Лікування гіпертрофічної кардіоміопатії

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 24Следующая ⇒

Заборона займ. Проф..спортом, обмеж. Фізичних навантажень

2) Бета-блокатори (пропранолол 120-240 мг/д)

Верапаміл 120-240 мг/добу

Кордарон 200-400 мг/добу

Непрямі антикоагулянти(варфарин) при фібриляції передсердь

Аорто коронарне шунтування(ішемія)

Дифдіагностика реактивного артриту і ревматоїдного артриту.

Ревматоїдний артрит: вранішня скутість в суглобах трив.1 год., артрит 3 або більше суглобових зон, артрит суглобів кисті(проксимальні між фалангові, п’ясткові-фалангові, променевозапясткові, симетричний артрит, ревматоїдні вузлики(розгинальні поверхні суглобів (ліктьові, між фалангові),виявлення в сироватці крові ревматоїдного фактора, декальцифікація кісток(рентген)

Реактивний артрит:кишкова, урогенітальна інфекція в анамнезі; моно артрит або симетричні олігоартрити нижніх кінцівок з п’ятковими бурситами, «соскоподібними» припухання пальців стопи,супутній сакроілеїт. Немає РФ. Асиметричні ураження суглобів частіше.+кон’юнктивіт,уретрит,артрит-тріада Рейтера

Клініка амілоїдозу нирок

При амілоїдозі нирок поєднуються ниркові і позаниркових прояви, що обумовлюють полиморфность картини захворювання. У перебігу амілоїдозу нирок виділяють 4 стадії (латентну, протеїнуричну, нефротичну, азотемічну).У латентній стадії, незважаючи присутність амілоїду нирках, клінічних проявів амілоїдозу не спостерігається. В Цейперіодпереважає симптоматика первинногозахворювання (інфекцій, гнійнихпроцесів, ревматичних хвороб та ін.) Латентна стадіяможетривати до 3-5 і більшероків.У протеїнуричну стадіюз'являєтьсянаростаючавтратабілка з сечею, мікрогематурія, лейкоцитурія, підвищення ШОЕ. Внаслідок склерозу та атрофіїнефронів, лімфостазу і гіпереміїниркизбільшуються, стаютьщільними, набуваютьматовийсіро-рожевийколір. Нефротична (набрякла) стадіяхарактеризується склерозом і амілоїдозоммозкового шару нирки і, як наслідок, розвиткомнефротичного синдрому з Типовою тетрадоюознак – масивноюпротеїнурією, гіперхолестеринемією, гіпопротеїнемією, бібліотека, резистентним до діуретики. Можевідзначатисяартеріальнагіпертензія, але частіше АТбуваєнормальнимабозниженим. Нерідковідзначаєтьсягепато-і спленомегалія.У азотемічній стадіїниркирубцево-зморщені, щільнізменшені в розмірах (амилоидная нирка). Азотемічнастадіявідповідаєрозвиткухронічноїнирковоїнедостатності. На відмінувідгломерулонефриту, при амілоїдозінирокзберігаютьсястійкінабряки. Амілоїдознирокможеускладнюватися тромбозом ниркових вен з анурії і больовим синдромом. 4.Ведення хворих з метаболічним синдромом. Дієта зі зменшеною калорійністю, обмежити легкозасвоювані вуглеводи і жири(тваринні), збільшити вживання клітковини, вживати нежирні сорти мяса-говядина,кролятина, обмежити сіль і солодке.Фізичні навантаження- ходьба,біг, плавання Антигіпертензивна терапія:інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл, лізиноприл);сартани (лосартан, ірбесартан, кандесартан);b₁-адреноблокатори (метопролол, атенолол, небіволол), але їх треба застосовувати з обережністю за наявності діабетичної вегетативної нейропатії;антагоністи кальцію (верапаміл, дилтіазем, фелодипін);за необхідності можливе призначення низьких доз тіазиднихдіуретиків, але перевагу слід віддати індапаміду або амілориду чи спіронолактону. Корекція ожиріння:метформін (Діанормет);орлістат. Гіполіпідемічна терапія:статини (симвастатин, ловастатин, флувастатин), яким надається перевага за наявності в анамнезі коронарних або церебральних подій;фібрати (гемфіброзил, безафібрат, фено-фібрат).Усунення гіперглікемії, корекція інсулінорезистентності:метформін (Діанормет);Амарил;акарбоза.

Білет 10

1. Діагностичні критерії дилятаційної кардіоміопатії.

Дилятаційна кардіоміопатія (ДКМП) – це дифузне захворювання міокарда невідомої етіології, що характеризується розширенням усіх камер з вираженим порушенням систолічної фунукції. По класифікації 5 форм: ідіопатична, сімейна, вірусна і/або імунна, алкогольна або токсична, супутню серцево-судинному захворюванню. Особливість діагностики не підтвердження діагнозу, а виключення інших захворювання, які могли призвести до порушень скоротливості.

Скарги: задишка, загальна слакість, швидка втомлюваність, прискорене серцебиття, периферичні набряки, біль у правому підребер*ї. Анамнез: наявність у родину двох і білше родичів з ДКМП або вмерли раптово до 35 років; вірусне захворювання з задишкою і болями в лівій половині грудної клітки протягом року; пристрасть до алкоголю, контакт з токсичними речовинами(цитостатики).

На ЕКГ 6 гіпертрофія міокарда, максимально високий RyV6 і мінімально- у І, ІІ, ІІІ. Стабільні порушення реполяризації (дистроф зміни в міокарді, кардіосклероз); аритмії(дифузне ураж міокарду).Рентген дослідження: збільшення розмірів серця, серце у вигляді кулі; кардіоторакальний індекс більше 0,55. Ехо-КГ наявність дилатації, ступінь; скорочувальна здатність, наявність недостатності клапанів, формув пристінкових тромбів; ФВ -18% і менше.

Катетеризація серця: підвищ кінцевого діастолічного тиску в шлуночках, «легеневих капілярах» і легеневій атрерії; відсутність градієнту тиску на клапанах і в шлуночках.

2. Лікування системної склеродермії

Режим. Рекомендується уникати стресів, припинити тютюнопаління, виключити професійну шкідливість (контакт із хімічними речовинами, вібрацію). При синдромі Рейно слід виключити прийом кофеїну, β-адреноблокаторів.

Медикаментозна терапія

D-пеніциламін — основний препарат, що пригнічує розвиток фіброзу. D-пеніциламін призначається всередину по 250–500 мг/добу (не менше ніж 6–12 міс.)Мадекасол (інгібує синтез колагену та інших компонентів сполучної тканини) призначається по 10 мг тричі на день або у вигляді мазі на ділянку виразок протягом 1–3–6 міс.Унітіол як донатор SH-груп перешкоджає дозріванню колагену та фіброзоутворенню.

Протизапальні (НПЗП:диклофнак, індометацин) та цитостатичні препарати(затіоприн, циклофасфамід, метотрексат) знижують клінічні й лабораторні ознаки імунного запалення. Преднізолон призначають в дозах 15–20 мг на добу. Цитостатичні препарати (циклофосфамід, метотрексат) призначають за наявності виразних імунологічних порушень

Судинна терапія спрямована на нормалізацію системи мікроциркуляції при синдромі Рейно:

— антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду застосовується ніфедипін ретард — у добовій дозі 30–90 мг. Алпростадил призначають у дозі 20–40 мг внутрішньовенно протягом 10–20 днів.

Призначення вазодилататорів доцільно сполучати з дезагрегантами: пентоксифіліном (перорально 400–800 мг/добу, за необхідності — внутрішньовенно), дипіридамолом (150–200 мг/день

3. Лабораторно-інструментальна діагностика гострого гломерулонефриту. Лабораторна діагностика. До ренальних ознак ГН належать: 1) сечовий синдром- олiгурiя, протеiнурiя(добова екскреція білка більше 50 мг: менше 3 г- помірна; більше 3 г/добу – виражена), гематурiя(мікро-, макрогематурія сеча кольору м*ясних помиїв), лейкоцитурiя, цилiндрурiя(гіалінові, особливо зернисті, й інші види циліндрів). Клубочкова фільтрація знижена. 2) змiни бiохiмiчних параметрiв кровi – гiпопротеiнемiя (бiлок < 60 г/л), диспротеiнемiя (зниження альбумiнiв, пiдвищення альфа-2 i гаммаглобулiнiв), гiперхолестеринемiя i гiперлiпiдемiя (>7 ммоль/л), гiперазотемiя (>8,32 ммоль/л), креатинемiя (>0,105 ммоль/л), пiдвищення титру АСЛ-0, ЦIК, фiбриногену (> 6 г/л).

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология