Ринок: суть, функції та умови формування

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 15Следующая ⇒

1. Інституціональні основи ринкової економіки. Домінування приватних інтересів. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Визначення ринку: альтернативні теорії. Сутність ринку.

2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.

3. Функції ринку. Умови його формування і розвитку.

4. Конкуренція, її суть, функції та форми.

5. Конкуренція і моделі ринків.

Ринок є складною соціально-економічною структурою, що відображує наявні відносини. Він є економічною категорією, що є однією з центральних в економічній теорії. Проте немає єдиної позиції щодо його універсального визначення. Приводиться безліч визначень цієї категорії, що виражають ті чи інші сторони ринкових відносин. Тлумачення може відбуватись на двох рівнях: науковому і побутовому. Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем з приводу купівлі–продажу товарів. Ринок – це обмін, сукупність купівлі–продажу, яка відбиває збалансування попиту і пропозиції, що здійснюється у відповідності з економічними законами товарного виробництва і обігу. Він є складним утворенням, що являє собою сферу обміну, сукупність процесів купівлі–продажу, які здійснюють збалансування попиту і пропозиції за рахунок цін, а з іншого боку забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення його цілісності.

Ринок – суспільна форма організації і функціонування економіки, за якою забезпечується взаємодія виробництва і споживання через посередницькі інститути, що регулюють більшість виробників і споживачів, їх прямий і зворотній вплив. Те, що ринок включає не тільки відносини з купівлі–продажу, але й соціально-економічні (власність, виробництво, розподіл, споживання тощо), а також організаційно-економічні відносини (конкретні форми організації ринку), дає підстави розглядати ринок у економічні системі як підсистему.

Інституціональні основи ринкової економіки становлять: приватна власність, свобода підприємницької діяльності, вільна конкуренція.

Ринкові відносини – це відносини між його учасниками (суб’єкти ринкових відносин) з приводу купівлі–продажу товарів і послуг (об’єкти ринкових відносин). Суб’єкти – всі учасники ринку, об’єкти – товари і послуги, цінності, багатство, земля, робоча сила.

Ринковий механізм являє собою взаємодію ринкових елементів: ціни, попиту, пропозиції, конкуренції, кон’юнктури; що надає певної спрямованості економічній поведінці суспільства і узгоджує приватні та суспільні інтереси.

Попит – це форма вираження потреби, платоспроможна потреба. На ринку мається справа не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним. Тому він включає в себе:

– потреби (бажання придбати);

– грошові засоби, що є в наявності для придбання товарів чи послуг.

Отже, попит, як правило, виражається в грошовій формі.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг, які є чи можуть бути доставлені на ринок. Включає 2 моменти:

– готовність виробників виробляти і продавати певний вид товару чи послуги;

– умови, на яких виробники згодні продавати їх.

Пропозиція має натуральний вигляд. Динаміка попиту і пропозиції визначається економічними законами, зокрема, законом попиту і законом пропозиції. Закон попиту регулює величину ринкової ціни. Зростання ціни за інших незмінних умов приводить до зменшення обсягу попиту і навпаки.

Закон пропозиції регулює пропозицію залежно від рівня цін. Чим вища ціна товару за інших незмінних умов, тим більше стимулюється виробництво і продаж саме цього товару чи послуги.

Ціна – грошовий вираз вартості. Проте ціна є грошовим виразом вартості, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються іншими причинами. Тому ціна – це грошова сума, яку сплачують чи одержують за конкретний товар.

А. Вартісні фактори:

1. Величина вартості.

2. Продуктивність.

3. Інтенсивність.

4. Складність праці.

Б. Фактори співвідношення попиту і пропозиції

В. Психологічні фактори.

Г. Державне регулювання.

На ринку розрізняють ціну попиту, ціну пропозиції і рівноважну ціну.

Ціна попиту – це гранично-максимальна ціна, яку покупці згідні платити за товар.

Ціна пропозиції – це гранично-мінімальна ціна, за яку продавці згідні продати свій товар.

Гроші: альтернативні теорії

Чіткого й такого, щоб визнавалося економістами всіх теоретичних шкіл і напрямків, визначення сутності грошей не існує.

Раціоналістична концепція пояснює походження грошей як результат угоди між людьми, які переконалися в тому, що для пересування вартостей в обміні товарів необхідні спеціальні інструменти.

Суб’єктивно-психологічний підхід полягає у тому, що гроші розглядають як штучну соціальну умовність.

Відповідно до еволюційної концепції походження грошей, історія їх виникнення є результатом розвитку суспільного поділу праці, обміну, товарного виробництва. Аналіз історичного процесу розвитку обміну і форм вартості дає можливість зрозуміти, як із загальної маси товарів виокремився один товар, що почав виконувати роль грошей і спеціальним призначенням якого стала роль загального еквівалента. Більшість західних економістів виводять сутність грошей з того, які функції вони виконують.

Металістична теорія грошей ототожнює їх із благородними металами. Прихильники цієї теорії визнають лише ті функції грошей, для виготовлення яких потрібні металеві гроші: міра вартості, засоби створення багатства і світові гроші.

Основна ідея номіналістичної теорії грошей полягає в тому, що вони не мають товарної природи, а є умовним знаком, цінність якого визначається державою (або назвою) і не залежить від металевої субстанції.

Кількісна теорія грошей стверджує, що вартість грошей обернено пропорційна до їх кількості; за грошима визнається лише функція засобу обігу.

Відповідно до марксистської концепції гроші є товар, що стихійно виділився з маси всіх інших товарів і виконує роль загального еквівалента. Це особливий товар, в якому всі інші товари виражають свою вартість. Гроші, таким чином, є суспільною формою обліку затрат праці товаровиробників.

Інфляція

Інфляція – знецінення грошей через те, що в економіці їх стає більше, ніж потрібно. Інфляція може бути викликана скороченням виробництва при незмінній грошовій масі або додатковим випуском грошей в обіг при незмінній товарній масі.

Розрізняють відкритий і подавлений типи інфляції. Відкритій інфляції властива тенденція до зростання цін. Вона формується в результаті двоякого механізму. Перший – це механізм адаптивних інфляційних очікувань. В основі другого механізму лежить взаємозв’язок витрат і цін. Це так звана інфляція витрат (спіраль "зарплата–ціна").

Інфляція буває не тільки відкритою. В деяких випадках держава, не демонтуючи причини інфляції, намагається подавляти форми її прояву. Якщо відкрита інфляція проявляється в загальному підвищенні цін, то подавлена – у хронічній нестачі товарів і послуг, їхньому перманентному дефіциті. Тому інфляційні очікування при подавленій інфляції називаються дефіцитними.

Види інфляції

1. Повзуча (регульована, 5–7% на місяць).

2. Галопуюча (20–25%).

3. Гіперінфляція (50% на місяць).

Стагфляція – застій (спад виробництва поєднується з розвитком інфляційних процесів.

Дефляція – вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції.

Фактори інфляції

1. Фінансування потреб (бюджетних) грошовою емісією.

2. Кредитна емісія.

3. Індексація доходів.

4. Дотації.

Визначення, що найбільш чітко відображають суть ринку:

1. Місце, де відбувається процес купівлі–продажу результатів людської діяльності.

2. Ринок – це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської праці.

3. Ринок – це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.

4. Ринок – це місце збалансування попиту і пропозиції і ринкової ціни.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?