Композиційні матеріали для відновлення

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 11Следующая ⇒

Композиційні матеріали – штучне поєднання різнорідних за формулою і властивостями двох і більше матеріалів з чіткою межею розподілу між ними.

Основними ознаками композиційних матеріалів є:

1 склад, форма, розподіл компонентів заплановані заздалегідь;

2 у природних умовах матеріал не зустрічається;

3 матеріал складається з двох або більше компонентів, які відрізняються за хімічним складом і розділені у матеріалі вираженою межею;

4 властивості матеріалу визначає кожний з його компонентів;

5 матеріал має властивості не притаманні окремим його компонентам;

6 матеріал неоднорідний в мікро- масштабі і однорідний в макро- масштабі.

Класифікація композиційних покрить проводиться за наступними ознаками:

1 за матеріалом матриці;

2 за геометрією наповнювача;

3 за розмірами наповнювача;

4 за призначенням і застосуванням.

За матеріалом матриці композиційні покриття поділяють на покриття:

- з металевою матрицею;

- з полімерною матрицею;

- з керамічною матрицею;

- керамічні композиційні покриття

Матриця надає покриттю монолітність, зв’язує його з основою деталі, забезпечує передачу і перерозподіл навантажень, захищає армуючі включення від зовнішньої дії. Тип матриці безпосередньо визначає технологію одержання композиційних покрить, його термічну і корозійну стійкість, електричні і теплоізоляційні властивості, старіння та. інші важливі характеристики покриття і деталі в цілому.

За геометрією наповнювача композиційні покриття поділяють на:

- дисперсні: порошкові, гранульовані;

- волокнисті;

- пластинчасті.

За розмірами наповнювача композиційні покриття поділяють на:

- нуль мірні: порошкові;

- одномірні: волокнисті;

- двомірні: стрічкові, тканинні, фольгові.

За призначенням і застосуванням композиційні матеріали поділяються на:

- зносостійкі;

- антифрикційні;

- корозійностійкі;

- спеціальні.

Поділ за призначення достатньо умовний оскільки більшість композиційних покрить є багатофункціональними.

Утворення композиційного покриття на поверхні деталей машин відбувається за такими основними варіантами:

1 послідовне нанесення окремих компонентів із різних класів матеріалів;

2 паралельне (одночасне) нанесення окремих компонентів;

3 використання раніше сформованих композиційних матеріалів в якості вихідних.

Вихідні матеріали, призначені для одержання композиційних покрить, можуть застосовуватись у складі порошків, паст (шлікерів), суспензій, розчинів, електродів, присадних прутків, дротів, стрічок, "гнучких" шнурів.

Композиційні порошки – інтегровані комплекси вихідних компонентів у кожній порошкової частинці.

Композиційні порошки поділяються на класи за наступними ознаками:

1 за типом будови частинок;

2 характером поведінки при нанесенні покриття;

3 призначенням;

4 за методом нанесення.

За типом будови частинок композиційні порошки поділяють:

1 плаковані: вихідні частинки одного матеріалу на поверхні яких розміщені один або декілька шарів інших матеріалів;

2 конгломератні: сформовані з багатьох вихідних частинок кількох матеріалів.

За характером поведінки при одержанні покриття композиційні порошки поділяють на:

1 порошки, які реагують при нагріванні: одержання покриття протікає одночасно з синтезом нових речовин і його склад відрізняється від вихідного складу частинок;

2 термонейтральні: суттєві зміни складу матеріалу у процесі нанесення покриття не відбуваються.

Композиційні порошки є наступними варіантами поєднання матеріалів:

1 метал (ядро) – кераміка (оболонка);

2 кераміка (ядро) – метал (оболонка);

3 метал (ядро) – метал (оболонка);

4 метал (ядро) – полімер (оболонка).

Деякі марки композиційних порошків приведені в таблиці 12.1.

Таблиця 12.1 – Порошки для нанесення композиційних покрить

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология