привілейованою. Акція на пред’явника — акція, яка не має імені її власника. Може бути прос-

тою і привілейованою. Акція привілейована — акція, дивіденд якої фіксується у вигляді твердого

відсотка, виплачуваного у першочерговому порядку, незалежно від ве-

личини прибутку компанії. Ця акція не дає права голосу, її власник не

бере участь в управлінні компанією.

Акція трудового колективу — акція, власниками якої можуть бути тільки працівники даного колективу.

Амортизація — поступове перенесення вартості основних фондів на виготовле-ний з її допомогою продукт або послугу чи цільове нагромадження коштів і подальше використання їх для оновлення зношених основних фондів.

Асоціація (союз, спілка) — найпростіша форма договірного об’єднання під-приємств та інших підприємницьких структур з метою постійної коор-динації господарської діяльності. Асоціації (союзи, спілки) не мають права втручатися у виробничу і комерційно-фінансову діяльність будь-яких їхніх учасників (членів).

Аудит — вид підприємницької діяльності, що являє собою систему послуг підприємствам для перевірки фінансової звітності і правильності відо-браження в ній результатів фінансово-господарської діяльності.

Аукціон — спосіб продажу товарів через прилюдний торг у заздалегідь визна-чений час у певному місці. До товарів, що виставляються на аукціонний продаж, належать конкретні товари, нерухомість, цінні папери, кредитні ресурси, валюта. Пропоновані на аукціон товари мають певну стартову ціну, а їх аукціонний продаж здійснюється партіями або лотами.

Б Баланс — система взаємопов’язаних показників, яка характеризує будь-яке

явище або процес шляхом співставлення його окремих сторін; різниця

між доходами і витратами. Баланс робочого часу — фактично відпрацьований час середньосписковим

працівником підприємства за зміну, добу, місяць, рік. Банки — фінансові підприємства, які здійснюють функції кредитування і роз-

рахунків, залучення ресурсів на свої рахунки. Банківський кредит — передача банками певним фізичним і юридичним

особам на встановлений кредитним договором строк грошей з умовою

їх повернення і сплатою певного процента за користування ними. Банкрутство — поняття, що означає юридичне визначену неможливість під-

приємства (організації, банку) платити за боргами з причини браку за-

собів. Бізнес (англ. — справа, заняття) — будь-яка економічна діяльність в умовах

ринкової системи господарювання, що приносить власнику певний зиск

(прибуток). Бізнес-план підприємства — структурований план основних аспектів діяль-

ності розвитку підприємства, розроблюваний на основі стратегії підпри-

ємства. Біржа — організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок, на

якому здійснюється торгівля цінними паперами (фондова біржа) або оп-

това торгівля товарами за стандартними зразками (товарна біржа). Біржова ціна — ціна на товари, що реалізуються у порядку біржової торгівлі.

В Валова виручка — повна сума грошових надходжень від реалізації товарної

продукції, робіт, послуг і матеріальних цінностей. Валова продукція — показник, що характеризує випуск підприємством (фір-

мою і т. п.) всієї продукції за певний період.

Валовий дохід — кінцевий результат діяльності підприємства, який є різни-цею між валовою виручкою та усіма витратами на виробництво та реа-лізацію продукції.

Валовий прибуток — частина валового доходу підприємства, яка залишаєть-ся в нього після відрахування усіх обов’язкових платежів.

Виробіток — кількість продукції, що вироблена за одиницю часу.

Виробнича потужність — максимально можливий випуск продукції підприємст-вом за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Виробнича програма — система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповід-ної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Виробничі запаси — предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємств у вигляді запасів.

Витрати майбутніх періодів — витрати на підготовку та освоєння нової проду-кції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому.

Г Готова продукція — сукупність повністю виготовлених на підприємстві ви-

робів і продуктів, які фактично відпущені або призначені для відпуску

на сторону (реалізацію). Гроші — активи, суспільні засоби платежу, які слугують засобом обігу, оди-

ницею рахунку і засобом накопичення.

Д

Державна інвестиційна політика — це комплекс економічних, адміністрати-вних та правових заходів держави, спрямованих на активізацію інвести-ційної діяльності.

Державне замовлення — це засіб державного регулювання економіки, який передбачає формування на договірній основі необхідних для задоволен-ня державних потреб обсягів і складу продукції та розміщення держав-них контрактів на поставку продукції серед підприємств.

Державне регулювання економіки — координація з боку держави всієї гос-подарської структури країни з метою підтримання стійкості й макро-економічної рівноваги та забезпечення роботи механізму конкуренції; сукупність різноманітних методів, інструментів, за допомогою яких держава веде економічну діяльність.

Державний бюджет — це річний план державних доходів і видатків, затвер-джений у законодавчому порядку.

Державний контракт — письмовий документ, що засвідчує намір (бажання) держави в особі вповноважених Кабінетом Міністрів України галузевих і функціональних міністерств України, державних комітетів та прирів-няних до них інших інституціональних утворень закупити на певних умовах конкретні обсяги продукції для поповнення державних резервів і забезпечення споживачів, потреби яких фінансуються за рахунок Дер-жавного бюджету.

Диверсифікація виробництва — перехід від однопрофільного до багатопро-фільного виробництва з широкою номенклатурою продукції, що випус-кається.

Дивіденд — частина прибутку акціонерного підприємства, що розподіляється

між акціонерами після сплати податків та інших обов’язкових платежів. Дисконтна ставка — ставка відсотка, за якою майбутня вартість грошей при-

водиться до теперішньої їхньої вартості, тобто відбувається процес дис-

контування. Дисконтування — метод приведення майбутньої вартості грошей до їхньої

теперішньої вартості (вартості поточного періоду). Договірна ціна — ціна, що встановлюється за згодою партнерів (продавців і

покупців) з урахуванням основних ринкових чинників. Дотація — державна виплата, яка надається в безповоротному порядку тій або

іншій підприємницькій структурі, що зазнала економічної скрути за

об’єктивних причин; найчастіше використовується для збалансування

доходів і видатків місцевих бюджетів та покриття касових збитків окре-

мих державних підприємств. Дохід — це виручка від реалізації продукції, робіт, послуг без вирахування на-

даних знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (по-

датку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Е Економіка — народне господарство країни або його галузь; терміном «еконо-

міка» визначають науки, які вивчають специфіку виробничих процесів у

певній галузі або сфері суспільного виробництва, наприклад, «економі-

ка промисловості», «економіка підприємництва», «економіка праці»

тощо. Економіка підприємства — наука про ефективність виробництва, шляхи і

методи досягнення підприємством найкращих результатів при най-

менших затратах. Економічна ефективність — відносний показник, що є результатом співвід-

ношення між отриманим ефектом та витратами. Елементи витрат — це первинні однорідні витрати затрат на виробництво проду-

кції; формуються відповідно до їх економічного змісту, є однаковими для

всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво. Ефект — це результат будь-якого заходу, який найчастіше виражається пев-

ною грошовою сумою (чиста продукція, прибуток підприємства, націо-

нальний дохід). Ефективність — це відносна величина, що характеризує результативність

будь-яких затрат.

Ж

Життєвий цикл підприємства (фірми, компанії) — загальний період часу від початку діяльності підприємства до природного припинення його існу-вання або відродження на новій основі (з новим складом власників і кері-вного персоналу; з принципово новою продукцією, технологією та ін.).

Життєвий цикл товару — певний період часу, протягом якого товар є життє-здатним на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця, рівень його прибутків; розрізняють стадії впровадження товару на ринок, зростання обсягу продажу внаслідок визнання товару покупцями, стадію зрілості (характеризується максимальною прибутковістю), насичення ринку то-варом, спад обсягу продажу і прибутку.

З Змінні витрати — витрати, що змінюються разом із зміною обсягу виробниц-

тва продукції; поділяються на пропорційні та непропорційні. Знос основних фондів — поступова втрата основними фондами їх корисних

властивостей. Зовнішнє середовище — зовнішні умови та чинники здійснення підприємни-

цької діяльності, що не залежать від підприємства, організації, але ма-

ють бути обов’язково враховані ними при розробці стратегії розвитку,

бізнес-плану тощо. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства — це сфера його господар-

ської діяльності, пов’язана з виходом на зовнішні ринки та функціону-

ванням на них, створенням спільних підприємств, здійсненням валют-

но-фінансових та кредитних операцій.

І

Інвестиції — довгострокові вкладення з метою створення нових і модернізації діючих підприємств, освоєння новітніх технологій і техніки, збільшення виробництва і отримання прибутку.

Інвестор — фізична або юридична особа, яка здійснює вкладання капіталу в певний сектор економіки (промисловість, транспорт тощо) з метою оде-ржання прибутку.

Індекс Альтмана — коефіцієнт, який відображає ймовірність банкрутства підприємства; його числове значення дозволяє віднести підприємство до групи потенційних банкрутів, відносно стабільних підприємств з не-високим ризиком банкрутства та підприємств, яким банкрутство прак-тично не загрожує.

Індекс доходності інвестицій — співвідношення грошового потоку та інвес-тиційних коштів; один з основних показників, за якими визначається ефективність (доцільність) інвестицій.

Інноваційні процеси — це сукупність якісно нових, прогресивних змін, що від-буваються у виробничо-господарській системі; результатом інноваційних процесів є новинки в техніці, організації виробництва і праці, управління, а їх впровадження у господарську практику є нововведеннями.

Інтегральний показник конкурентоспроможності продукції — кількісна характеристика конкурентоспроможності товару, яка є відношенням групового показника за технічними параметрами продукції до групово-го показникам за її економічними параметрами.

Інтелектуальна власність — продукт інтелектуальної творчої праці; об’єктами інтелектуальної власності є твори науки, літератури, мистец-тва та інші види творчої діяльності у сфері виробництва, в тому числі відкриття, винаходи, промислові зразки, комп’ютерні програми, товарні знаки та ін.

К Кадрова політика підприємства — система заходів, спрямованих на забезпе-чення кожного робочого місця і посади персоналом відповідної профе-сії, спеціальності і кваліфікації.

Калькуляція собівартості продукції — документ, який відображає сукуп-ність витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції; формується на основі калькуляційних статей витрат.

Капітал — сукупність матеріальних та грошових коштів, а також інтелектуаль-них здобутків, використовуваних у процесі виробництва та інших сферах діяльності з метою отримання прибутку. У більш вузькому значенні — активи фірми (підприємства) за мінусом її зобов’язань (заборгованості).

Капітал статутний — початкова сума капіталу підприємства, яка визначена йо-го статутом і формується за рахунок внесків засновників та емісій акцій.

Капітальне будівництво — процес створення нових, технічного переосна-щення, реконструкції, розширення діючих об’єктів виробничої та соціа-льної інфраструктури.

Капітальні вкладення — інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів; вони є реальними (виробничими) інвести-ціями і здійснюються у формі нового капітального будівництва, технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих виробничих об’єктів і об’єктів соціальної інфраструктури фірми (підприємства, організації).

Кваліфікація — сукупність трудових навичок та знань, яка характеризує готов-ність працівника виконувати виробничі функції обумовленої складності.

Керівник — працівник, що обіймає посаду керівника підприємства або його структурного підрозділу.

Коефіцієнт змінності — показник використання обладнання на підприємстві, який свідчить про те, скільки змін відпрацювала в середньому кожна одиниця обладнання протягом дня, місяця.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів — відношення реалізованої про-дукції за певний проміжок часу до суми середнього залишку оборотних засобів за цей період.

Колективний договір — це угода між трудовим колективом в особі профспі-лки та адміністрацією або власником підприємства, яка регулює їх ви-робничі, економічні і трудові відносини; щорічно переглядається і за-тверджується.

Командитне товариство (франц. — товариство на вірі) — вид господарсь-кої організації, яка включає, поряд з учасниками, що несуть відповіда-льність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, одного або кількох учасників, відповідальність яких обмежується внеском у май-но товариства.

Комерційна таємниця — це сукупність науково-технічної, виробничо-господарської та фінансово-економічної інформації про діяльність під-приємства; її розголошення може завдати шкоди його інтересам.

Комерційний економічний ефект — результат, який дає можливість оцінити ефективність впровадження технічних новинок із врахуванням економі-чних інтересів окремих проектно-конструкторських організацій, підпри-ємств-виробників та підприємств-споживачів; обчислюється на окремих стадіях життєвого циклу нововведення.

Компанія — підприємство, капітал якого являє собою об’єднану власність де-кількох самостійних підприємств.

Конкурентоспроможність продукції — це сукупність споживчих властивос-тей виробу, що характеризують його відмінність від виробу-конкурента

за ступенем відповідності конкретним суспільним потребам і з ураху-ванням витрат на виготовлення цього виробу. Показник конкурентосп-роможності продукції обчислюється як співвідношення її інтегрованого технічного вимірника та аналогічного параметра конкуруючою виробу; якщо це співвідношення е більшим за одиницю, то такий виріб має кон-курентні переваги, тобто є конкурентоспроможним на ринку (вітчизня-ному чи світовому). Конкурентоспроможність товарів можна також ви-значати за ціновими показниками і прибутковістю.

Конкуренція — економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтересів, пов’язаних із про-дажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам; боротьба між фірмами (підприємствами) за більш вигідні умови виробництва і збуту товарів тощо.

Консорціум — тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї та досягнення зага-льної мети (здійснення спільного інноваційно-інвестиційного чи іншого господарського проекту); консорціуми можуть бути не лише національ-ні (міжгалузеві), а й міжнародні.

Контрольний пакет акцій — частка акцій, що зосереджена в руках одного влас-ника і дає можливість здійснювати фактичний контроль за діяльністю акці-онерного товариства. Теоретично він має становити понад 50 % суми ви-пущених акцій, але на практиці може бути меншим, оскільки не всі акціонери мають право голосу та можливість брати участь у загальних збо-рах.

Концерн — організаційна форма статутного об’єднання різногалузевих підприєм-ницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю з використанням (найчастіше) принципу диверсифікації виро-бництва; суб’єкти господарювання, що інтегруються в концерн, звичайно втрачають свою економічну самостійність. У сучасних умовах спостеріга-ється тенденція до збільшення кількості міжнародних концернів.

Кон’юнктура ринку — визначене в часі та просторі певне співвідношення попиту і пропозиції, що формується як сукупність товарно-грошових пропорцій під впливом конкретної комбінації діючих чинників.

Кооператив — добровільне об’єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.

Корпорація (лат. — об’єднання, співтовариство) — товариство, союз, група осіб, що об’єднуються добровільно за ознакою спільності (однаковості) професійних або групових інтересів; широко використовувана форма акціонерного товариства. В Україні корпораціями вважають договірні об’єднання, створювані за принципом суміщення виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень кожним з його членів централізованому керівництву.

Кошторис витрат — загальна сума витрат на виробництво і збут продукції в цілому по підприємству в певному розрахунковому періоді.

Кредит — позика на певний строк у грошовій або товарній формі на умовах повернення і сплати відсотка за користування. Існують три форми кре-диту — банківський, державний, комерційний. Банківський кредит на-дається банками у грошовій формі підприємствам і організаціям, насе-

ленню (переважно індивідуальним підприємцям), державі. Особливою формою є державний кредит, коли позичальником виступає держава чи місцеві органи влади, а кредит полягає у випуску державних цінних па-перів (облігацій) і використовується для покриття частки державних ви-датків. Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу; він обслуговує лише обіг товарів і оформлюється векселем.

Л

Лізинг — довгострокова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, споруд виробничого призначення, яка фіксується у відповідному дого-ворі між орендодавцем (лессором) і орендарем (лізером); вартість лізин-гу формується за рахунок регулярних платежів, що охоплюють аморти-заційні відрахування і проценти за кредит.

Ліквідаційна вартість основних фондів — вартість матеріальних цінностей, які ліквідовуються, за вирахуванням витрат, пов’язаних з їх ліквідацією.

Ліквідність активів — здатність активів фірми до використання їх як безпо-середніх засобів платежу або до швидкого їх перетворення в грошову форму без втрати поточної (реальної) вартості.

Ліцензія — дозвіл, який надається державними органами юридичним і фізич-ним особам на здійснення певних видів суспільно корисної діяльності, у тому числі зовнішньоекономічної, використання нематеріальних ресур-сів протягом певного терміну за обумовлену винагороду.

М

Мале підприємство — підприємство (організація, фірма) будь-якої галузі на-родного господарства з невеликою чисельністю штатних працівників; є важливим елементом ринкової структури, найбільш гнучка і динамічна форма розвитку підприємницької діяльності.

Маркетинг — система організації діяльності сучасного підприємства, фірми, в процесі товарного відтворення, в якій в основі прийняття господарських рішень покладені вимоги ринку, реальні запити, потреби покупців у товарах і послугах та виробничо-збутові можливості даного підприємства, фірми.

Матеріаломісткість продукції — показник, що відображає кількість спожи-тих матеріальних ресурсів у натуральному або грошовому виразі на одиницю продукції; поділяється на абсолютну, питому, загальну.

Метод Дельфі — анкетне опитування спеціалістів в певній галузі знань, на основі якого формується діапазон думок експертів, що відображає їх колективну думку щодо вибраної проблеми.

Мікроекономіка — галузь економічної науки, що вивчає певні економічні пропорції в межах окремої ланки виробництва чи окремого підприємст-ва, господарства.

Мінімальний рівень заробітної плати — встановлена державою мінімальна величина оплати праці, розрахована на основі прожиткового мінімуму, рі-вня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних установах тощо.

Місія підприємства — комплексна мета, для якої підприємство створене і функціонує на ринку; включає як зовнішні (пов’язані з конкуренцією), так і внутрішні (підвищення продуктивності) орієнтири діяльності.

Моральне зношування основних фондів — це передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношування першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральне зношування другого роду).

Н

Надзвичайний прибуток (збиток) підприємства — виникає внаслідок над-звичайної події (стихійного лиха, пожежі, техногенної аварії тощо) або події, яка періодично не повторюватиметься в кожному наступному пе-ріоді.

Науково-технічна революція (НТР) — стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства, їх перехід у якісно новий стан на основі докорінних змін в системі наукових знань.

Науково-технічний прогрес (НТП) — неперервний процес одержання і на-громадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи техніки, впровадження останньої у виробництво і всі сфери життя.

Незавершене виробництво — продукція, яка перебуває в різних проміжних стадіях виробничого циклу; належать предмети праці, які знаходяться в процесі виробництва, очікують оброблення або перебувають на контролі, в процесі транспортування, а також напівфабрикати у цехових складах.

Нематеріальні активи — цінності, що не є фізичними об’єктами, але мають вартість, оцінку (патенти, ліцензії, ноу-хау, товарні знаки); права вла-сності і захист доступу до нематеріальних ресурсів підприємства та їх використання в господарській діяльності з метою одержання при-бутку.

Нематеріальні ресурси підприємства — це складова частина потенціалу під-приємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого пе-ріоду і має ту особливість, що в них відсутня матеріальна основа здобу-вання доходів та не визначені майбутні розміри цих доходів.

Неплатоспроможність — неспроможність підприємства (фірми) своєчасно платити за своїми фінансовими зобов’язаннями.

Непрямі витрати — витрати, що пов’язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись на тон чи інший вид продукції; до них на-лежить заробітна плата управлінського та обслуговуючого персоналу, витрати на утримання та експлуатацію основних фондів тощо.

Номенклатура виробів — перелік назв окремих видів продукції.

Номінальна заробітна плата — сума грошей, яку отримує працівник за вико-нану роботу.

Норма амортизації — встановлений у законодавчому порядку річний відсо-ток заміщення вартості зношеної частини основних фондів; встановлю-ється до балансової (первісної) вартості основних фондів.

Норма виробітку — визначає кількість продукції в натуральному виразі або інших показників роботи, яку повинен виробити (виконати) працівник за певний відрізок часу при певних організаційно-технічних умовах.

Норма витрат матеріалів — це граничнодопустима кількість сировини, ма-теріалів, палива, енергії, яка може бути використана для виробництва одиниці продукції визначеної якості.

Норма обслуговування — це встановлена кількість одиниць обладнання (ро-

бочих місць, квадратних метрів площі), яка обслуговується одним робі-

тником або бригадою протягом зміни. Норма прибутку — відношення прибутку, одержаного за певний період часу

(рік), до вкладеного капіталу. Норма чисельності — це необхідна для виконання певної роботи чисельність

персоналу. Нормативний термін служби основних фондів — встановлений період, про-

тягом якого засоби праці повинні перенести свою вартість на готовий

продукт. Ноу-хау — сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань,

оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого

досвіду, які необхідні для організації того чи іншого виробництва, але

не запатентованих.

О

Облігація — кредитний цінний папір, який випускається державою або під-приємством як боргове зобов’язання; має строк погашення і фіксовані виплати за відсотками.

Оборотні кошти підприємства — сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні фонди і фонди обігу.

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів підприємства, які повністю споживаються в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносять свою вартість на вартість цієї продукції.

Оборотність оборотних коштів — рух оборотних коштів, у якому грошові кошти авансуються на утворення виробничих запасів, незавершене ви-робництво, створення запасів готової продукції, для розрахунків з парт-нерами і заново повертаються на підприємство в початковій грошовій формі.

Операційний прибуток — це балансовий прибуток, скоригований на різницю інших операційних доходів та операційних витрат; до інших операцій-них доходів належать доходи від оренди майна, реалізації оборотних активів, операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів тощо.

Операційні витрати — це витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продук-ції (товарів, робіт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу.

Оплата праці — це грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який випла-чується працівникові за виконану роботу або надані послуги і спрямо-ваний на мотивацію досягнення бажаного рівня продуктивності праці.

Організаційна структура управління — це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів (виробни-чих і управлінських підрозділів); у практиці господарювання застосо-вують кілька типових структур управління: лінійну, функціональну, лі-нійно-штабну, дивізіональну, матричну.

Оренда — передача майна в строкове володіння і користування за відповідну орендну плату з його відшкодуванням і поверненням.

Орендар — особа (юридична або фізична), яка бере в оренду майно для кори-стування ним.

Орендна плата — регулярні платежі орендодавачу за здане в оренду майно, яке використовується протягом терміну оренди.

Орендне підприємство — вид підприємства, яке створюється після укладання договору оренди між державним органом і організацією орендарів.

Основна заробітна плата — частина загального заробітку працівника, розмір якої залежить від результатів його роботи і визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також до-платами в розмірах, установлених чинним законодавством.

Основні робітники — безпосередньо беруть участь у процесі виготовлення продукції.

Основні фонди — засоби праці виробничого і невиробничого призначення (бу-дівлі, споруди, машини, передавальні пристрої, інвентар та ін.), які беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, і переносять свою вартість на вартість го-тової продукції частинами шляхом амортизаційних відрахувань.

П Пасив — частина балансу підприємства, в якій відображаються джерела фор-

мування і нагромадження капіталу. Патент — виданий державним органом (патентним відомством) охоронний

документ, який підтверджує право власника на відповідний об’єкт про-

мислової власності. Пашуальна виплата — фактична ціна ліцензії, одноразова винагорода за

право користуватись об’єктом ліцензійної угоди. Первісна вартість основних фондів — це фактична вартість основних фондів

на момент їх придбання і взяття на баланс. Персонал підприємства — це сукупність постійних працівників, які отрима-

ли необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і

навики роботи. Підприємець — особа, яка здійснює підприємницьку діяльність. Підприємство — організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка

виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виго-

товленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Підприємництво — самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик

діяльність по виробництву продукції, наданню послуг і заняттю торго-

вельною діяльністю, з метою отримання прибутку. Планування — процес установлення цілей підприємства і вибору оптималь-

ного шляху їх досягнення. Плата за землю — вид податку, величина якого визначається на основі кадас-

трової оцінки землі, залежить від розміщення та якості земельної ділян-

ки; стягується із суб’єктів господарювання у вигляді земельною податку

або орендної плати. Платоспроможність — здатність підприємства виконувати свої коротко- та

довгострокові боргові зобов’язання за рахунок власних коштів. Повна собівартість — всі затрати підприємства на виробництво і реалізацію

продукції, виражені в грошовій формі. Погодинна оплата праці — форма заробітної плати, при якій заробіток пра-

цівника визначається залежно від відпрацьованого ним часу і рівня ква-

ліфікації.

Податки — обов’язкові нормовані платежі до державних або місцевих бю-

джетів, що їх вносять фізичні та юридичні особи. Податок на додану вартість — є частиною новоствореної вартості, яка спла-

чується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва проду-

кції, виконання робіт і надання послуг. Показник поточної ліквідності — основний показник ліквідності активів

підприємства, який характеризує відношення всіх поточних активів до

всіх поточних зобов’язань. Попит — представлена на ринку потреба в життєвих засобах, що визначається

кількістю тих чи інших товарів і послуг, які споживачі можуть придбати

за цінами, що склалися на ринку. Постачальник — підприємство (

⇐ Предыдущая96979899100101102103104105

Поделиться:

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов