Методи оцінювання рівня економічної безпеки підприємства

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 98 из 105Следующая ⇒

▷ Похожие статьи

Для оцінювання економічної безпеки підприємства потрібен відпо-відний інструмент. Критерій (інтегральний показник) економічної без-пеки підприємства повинен задовольняти таким умовам:

— наявність чітких фіксованих меж;

— зіставність різночасових оцінок рівня економічної безпеки од-ного підприємства, а також підприємств різних галузей;

— простота і доступність методики розрахунку, яка грунтується на наявних облікових даних, її універсальність.

Вплив усіх факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, на економічну безпеку підприємства дістає свій прояв у зміні показників його діяль-ності. Отже, рівень економічної безпеки підприємства Р_ек.б може бути поданий у вигляді функції багатьох змінних:

Р_{ек . б}=F(X_i) = α ₁ f(x₁) + α₂f(x₂) +... + α_i(x_n), (∑ α _i = 1),

де х ₁, х ₂ ,..., хn - основні показники діяльності підприємства; 664

(*₁), (*₂),.., (*„) - локальні функції залежності рівня економічної безпеки від відповідних показників діяльності підприємства;

α ₁, α ₂,..., а, - частка значущості кожного показника для економіч­ної безпеки підприємства;

/ - кількість показників.

Щоб вивести функцію рівня економічної безпеки підприємства,

====. від одного показника — () при незмінних

кції. Над віссю абсцис Х розташовується дільниця економічної безпе­ки, максимальне значення її рівня становить 1. Під віссю абсцисХроз-ташовується дільниця економічної небезпеки, мінімальне значення її рівня становить - 1. У реальному житті не існує абсолютної захище­ності (а також абсолютної небезпеки), тому рівень економічної безпе­ки (так само як і рівень економічної небезпеки) ніколи не досягне сво­го максимального (мінімального) значення, нескінченно наближаю-

Функція є зростаючою або спадною, залежно від типу показника. Можна виділити три типи економічних показників: показник - «мі­німум», показник - «максимум» і показник - «інтервал». Для пока­зника першого типу критичне значення мінімально можливе для до­сягнення економічної безпеки (при х > х _кр і Р_{ек б} > 0), представником є продуктивність праці. Для другого т ипу показників, навпаки, коли х > х обн і Р_{ек 6} < 0, представником є коефіцієнт спрацювання основних

тшшт м

шим від 20 і більшим від 70 %, існує небезпека для діяльності під­приємства.

В інтервалі між критичними значеннями аргументу х _{кр 1} та х _кр2 по­казника третього типу значення функції лишається сталим і найвищим, рівним 1 - α, де α - нескінченно мала величина.

Крива першого типу зростає до значення 1 - α у точці х = х _max, від­повідній максимально можливому реальному значенню показника, яке

Крива другого типу убуває до значення -1 + α у точці х = х _max, що відповідає максимально можливому реальному значенню показника, яке є найгіршим для досягнення економічної безпеки. У подальшому крива асимптотично наближається до -1.

Аналогічно поводиться функція залежно від показника третього типу.

F (г)=1-.^{-λ x}.

тт виг ш в тт т

жна отримати

де F1(x) - функція, що описує залежність рівня економічної безпеки від показника діяльності підприємства на інтервалі від 0 до x _кр;

Рек.б

Рис. 26.1. Графік залежності рівня економічної безпеки підприємства від показника — «мінімуму»

Величини λ ₁ і λ ₂ визначаються логарифмуванням рівнянь лівої та правої гілок кривої у точках (0; -1 + α) і (х _max; 1 - α), відповідно:

λ ₁=lnα: x _кр λ₂=lnα: (x _кр- x _m).

З огляду на критичні та максимальні значення кожного показника і прийняту величину α виводяться формули залежності рівня економіч­ної безпеки підприємства від кожного з показників його діяльності -типу «мінімум», «максимум» та «інтервал».

принципи вибору показників для всіх підприємств є спільними: пока­зники мають бути, по-перше, надійними; по-друге, зіставними в різні періоди; по-третє узагальнюючими (синтетичними) для своїх груп; по-четверте, відносно незалежними один від одного для забезпечення адекватності розроблюваної формули. Необхідно перевірити всі по­казники на мультиколінеарність і виключити сильно корельовані (ко­ефіцієнти кореляції котрих перевищують 0,80-0,85). З двох сильно

льниці ризику та дільниці безпеки.

Для промислових підприємств оцінка економічної безпеки є важ­ливою, передусім, через те що їх активно задіяний потенціал є визна­чальним чинником антикризового розвитку, гарантом економічного зростання і підтримки економічної незалежності та безпеки країни. Його втрата пов’язана з непередбачуваними наслідками деіндустріалі-зації держави, в якій багатогалузева індустрія є одним з найсильніших

ву і середньострокову (три-п’ять років) перспективу; визначення критеріїв і параметрів (допустимих значень) показників, що характе­ризують інтереси підприємства і відповідають вимогам його економіч­ної безпеки; розробку економічної політики, що включає механізми

обліку, які впливають на стан економічної безпеки чинників; напрями діяльності підприємства відносно реалізації стратегії.

Стратегічне планування є ефективним засобом формального про-гнозування майбутніх проблем і можливостей, забезпечуючи вищому керівництву можливість планування виробництва на тривалий період. Воно є основою для прийняття рішень щодо попередження і зниження ризиків.

Тактичне планування економічної безпеки має на меті розробку та здійснення тактичної політики підприємства в певній галузі, що забез-печує цілеспрямовану реалізацію конкретних тактичних завдань.

Інформаційні системи управління підприємством, серед яких клю-чове місце належить системі бухгалтерського обліку, повинні органі-зовуватися таким чином, щоб забезпечувати стратегічне і тактичне планування діяльності та унеможливлювати вихід інформації не при-значенням, що й слугує основою економічної безпеки підприємства.

Для інтегрального оцінювання рівня економічної безпеки можна рекомендувати методику, що грунтується на використанні традицій-них показників, темпів їхньої зміни та ймовірності реалізації специфі-чних ризиків. Процедура проведення розрахунків складається з таких етапів:

1. Визначення нормативного рівня показників кожної складової економічної безпеки (наприклад, фінансову складову можна охарак-теризувати системою показників фінансової стійкості; інформацій-ну — показниками ефективності інвестицій в інформаційні техноло-гії, ефективності володіння інформацією, показниками новизни інформації тощо).

2. Визначення системи цільових показників, сформованої на попе-редньому етапі, на поточний період, а також визначення темпів їхньої зміни (вибір того чи іншого показника здійснюється керівництвом під-приємства на базі корпоративної стратегії розвитку).

3. Визначення системи ризиків, якими переобтяжено діяльність підприємства, їх перегрупування за складовими та оцінка ймовірнос-ті їх реалізації (формування спектра можливих загроз за кожною складовою).

4. Визначення порівняльних індексів за кожним показником у роз-різі складових економічної безпеки підприємства (під порівняльним індексом слід розуміти співвідношення фактичного значення кожного показника з його нормативним (середньогалузевим)значенням).

5. Визначення рівня економічної безпеки для кожної складової, як добуток темпів зміни показника (не менше ніж за три роки), коефіцієн-та вагомості кожного показника в системі оцінки кожної складової, що визначається керівництвом (аналітиком) на основі стратегічних цільо-вих орієнтирів та загальної ймовірності реалізації ризиків даної скла-дової.

6. Визначення загального показника економічної безпеки данного підприємства, як суми оцінки фінансової складової, техніко-техноло-гічної складової, інтелектуальної та кадрової складової, інформаційної складової, екологічної складової, політико-правової складової, силової складової економічної безпеки.

На підставі цих розрахунків аналізують чутливість загального по-казника реалізації найімовірніших загроз та визначають коефіцієнти еластичності за кожною складовою. Потім формують систему органі-зації економічної безпеки підприємства з урахуванням складових, що мають найбільший вплив.

Загальна методологія оцінки рівня економічної безпеки. Еко-номічна наука розробила, а господарська практика випробувала зага-льну методологію оцінювання рівня економічної безпеки підприємства (організації). Його пропонується оцінювати на підставі визначення су-купного критерію через зважування й підсумовування окремих функ-ціональних критеріїв, які обчислюються порівнянням можливої вели-чини шкоди підприємству та ефективності заходів щодо запобігання цій шкоді. Сукупний критерій економічної безпеки будь-якого суб’єкта господарювання (k _себ) можна розрахувати, користуючись фо-рмулою

n

k _себ = ∑ k_id_i,

i =1

де k_i — величина окремого (поодинокого) критерію за i -ю функціона-льною складовою;

d_i — питома вага значущості i -ї функціональної складової;

n — кількість функціональних складових економічної безпеки під-приємства.

З досвіду понад 50 підприємств України, частка значущості функ-ціональних складових економічної безпеки становить: у промисловос-ті, сільському господарстві та торгівлі найбільша значущість 0,3, а найменша — 0,05.

Рівень економічної безпеки оцінюється порівнюванням розрахунко-вих значень k _себ із реальними величинами цього показника по підприєм-ству (організації), що аналізується, а також (коли це можливо) за анало-гічними суб’єктами господарювання відповідних галузей економіки.

Після розрахунку впливу функціональних складових на зміну k _себ здійснюється функціональний аналіз заходів з організації необхідного рівня економічної безпеки за окремими складовими з використанням відповідного алгоритму.

1. Визначення структури негативних впливів за функціональними складовими економічної безпеки. Розподіл об’єктивних і суб’єктивних негативних впливів.

2. Фіксація здійснених превентивних заходів для запобігання нега-тивним впливам за всіма функціональними складовими економічної безпеки.

3. Оцінювання ефективності здійснених заходів з погляду нейтралі-зації конкретних негативних впливів за кожною складовою економіч-ної безпеки.

4. Визначення причин недостатньої ефективності заходів, здійсне-них для подолання вже наявних і можливих негативних впливів на економічну безпеку.

5. Виявлення неусунених та очікуваних негативних впливів на рі-вень економічної безпеки і тих, що можуть з’явитися в майбутньому.

6. Опрацювання рекомендацій щодо усунення існуючих негативних впливів на економічну безпеку і запобігання можливим таким впливам.

7. Оцінювання вартості кожного з пропонованих заходів щодо усу-нення негативних впливів на рівень економічної безпеки та визначення відповідальних за їхню реалізацію.

Результати функціонального аналізу оформляються у вигляді спе-ціальної таблиці-карти. Заповнюючи її, негативні явища, що вплива-ють одразу на кілька складових економічної безпеки, враховують окремо для кожної з них, натомість вартість заходів, які повторюються стосовно різних функціональних складових, враховують у бюджеті підприємства (організації) лише один раз.

Оцінка ефективності діяльності відповідних структурних підрозді-лів підприємства (організації) з використанням даних про витрати на запобігання можливим негативним впливам на економічну безпеку та про розміри відверненої і заподіяної шкоди дає об’єктивну (підкріпле-ну економічними розрахунками) панораму результативності діяльності всіх структурних підрозділів (відділів, цехів) з цього питання. Конкре-тна оцінка ефективності роботи структурних підрозділів того чи того суб’єкта господарювання щодо економічної безпеки здійснюється з використанням таких показників:

— витрати на здійснення заходу;

— розмір відверненої шкоди;

— розмір заподіяної шкоди;

— ефективність здійсненого заходу (як різниця відверненої та за-подіяної шкоди, поділеної на витрати на здійснення заходу).

Для більшої наочності та зручності користування зазначені показ-ники доцільно подавати у формі нескладної таблиці.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте