Розвиток ініціативи, соціальної активності і творчості учнів. Структура, функції, основний зміст і технології життєдіяльності органів учнівського колективу.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 18 из 18

Колектив – соц. спільність людей, об’єм-х на осн. суп-значущих ціннісних орієнтацій та сп-ня.

Ознаки:

ü наявність сусп-значущої мети

ü спільна сусп-значуща д-ть

ü наявність органів само вряд-ня

ü встановлення певних психол. стосунків

Учнівський колектив - своєрідна форма спільності дітей

Ознаки( крім вище перерах)

ü віковий діапазон

ü специ. д-ть (єдина)

ü мінливість складу

ü відсут-ть жит. досвіду

Ф-ії учн. кол.:

ü організаторська (як об’єкт управ-ня своєю сусп-корисної д-ті )

ü мор-вих дія(несе в собі відпов. мор. ідеї)

ü стимулювання(сприяє фор-ню мор-ціннісних стимулів усіх сусп-корисних справ )

Учнівський комітет – постійний орган учнівського колективу, під керівництвом якого в системі самоврядування діють комісії з представників класів: навчальна, трудова, господарська, дисципліни та порядку, санітарна.

Умови ефективності діяльності учнівського самоврядування: подолання формалізму, залучення членів самоврядування до процесу оновлення змісту діяльності школи; боротьба з негативними явищами у середовищі учнів; надання самоврядування реальних прав та обов’язків; підбір найавторитетніших учнів у ряди органів самоврядування4 прагнення до розширення цих органів4 повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу; кваліфікована допомога вчителів; практика зміни функцій керівника і підлеглого: систематичне звітування.

Розвиток ініціативи, соціальної активності і творчості учнів через актив класу, збори колективу класу.

А.С. Макаренко на І стадії розвитку колективу радив керівнику брати на себе всі повноваження. Він повинен був сам, без узгодження з колективом, ставити вимоги до виконання кожним.

ІІ – наявність ядра, групи дітей, які свідомо підтримують вимоги.

ІІІ – можливість колегіального вирішення всіх питань демократичним способом – на основі прийняття рішення більшістю голосів. Вимоги до кожного члена ставить колектив.

У такий спосіб реалізувалась „педагогіка колективної дії”. Переходу з ІІ стадії до ІІІ передувала кропітка виховна робота по кількісному нарощуванню ядра. Коли в ядрі було більше половини колективу, то організатор міг ставити питання на голосування (диктатура колективу).

ІV- найважливіша, стадія самовиховання.

Результатом такого підходу до формування колективу є досягнення високого рівня виконавчої дисципліни, створення майже воєнізованого колективу.

В умовах гуманізації виховання В.О. Сухомлинський розвиває ідеї Макаренка. У роботах „Виховання колективу школярів”, „Розмова з молодим директором школи” він встановлює принципи взаємозалежностей особистості і колективу. Колектив лише тоді позитивно впливає на становлення кожного вихованця, коли сам має насичене духовне життя. За цих умов кожен вихованець здатен впливати на загальний стиль взаємин у колективі, збагачуючи при цьому кожного.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности