Економічні відносини у світовій системі господарства.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 17 из 19Следующая ⇒

Світова торгівля - це вихідна і початкова форма економічних відносин.

Причини виникнення світової торгівлі ті самі, що і причини товарного виробництва взагалі. Це: суспільний поділ праці та економічна відособленість виробників. Проте ці причини мають свої особливості.

1) Поділ праці зумовлений перш за все природніми умовами, місцем розташування країни, наявністю природніх ресурсів, а також рівнем розвитку продуктивних сил і станом розвитку економіки країни. 2) Щодо економічних відособленості, то вона поширюються далі від відособленості підприємства. Це відособлення цілої країни, яка базується на політичній і національній незалежності.

Форми світової торгівлі:

1) торгівля ресурсами або сировиною - зв’язана з природніми умовами і розміщенням країни, а також рівнем її розвитку, як правило низьким;

2) торгівля кінцевими товарами - нею займається розвинуті країни;

3) торгівля послугами - зв’язана з природніми умовами, розташуванням країни, забезпеченістю природними ресурсами, рівнем розвитку (якщо нічого не має іншого, то залишається торговельні послуги. Як правило це туризм).

У світовій торгівлі розрізняють: експорт або вивіз товарів і імпорт або ввіз товарів. Співвідношення експорту і імпорту складають торговий баланс країни. Він буде позитивним, якщо переважає експорт і від’ємним, якщо імпор.

Структура експорту теж має значення, якщо в експорті переважає сировина, це свідчить про відсталість країни.

Якщо кінцева продукція особливо високотехнологічна, наукомістка, складна - це країна передова.

Розрізняють торгову політику держави:

1) політика вільної торгівлі або фрітредерство. Коли в країні не обмежується імпорт товарів, чим виховується власний конкурентно здатний виробник. Проте вона повинна проводитись на етапах, коли власна економіка вже зміцніла. В іншому випадку - вона тільки придушить власне виробництво;

2) політика протекіонізму - коли імпорт товарів обмежений. Вона проводиться особливо на початкових стадіях розвитку з метою підтримки власного виробника. Проте надто довге дотримувати її може призвести до зниження конкурентноздатності власної продукції (така політика проводилась в колишньому СРСР).

Засоби впливу держави на міжнародну торгівлю:

1) мито ввізне і експортне;

2) імпортні квоти - встановлення розмірів ввозу тих чи інших товарів;

3) експортні премії і страхування експорту, - спрямовані на підтримку експорту товару;

4) акцизні збори ­ плата за право торгівлі високорентабельними товарами;

5) антидемпінгова політика - барєр на шляху розвитку світової монополії.

Ціноутворення на світовому ринку. Ціни тут формуються під впливом основних економічних законів: вартості, попиту пропозиції. Проте вони мають свою специфіку. Якщо в середині країни встановлюється національна суспільна вартість, то на світовому ринку ціни диктують ті країни, які поставляють на нього основну масу продукції. Це ­ розвинуті країни і зокрема, монополії цих країн, які панують на світовому ринку.

Економічна інтеграція та інтернаціоналізація.

Інтеграція - посилення економічних зв’язків між країнами аж до їх взаємопроникнення одна одну.

Форми інтеграції:

1) вивіз або експорт капіталу:

а) експорт підприємницького капіталу, який відбувається в двох формах: прямі інвестиції - будівництво підприємств на чужих територіях; портфельні інвестиції - вкладання капіталу в іноземні цінні папери (акції, облігації);

б) вивіз позичкового капіталу або надання кредитів банками, фірмами, державами одних країн іншим.

2) інтеграція виробництва.

Інтернаціоналізація - своєрідна кооперація країн у виробництві одного товару або створення спільних підприємств. На практиці, найвищим проявом інтернаціоналізації виробництва є створення великих міжнародних корпорацій (або монополій).

Розрізняють корпорації:

1) транснаціональні (ТНК) ­ національні монополії, які мають світове значення (“Форд”, “Дженерал Моторс”, “Фіат”);

2) міжнаціональні корпорації (ЛІНК), які застосовані на об’єднанні різнонаціональних капіталів (Дансько-Англійська нафтова компанія “Датч-Шел”).

За критеріями ООН у світі до світових монополій відносять фірми з активними понад 1 млд. дол. і дочірніми фірмами в понад 20 країн світу. Таких монополій налічується понад 500.

Світові монополії конкурують між собою, поглинаючи одна одну, розмежовуючи території, утворюючи союзи.

Найвищою формою економічного монополізму є залучення до конкурентної боротьби сили держав і створення міжнародних економічних об’єднань (ЄС, ОПЕК, Північно-Американський Союз).

Міграція робочої сили. Вона базується на використанні дишевої робочої сили зі слаборозвинутих країн в розвинуті країни. Міграція - це взаємовигідний процес, в якому більше виграють розвинуті країни, які використовують дешеву робочу силу. Слаборозвинутим країнам це теж вигідно, оскільки міграція забезпечує роботою надлишкове населення, яке повертаючись в країну, привозить в неї гроші.

Основні потоки міграції:

1) класичний шлях. У США зі всіх країн світу.

2) У США з країн Латинської Америки (це найбільша проблема для США).

3) з країн Південносхідної Азії і Середземномор’я у Європейські країні.

4) новий напрям - з країн Південносхідної Азії і Середземномор’я в країни Аравійськокого півострова і Червоного моря.

5) із постсоціалістичних країн в розвинуті європейські країни і країни Півніяної Америки.

Особливе цієї хвилі є те, що значна частина еміграції - це кваліфікована робоча сила, працівники творчих і наукових професій.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры