Суспільства не співпадала з поступом цивілізованої світової спільноти.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 140 из 160Следующая ⇒

У свою чергу, це об'єктивно вело до послаблення режиму, який шукав виходу у

Перебудові комуністичної системи. В кінцевому результаті відхід від насильницьких форм

Правління призвів до розпаду СРСР, на його території відновили своє існування незалежні

Національні держави.

В даній лекції аналізується хід історичних подій в Україні у другій половині 80-х —

Х роках, пробудження політичної активності українського народу, національного

Відродження, боротьби за незалежність та державність України.

Все економічне, суспільно-політичне та духовне життя в СРСР трималося на

Обмані, демагогії та насильстві. Під керівництвом КПРС — армія тримала всю територію

Новітньої Московської імперії ізольованою від решти світу; КДБ нейтралізовував всі

Прояви інакомислення та національної окремішності; “армія” ідеологічних

Партполітпрацівників постійно дезінформувала народи СРСР про події в країні та світі,

Нав'язуючи їм міф про торжество інтернаціоналізму та швидке пришестя комунізму.

Зрозуміло, що вічно продовжуватися це не могло. Ще в 70-х роках відомий дисидент

Амальрик поставив запитання: “Чи проіснує Радянський Союз до 1984 року?”.

Хід історичних подій диктував необхідність радикального реформування радянського

Суспільства, внесення змін у проведення внутрішньої та зовнішньої політики. Ініціаторами

Перебудовчих процесів виступили тверезомислячі працівники ЦК КПРС, КДБ та ВПК.

їхні плани почали втілюватися в життя після березня 1985 року, коли на посаду

- 236 -

Генерального секретаря ЦК КПРС було обрано М. С. Горбачова. Протягом 1985—1988

років робилися спроби реалізувати проголошені комуністичною партією завдання:

а) проведення радикальної економічної реформи, яка мала поєднати ринок з

централізованим плануванням, що мало призвести до піднесення життєвого рівня

населення;

б) демократизації суспільства, поширенням гласності та політичного

Плюралізму, надання республікам певного суверенітету; подальшої розбудови

соціалістичного суспільства з “людським лицем”;

в) запровадження зовнішньої відкритості країни, скорочення гонки озброєнь,

Проведення діалогу Схід—Захід і т. інш.

Без ентузіазму зустріло перебудову партійне керівництво УРСР. Тут, вже традиційно,

Перебували при владі найбільш реакційні кадри партноменклатури, яких очолював (аж до

Вересня 1989 року) В.В.Щербицький. Початок пробудження українського суспільства і

Перших відкритих проявів незадоволення існуючим режимом поклала аварія на

Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року. Ця найбільша у сучасному світі

Техногенна катастрофа відкрила очі навіть національно і політично не свідомим людям.

Всі жахнулися не стільки прогнозованим наслідкам аварії, як злочинним діям керівництва

Республіки. Воно, приховавши правдиву інформацію, фактично сприяло радіоактивному

Забрудненню території України.

Незабаром прояви стихійних акцій протесту починають організаційно оформлюватися.

Цьому сприяє зростаюча активність національної провідної верстви: української інтелігенції

Та т. зв. дисидентів, які в другій половині 80-х років масово звільняються з ув'язнення. У

Році група літераторів (О. Гончар, Д. Павличко, І. Драч, С. Плачинда та ін.). У своєму

Зверненні до уряду республіки гостро ставлять проблему захисту та вживання української

Мови. В цьому ж році в Києві засновується Український культурологічний клуб, а у Львові

Товариство Лева. По всій країні починають виникати осередки громадсько-політичних

Клубів, в яких дискутуються наболілі політичні проблеми. Українська інтелігенція створює

Низку об'єднань: історико-просвітницьку організацію “Меморіал”, Товариство української

Мови ім. Т. Шевченка, Студентське братство, Спілку Незалежної Української Молоді,

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии