Споживчий попит і домогосподарства

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 33Следующая ⇒

Домогосподарство — це економічна одиниця, яка функціонує у спо­живчій сфері національної економіки і виконує наступні функції: виробни­цтво і відтворення «людського капіталу»; надання підприємницькому сек­тору економічних ресурсів; використання доходів від продажу ресурсів для споживання і нагромадження.

Споживацький вибір, відповідно і ринковий попит визначаються суку­пним впливом смаків і переваг споживача, бюджетних обмежень і ринко­вих цін.

Споживацькі переваги залежать від: типу економічної системи; особ­ливостей національної традиції споживання; рівня економічного розвитку і життя; ступеня відкритості національної економіки.

Зростання доходів домогосподарств супрово­джується трансформацією їхньої структури, яка представлена: заробітною платою; підприємницьким доходом; доходами від власності; державними трансфертними виплатами (пенсії, стипендії, допомога, безоплатні послу­ги охорони здоров'я, освіти тощо); доходами з інших джерел (спадок то­що). Серед доходів домогосподарств в Україні переважає заробітна плата і соціальні трансферти. З розвитком підприємництва зростає частка під­приємницького доходу. Про підвищення рівня добробуту нації свідчить зростання доходів від власності. Глобальною тенденцією є зростання час­тки фінансових її компонентів (наявні грошові кошти., ощадні внески, на­громадження у страхових фондах тощо). Негативними факторами впливу на доходи домогосподарств у перехідній економіці є: перерозподіл прав власності; соціальна диференціація; тінізація економіки і збільшення роз­риву між номінальними і реальними доходами; недосконалість державної соціальної політики.

Соціально-класове розшарування суспільства в умовах перехідної на­ціональної економіки має наслідком виникнення альтернативних ситуацій споживацького оптимуму. Якщо споживач прагне одержати задану корис­ність з мінімальними витратами або одержати максимальну корисність при заданому доході, його задоволення обраними товарами досягає максимуму за умови рівності граничної норми заміщення обох товарів їх ціновому співвідношенню.

В умовах низької купівельної спроможності частини населення спо­живання деяких категорій товарів мінімізується. В Україні в сім'ях з дохо­дом нижче прожиткового мінімуму 60—90% сімейного бюджету складають витрати на продукти харчування. Споживач відмовляється від споживання одного із товарів незалежно від власного доходу і цін на нього. Виникає ситуація, в якій споживач все більше схиляється до збільшення спожи­вання благ першої життєвої необхідності порівняно з усіма іншими бла­гами.

Коли один або група із товарів не спо­живаються, набір їх опиняється на кордоні бюджетної безлічі (наприклад, через споживчий вибір, що звузився, покупець змушений купувати тільки продукти харчування і відмовлятися від одягу).

Перехід до внутрішньої рівноваги можливий за умови підвищення доходів домогосподарств і стабілізації цін. Відповідне зростання споживчих видатків супроводжується змінами структури споживчого попиту. Політика держави, спрямована на подо­лання бідності, розвиток підприємництва і становлення «середнього» кла­су, підвищує попит на нормальні товари, а також деякі предмети розкоші: якісне житло, освіту, медичні послуги і дозвілля. У бюджеті споживача по­ступово скорочується частка видатків на споживання першочергових про­дуктів харчування. Для порівняння: в Україні видатки на продукти харчування складають 42% у сім'ях із середньодушовим доходом і близько 30% — у високооплачуваних сім'ях; останній показник у США — 25%, країнах Євросоюзу — 20%.

В структурі функціонального попиту, який обумовлений споживчими характеристиками блага, стрімко зростає попит на високоякісні, екологічно безпечні продукти, продукти швидкого приготування, дієтичні та біопродукти, побутову техніку.

В структурі нефункціонального попиту, який виникає не внаслідок су­то споживчих характеристик товару, а під впливом будь-яких факторів, се­ред останніх домінує «ефект показового споживання», коли споживач асо­ціює підвищену ціну на товар з більшою його престижністю, елітарністю, що супроводжується додатковим попитом. Розвиток торгівельної індустрії сприяє зростанню нераціонального попиту, який заздалегідь не планується споживачем, а зумовлений миттєвими примхами і бажаннями. Значне міс­це у структурі нефункціонального попиту посідає спекулятивний, перева­жно на ринках нерухомості.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов