Коротка характеристика природно-історичних умов Криму

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 29 из 39Следующая ⇒

Кримські гори розташовані на півдні Кримського півострова України в межах 44⁰23^' й 46⁰15^' північної широти, 32⁰30^' й 26⁰40^' східної довготи.

Кримські гори – це складне складчасте утворення що виникло наприкінці мезозойської ери (130 млн. років тому), а 20 млн. років тому південна його частина поринула в Чорноморську западину. Внаслідок чого утворилися Кримські гори і Південний берег Криму.

До складу Кримських гір входять три гряди: Зовнішня, Внутрішня й Головна. Характерною рисою всієї гірської смуги є круті південні й пологі північні схили. Найвищі вершини Кримських гір знаходяться на Головній гряді, яка є вододілом півострова. Центральна частина Головної гяди має плоскі безлісі вершини, названі яйлами – Бабуган-яйла, Байдарська, Нікітська, Гурзуфська яйли й інші. Гори складені піщаниками, глинистими сланцями, вапняками. Головна гряда розчленована каньйонами. Між стрімкими південними схилами Головної гряди й берегом Чорного моря знаходиться вузька смуга (2-7км), що простягнулася від мису Айя на заході до Карадага на сході – це південний берег Криму (ПБК).

Для Центральної частини ПБК є характерними грядово-ерозійний рельєф. На верхів’ях багато рік утворюють глибокі ущелини. Західна частина ПБК складається з магматичних порід. Внутрішня гряда невисока, з середньою висотою 500м. Складена переважно з вапняків. Зовнішня гряда найнижча (120-200м) з переважанням вапняків.

Клімат північної частини степового Криму подібний до клімату південних районів України. У південній частині півострова помітний вплив клімату Чорного моря і Кримських гір. Кримські гори обумовлюють збільшення кількості опадів і зниження температури повітря в піднятих над рівнем моря місцевостях, зміни сезонного розподілу опадів, регулювання кількості сонячної радіації.

Крим належить до найбільш сонячних районів Східної Європи. Річна тривалість сонячного світла тут становить 2180-2470 годин. Максимальна температура повітря у степовій частині Криму й на Керченському півострові становить 36-40⁰С. У степовій частині Криму безморозний період триває 199-219 днів, а на ПБК – 259-273 дні.

Атмосферні опади, у зв’язку з складною будовою рельєфу, розподілені дуже нерівномірно – від 250мм на рік у степу до 1000 мм і більше у горах. За останні десятиліття виявлено збільшення річної кількості опадів на 16-32мм у західній частині півострова на узбережжі Чорного моря, а у східній частині - зменшення цього показника на 8-58мм. Середня річна кількість опадів становить від 365мм (м. Севастополь) до 1100-1118мм (район Ай-Петрі).

Сніговий покрив стійкий лише в горах, де його тривалість сягає 70-90 років, а на ПБК – лише 10-20 днів.

В Криму в продовж року переважають вітри північно-східного, південно-західного й північно-західного напрямків.

Найбільшими ріками, що беруть початок від Головної гряди Кримських гір, є Чорна, Бельбек, Кача, Альма, Качук-Карасу, Салгир, Індол. На ПБК – Суук-су, Східний і Західний Улу-Узень. Найдовшою рікою Криму є Салгір (232км). Найбільшими озерами є Сасик (71км²), Сакське, Червоне. Всі озера мають солону воду.

Грунтовий покрив гірського Криму характеризується багатством типів і підтипів. Найпоширенішими в Гірському Криму є бурі гірсько-лісові грунти, які переважають у верхніх і середніх частинах схилів головної гряди й на схилах усіх хребтів під дубовими, буковими, мішаними й сосновими лісами на висоті від 350 до 1200м н.р.м.

На північних схилах Кримських гір на висотах 250-500м поширені бурі гірсько-лісові остепнілі грунти. У верхній частині лісової зони на крутих схилах, знаходяться перегнійно-карбонатні грунти. Вони формуються під листяними мішаними лісами з бука, граба й інших порід. У нижній зоні південного схилу головної гряди до висоти 350-400м н.р.м. поширені гірські коричневі грунти. Вони розвинені в зоні сухих лісів під дубняками, грабняками, ялівцевими лісами й чагарниковими заростями (шибляками). Зрідка, в окремих місцях, виявляються червоноземи, що утворилися на червоно-бурих глинах.

На верхніх задернілих ділянках яйлів, на висотах від 1200 до 1400м н.р.м. плямами і смугами розташовані гірсько-лугові напівторф’яні грунти.

У східній частині Кримського нагір’я поширені гірські чорноземи. У лісостеповій зоні передгір’я у межах внутрішньої і зовнішньої передгірних гряд поширені дерново-карбонатні грунти.

У лісостеповій смузі передгірної зони також поширені чорноземи, які представлені двома підтипами-передгірними і південними. На рівнинах з боку степу окремими масивами в передгіря заходять південні чорноземи.

На остепнілих надзаплавних терасах річкових долин, поширені лучно-чорноземні, лугово-чорноземоподібні й частково міцелярно-карбонатні чорноземи. На заплавних ділянках річкових долин утворені ілювіально-лугові грунти.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте