Словотвірні та формотвірні афікси.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 15Следующая ⇒

У функціональному плані розрізняють словотвірні й формотвірні афікси.

Словотвірні, або дериваційні, афікси застосовуються для утворення похідних слів від твірних. При цьому відбувається модифікація лексичного значення твірного слова, що відбивається в похідному. До словотвірних афіксів можуть належати префікси, суфікси, постфікси, усі афіксоїди. Ті афікси, які є засобом вираження елементів лексичного значення, функціонують як засоби, що виражають модифікаційні елементи лексичного значення порівняно з лексичним значенням кореневої морфеми. Так, наприклад, дієслівні префікси можуть виражати такі елементи лексичних значень:

- напрямок руху: зійти́, вийти́, увійти́;

- неповноту (частковість) дії: прилягти́, присі́сти;

- початку дії: закрича́ти, задріма́ти;

- результат дії: приби́ти, причепи́ти тощо.

Іменникові суфікси виражають такі елементи лексичних значень:

- особи за дією, родом (видом) діяльності: палі́й, слуха́ч, переві́зник;

- особи за відношенням до предмета або явища: школя́р, газетя́р, перемо́жець;

- оцінки: ні́женька, петру́шечка, вовчи́ще;

- абстрактної опредмеченої дії (процесу): пода́ння, уче́ння, чита́ння, ви́зволення;

- абстрактної опредмеченої ознаки: новизна́, доброта́, ста́рість та ін.

Прикметникові суфікси передають такі елементи лексичних значень:

- первинної непроцесуальної ознаки: те́мний, соло́ний;

- суб’єктивної оцінки: тоню́́́сінький, свіже́нький, мале́сенький;

- ознаки за відношення до особи, тварини: О́льжин, ковалі́в, лебеди́ний;

- ознаки за відношенням до дії: чита́льний, заліко́вий;

- ознаки за відношенням до предмета: ручни́й, морськи́й і т.д.

Дієслівні суфікси виражають такі значення:

- процесуальності: чита́ти, купува́ти, скрипі́ти;

- ознаки за дією: сині́ти, червоні́ти, марні́ти;

- миттєвої дії: сту́кнути, бри́знути, бли́мнути.

Прислівникові суфікси (або суфікси і префікси) передають такі елементи лексичного значення:

- вторинної якісної ознаки: ціка́во, га́ряче;

- вторинної кількісної ознаки: дві́чі, три́чі;

- образу й способу дії: нашвидку́, мимово́лі;

- сумісності: удво́х, по тро́jе;

- уподібнення за ознакою: по-лі́тньому, по-украї́нськи тощо.

Формотвірні, або граматичні, афікси застосовуються для утворення форм, що складають парадигму однієї лексеми: спита́в, носи́ли (суфікс - в- (-л-) бере участь у творенні форм минулого часу дієслів спита́ти, носи́ти); нові́ший, гли́бший (- ш- (-іш-) бере участь у творенні форм компаратива (вищого ступеня) прикметників нови́й, глибо́кий). Усі формотвірні афікси поділяються на власне формотвірні та словозмінні. До перших належать суфікси і постфікси, а до других – флексії: земл-е́ю, ра́діст-ю, си́н-ові. Словозмінні афікси (флексії) можуть бути специфічними для кожної окремої форми в складі парадигми однієї лексеми. Крім вираження граматичного значення, ці афікси можуть бути засобом оформлення синтаксичних (реляційних) зв’язків у словосполученні та реченні: говори́ти пра́вд-у, лі́тнь-ої по́дорож-і. Власне формотвірні афікси застосовуються для утворення однотипних форм, що входять до складу часткової категорійної парадигми однієї частини мови: ходи́тимеш, найдо́вший.

До системи формотвірни́х афіксів входять 1) суфікс -в- (-л-) як засіб вираження граматичного значення дієслів минулого часу: літа́-в; 2) суфікс -ти виражає значення інфінітива: мрі́я-ти; 3) суфікс -м-, що виражає значення майбутнього часу: стоя́ти-м-у та деякі ін.

Питання про функціональний статус суфіксів дієприкметників і дієприслівників. Афікси, що мають синкретичний функціональний характер.

У сучасній українській лінгвістиці є два погляди на ці слова. Згідно з першим, традиційним, дієприкметники та дієприслівники є особливими (гібридними, атрибутивними) формами дієслова, які поєднують граматичні ознаки – загальнокатегорійне значення, морфологічні категорії та синтаксичні функції – двох частин мови: дієслова і прикметника, дієслова і прислівника. У такому разі дієприкметники та дієприслівники входять до парадигми дієслова як словоформи, їхні афікси є формотвірними, оскільки вони утворюються від інфінітивних і від презенсних основ: ходи́-ти → ходи́-вши, хо́д-ять → хо́д-ячи, ходи́-ти → хо́дж-ен-ий тощо.

Інший погляд, зокрема І. Вихованця та К. Городенської, полягає в тому, що дієприкметники й дієприслівники вважаються віддієслівними прикметниками та прислівниками, тобто відповідні згадані вище пари є актом не формотворення, а словотворення. З цієї позиції дієприслівникові та дієприкметникові суфікси виступають не як формотвірні, а як словотвірні засоби: дозрі́-ти → дозрі́-л-ий, ви́ріши-ти → ви́ріш-ен-ий, поми́-ти → поми́-т-ий тощо.

При врахуванні першого підходу під час визначення семантичного типу основи лексичні та словозмінні основи цих слів є різними: до лексичної основи дієприкметника входитиме лише та його частина, що не враховує суфікс дієприкметника і флексію: дозрі́-лий, ви́ріш-ений, поми́-тий, а до словозмінної основи – частина дієприкметника без флексії: дозрі́л-ий, ви́рішен-ий, поми́т-ий; дієприслівник матиме як незмінюване слово лише лексичну основу, тобто частину слова без формотвірно́го суфікса: ходи́-вши, хо́д-ячи.

За умови другого, функціонального, підходу лексична і словозмінна основи дієприкметників є тотожними, а лексична основа дієприслівника включатиме і словотвірний суфікс, тобто фактично основа дієприслівника дорівнює всьому слову: дозрі́л-ий, ви́рішен-ий, поми́т-ий; ходи́вши, хо́дячи.

Дериваційно-граматичні афікси – це засоби, що виражають елементи як лексичного, так і елементи граматичного значення слова. Крім згаданих афіксів, до цих засобів можна зарахувати більшість дієслівних суфіксів, які виражають елементи лексичної семантики та елементи граматичного значення дієслівних форм, а саме, значення виду, наприклад: дописа́ти, накри́ти, відми́ти.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США