Кожна людина повинна дбати про культуру свого мовлення.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 53Следующая ⇒

Відомо, що етикет підніс типові висловлювання у ранг норматив­ного, зовнішньо обов'язкового поведінкового імперативу. Тому кожен спеціаліст має дбати про дотримання правил мовного етикету.

Що ж таке мовний етикет?

Мовний етикет – це сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Термін етикет походить від французького слова etiguette, що означає ярлик, етикетка.

Український мовленнєвий етикет, на думку М. Стельмаховича, – це національний кодекс словесної добропристойності, правила ввіч­ливості. «Він сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон поряд­ної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської гідності й честі, української шляхетності й аристократизму духу… Українське виховання застерігає дітей і молодь від вживання грубих, лайливих, образливих слів¹.

Мовленнєвий етикет висуває перед людьми, що спілкуються, певні вимоги. Їх розмова має бути ввічливою, статечною, пристой­ною, а самі комуніканти мають виявляти один до одного уважність і чемність.

С. К. Богдан зазначає, що мовний етикет українців є унікальною, універсальною моделлю їх мовної діяльності. Знання цієї системи, а ще більше – повсякденна їх реалізація, гармонія знань і внутрішньо­го світу людини, без перебільшень, є своєрідним барометром духо­вної зрілості нації².

Подібне традиційне розуміння мовленнєвого етикету встанови­лося в лінгвістичній, соціо- і психолінгвістичній літературі. Проте мовленнєвий етикет можна розуміти й значно ширше – як форму нормативної мовленнєвої поведінки в суспільстві в цілому³. Так, наприклад, дослідники англійського мовленнєвого етикету ствер­джують, що коло етикетних засобів значно ширше: сюди входять і евфемізми («слова і вирази, які вживаються з метою уникнення слів з грубим чи непристойним змістом або з неприємним у пев- ¹Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет // Урок української. – 2001. – С. 14.

²Див. кн.: Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.: Рідна мова, 1998. – С. 432.

¹Голубкова О. В. Нормативное варьирование как средство речевого этикета (на мате-риале современного английского языка): Автореф. дис. … канд. филол. наук. – М., 1982.

Українська мова за професійним спрямуванням 65

Розділ І

них умовах забарвленням, напр.: поважного віку замість старий, говорити неправду – брехати»)¹, і способи найменувань.

Головне призначення етикету, у тому числі й мовленнєвого, – встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості. Адже мета спілкування – вплив однієї людини на іншу, регуляція поведінки об'єкта спілку­вання суб'єктом².

Без знання прийнятих у суспільстві правил мовного етикету, не володіючи вербальними формами вираження ввічливих вза­ємин між людьми, особистість не може правильно встановити різноманітні контакти з оточуючими, тобто, не може з найбіль­шою користю для себе і для оточуючих здійснити сам процес спілкування.

Існують формули мовного етикету. Відомо, що спілкування мож­ливе за наявності: мовця, адресата, до якого звернена мова; мети і теми мовленнєвої діяльності. Схематично код мовленнєвої ситуації можна зобразити так: «хто – кому – чому – про що – де – коли». Етикетною вважається тільки та ситуація, для якої суттєвими є від­мінності між мовцями (їхній вік, соціальний статус, стать тощо). Структуру мовного етикету визначають такі основні елементи ко­мунікативних ситуацій, які властиві всім мовцям: звертання, при­вітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, зна­йомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо. З-поміж них вирізняють ті, що «вживаються при зав’язуванні контакту між мовцями – формули звертань і вітань; при підтриманні контакту – формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні кон­такту – формули прощання, побажання тощо. Це – власне етикетні мовні формули»³.

Названі елементи мовного етикету «покликані репрезентува­ти насамперед увічливість співбесідників». Дотримуючись правил мовного етикету, ми «передусім засвідчуємо свою вихованість, шану і уважність до співрозмовника, привітність, приязнь, прихильність,

⁴Ганич Д. І, Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – С. 73. ¹Речевое общение: проблемы и перспективы. – М., 1983. – С. 8.

²Плющ Н. П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Українська мова і сучасність. – К.: 1991. – С. 92.

66 Українська мова за професійним спрямуванням

Українська мова в житті суспільства

доброзичливість, делікатність, тобто риси, віддавна притаманні на­шому народові»¹.

Ситуації «ввічливого контакту» між комунікантами – необхідна й важлива складова частина процесу спілкування.

Вислови мовленнєвого етикету, закріплені за певними ситуа­ціями ввічливих взаємин між комунікантами, у результаті багато­разової повторюваності стали стійкими формулами спілкування, стереотипами – типовими, стійко повторюваними конструкціями, що використовуються практично в усіх ситуаціях спілкування і являють собою готові формули не лише з точки зору їх морфолого-синтаксичної структури, а й з точки зору їх лексичної наповне­ності. Без таких стереотипних виразів, механічно відтворюваних у типових мовленнєвих ситуаціях ввічливості, обійтися, очевид­но, неможливо. Вони вмотивовані стилістично, функціонально, оскільки забезпечують точність, однозначність і економність про­цесів спілкування.

Мовленнєвий етикет студентів, як етикет взагалі (складова куль­тури) не існує поза часом і простором. Це обов'язково конкретний етикет конкретного суспільства (чи його прошарку) на певному іс­торичному етапі розвитку цього суспільства.

Загальна ж функціональна типологія одиниць мовленнєвого ети­кету українського народу може бути представлена у такому вигляді (наводимо приклади найбільш типових формул):

1. Етикетні одиниці, якими виражається вітання: Добрий ра­нок! Доброго ранку! Добрий день! Доброго дня! Добридень! Добрий вечір! Здрастуйте! Здоров був! Здоровенькі були! Доброго здоров’я! Моє шанування! Вітаю Вас! Радий (-а) вітати Вас! Скільки літ, скільки зим! Яким вітром? Салют! Радий (рада) вас (тебе) бачити (вітати)!

Поради:

• Вітаючись, добирайте ту вітальну формулу, яка підходить для даної ситуації.

• Вітаючись, привітно посміхайтеся. Дивіться людині у вічі.

• Вітаючись, не тримайте руки в кишенях. Зніміть рукавички (у рукавичках може дозволити собі вітатися лише жінка).

• Якщо ви молодший, вітайтеся першим.

¹Білоус М. Заговори, щоб я тебе побачив // Антисуржик. – Львів: Світ, 1994. – С. 22.
Українська мова за професійним спрямуванням 67

Розділ І

• Якщо ви кудись зайшли (до установи, до квартири чи хати друзів), вітайтеся першим (першою).

• Жінку має вітати чоловік (руку для вітання першою подає жінка).

• Підлеглий має привітати свого керівника (а руку може по­дати першим керівник).

• Незалежно від віку, статі, посади тощо першим (першою) ві­тається той (та), хто заходить до кімнати (кабінету).

• Ідучи в гості, не забудьте, що першою маєте привітати гос­подиню, потім господаря, потім гостей (у тому порядку, як вони сидять).

2. Формули із значенням прощання: Прощайте! Прощавай­те! До зустрічі! До побачення! Щасливо! Дозвольте попрощатись! Бувай (бувайте) здорові! Дозвольте відкланятись! На добраніч! Щасливої дороги! Будь щасливий (-а, -і)! Я з Вами не прощаюсь! Ми ще побачимось! Ми ще зустрінемось!

3. Вислови вибачення: Вибачте, пробачте, даруйте, прошу вибачення, я дуже жалкую, мені дуже шкода, прийміть мої ви­бачення, винуватий (-а), приношу свої вибачення, перепрошую, не гнівайтесь на мене, я не можу не вибачитись перед Вами; якщо можеш, вибач мені; не сердься на мене; вибач (-те), будь ласка; дозвольте просити вибачення, я не можу не просити у Вас про­бачення...

4. Мовленнєві одиниці, що супроводжують прохання: Будь ласка, будьте ласкаві, будьте люб’язні, прошу Вас.., чи не змогли б Ви...., чи можу я попрохати Вас..., маю до Вас прохання..., чи можу звернутися до Вас із проханням..., дозвольте Вас попросити..., якщо Ваша ласка..., ласкаво просимо..., якщо Вам не важко..., не відмов­те, будь ласка, у проханні..., можливо, Ви мені допоможете...

5. Формули подяки: Спасибі! Дякую! Прийміть мою найсердеч-нішу (найщирішу) подяку! Не знаю, як і дякувати вам (тобі)!

6. Конструкції побажальної модальності: Будь(-те) щасливий (-а, і)! Щасливої дороги! Успіхів тобі (Вам)! Хай щастить! Зичу радості (гараздів, успіхів)! З роси і води!

7. Формули привітань з певної нагоди: Поздоровляю з …, Ві­таю (Вас, тебе) з …, Прийми (-іть) поздоровлення (привітання) з …, З Новим роком! З днем народження!

68 Українська мова за професійним спрямуванням

Українська мова в житті суспільства

8. Типізовані фрази ритуалу знайомства: Знайомтесь …. Я хочу представити тобі (Вам)…. Дозволь(-те) представити (позна­йомити, рекомендувати) …. Рекомендую …. Маю честь представи­ти (рекомендувати) тощо.

9. Звертання: Мамо, тату, доню, сину, сестро, брате, бабусю, дідусю, пані, пане, панно, паничу, панове, добродію, добродійко, до­бродії, товаришу, товариство, друже, приятелю, подруго, колего...

10. Згода, підтвердження: Згоден, я не заперечую, домовилися, Ви маєте рацію, це справді так, авжеж, звичайно, певна річ, так, напевно, обов’язково, безперечно, безсумнівно, безумовно, ми в цьо­му впевнені, будь ласка (прошу), гаразд (добре), з приємністю (із задоволенням)...

11. Заперечення: Ні; ні, це не так; нас це не влаштовує; я не згодний (згоден); це не точно; не можна; не можу; ні, не бажаю; Ви не маєте рації; Ви помиляєтесь; шкодую, але я мушу відмовитись; нізащо; це даремна трата часу; дякую, я не можу; про це не може бути й мови...

12. співчуття: Я Вас розумію; я відчуваю Вашу схвильованість (Ваш біль, Вашу стривоженість, Ваше хвилювання); це болить і мені; це не може нікого залишити байдужим; я теж перейнялася Вашим болем (горем, тривогою); я співпереживаю (Вашу втрату, Вашу тривогу); треба триматися, людина сильна; не впадайте у відчай (час усе розставить на місця, час вилікує, загоїть рану, вта­мує біль) ...

13. Пропозиція, порада: Дозвольте висловити мою думку
щодо..., а чи не варто б..., чи не спробувати б Вам..., чи не були б Ви
такі ласкаві прийняти мою допомогу (вислухати мою пропозицію,
пораду), чи не погодилися б Ви на мою пропозицію...

Як бачимо, кожна із ситуативно-тематичних груп становить сино­німічний ряд етикетних одиниць, які різняться за семантичними і сти­лістичними ознаками. Наявність синонімічних рядів обумовлює мож­ливість вибору одиниці в комунікативному акті, оскільки особистість характеризується не лише тим, що вона робить, але й тим, як вона це робить. Вибір етикетних одиниць комунікантами передусім залежить від таких визначальних екстралінгвістичних факторів, як:

1) соціальна роль;

2) вік;

Українська мова за професійним спрямуванням 69

Розділ І

3) місце проживання;

4) стать;

5) культурно-освітній рівень адресата й адресанта, соціальна
дистанція між ними;

6) характер ситуації спілкування;

7) специфіка взаємин між комунікантами;

8) меншою мірою вибір потрібної етикетної одиниці обумовле­ний особистісними характеристиками мовця, його психологічни­ми установками (напр., схильність до руйнування мовленнєвого шаблону, намагання виявити свою індивідуальність у ситуаціях-стереотипах).

Поради:

• Завжди контролюйте себе що – кому – чому – про що – де – коли ви говорите.

• Дотримуйтесь правил мовного етикету.

• Засвідчуйте свою вихованість, шану і уважність до співроз­мовника, привітність, приязнь, прихильність, доброзичли­вість, делікатність.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры