Попередження та подолання конфліктів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 5

Конфлікт набагато легше попередити, аніж розв'язати, тому профілактика конфлікту, особливо у соціальних організаціях, є не менш важливою, аніж пошук шляхів його подолання.

Профілактика конфліктів – сукупність напрямів, засобів та методів управління, що зменшують ймовірність виникнення конфліктів.

Основні напрями діяльності з профілактики конфліктів:

– покращення умов створення та функціонування організацій як можливих причин виникнення конфліктів;

– дотримання поведінки членів організації відповідно з загальноприйнятими в організації нормами та правилами;

– створення сприятливого соціально-психологічного клімату.

Засоби та методи запобігання конфліктів:

– переведення відкритого зіткнення у конструктивне співробітництво;

– функціональне розведення учасників конфліктної взаємодії, припинення їх спільної діяльності;

– чітке розмежування посадових повноважень;

– управління компетенцією співробітників шляхом підвищення кваліфікації, вдосконалення трудових навиків та навиків спілкування, зміни видів діяльності, залучення персоналу до прийняття управлінських рішень.

Правила безконфліктної поведінки:

– прагніть адекватно оцінити власну поведінку у конфліктній ситуації, уникайте упередженості в оцінці дій своїх опонентів;

– спробуйте оцінити ситуацію з позицій протилежної сторони, зрозуміти точку зору вашого опонента;

– уникайте звинувачень на адресу опонента, що може спровокувати включення психологічних механізмів захисту і потік звинувачень на вашу адресу;

– контролюйте свої емоції та закликайте протилежну сторону діяти аналогічно;

– спонукайте свого опонента до відкритого обговорення спірних питань, спільного розв’язання конфліктної ситуації;

– перевіряйте об’єктивність інформації, пов’язаної з предметом конфлікту, діями опонентів та своїми власними.

Подолання конфлікту – це повне чи часткове усунення причин, що його породжують, або зміна цілей та поведінки учасників конфлікту.

Найпоширенішими засобами подолання конфлікту є:

-усунення причин конфлікту (подолання образу «ворога», що склався у конфліктуючих сторін);

-зміна вимог однієї зі сторін (коли опонент іде на певні поступки, інколи обидві сторони погоджуються на компроміс у зв'язку з виснаженням ресурсів, втручанням третьої сторони);

-боротьба (передбачає перемогу однієї зі сторін);

-консенсус (згода значної більшості учасників конфлікту щодо його головних питань).

Форми подолання конфлікту:

Вирішення конфлікту – повне або часткове усунення причин, що його породжують, або зміна цілей та поведінки учасників конфлікту;

Урегулювання конфлікту – в усуненні протиріч між конфліктантами бере участь третя сторона;

Затухання конфлікту – тимчасове припинення протидії при збереженні напруги та протиріччя, за якого конфлікт набуває прихованої форми (втрата мотиву до боротьби, зниження значущості цілі, переорієнтація мотивації конфліктантів, виснаження ресурсів);

Переростання в інший конфлікт – виникнення у відносинах сторін нового, більш значущого протиріччя;

Усунення конфлікту – ліквідація його структурних елементів за допомогою припинення на тривалий час взаємодії опонентів, усунення об'єкта конфлікту, подолання дефіциту об'єкта конфлікту, вилучення з конфліктної ситуації одного з конфліктантів.

Стратегії виходу з конфлікту:

Суперництво (нав'язування іншій стороні кращого для себе рішення) – виправдане, якщо запропоноване рішення є конструктивним за відсутності часу для переконування опонента, в екстремальних ситуаціях;

Компроміс (бажання конфліктантів завершити конфлікт частковими поступками, відмова від окремих вимог, що висувалися раніше, готовність визнати претензії іншої сторони) – ефективний, якщо учасники конфлікту усвідомлюють рівність своїх прав та обов'язків, відчувають загрозу позбутися всього в разі поразки; може бути досягнутий за допомогою техніки відкритої розмови;

Пристосування (вимушена або добровільна відмова від боротьби) – до такої стратегії спонукає усвідомлення неправоти, необхідність збереження добрих стосунків з опонентом, сильна залежність від нього, незначущість проблеми, великі збитки та загроза ще більших, тиск третьої сторони;

Уникнення вирішення проблеми (спроба вийти з конфлікту за мінімальних втрат шляхом не розв'язання, а затухання конфлікту) – застосовується за відсутності сил та часу для боротьби, небажання вирішувати проблему, прагнення виграти час, труднощів у формуванні лінії власної поведінки;

Співробітництво (спрямованість конфліктантів на конструктивне обговорення проблеми, ставлення до іншої сторони не як до противника, а союзника в її вирішенні) – найефективнішим буває за сильної взаємозалежності сторін та важливості рішення для них обох; може бути досягнутим за допомогою переговорів.

Важливим чинником, що впливає на результативність завершення конфлікту, є участь у його регулюванні третьої сторони.

Медіаторство – вид діяльності, що полягає в оптимізації за допомогою третьої сторони процесу пошуку вирішення проблеми задля припинення конфлікту.

Типи медіаторства:

Офіційне (формальне) – міждержавні організації (ООН), окремі держави, державні правові інституції, державні комісії, представники правоохоронних органів, громадські організації тощо.

Неофіційне (неформальне) – відомі особи, представники релігійних організацій, професійні психологи, неформальні лідери, друзі, сусіди та ін.

Види медіаторства:

- третейський суддя (авторитарна роль, має найбільші можливості щодо визначення варіантів вирішення проблеми);

- арбітр (має значні повноваження, але сторони можуть не погодитися з його рішенням та опротестувати його);

- посередник (більш нейтральна роль, маючи певні знання, він забезпечує конструктивне обговорення проблеми, прийняття рішення залишається за конфліктантами);

- помічник (не втручається у полеміку щодо змісту проблеми та прийняття рішення, забезпечує організацію переговорів та зустрічей);

- спостерігач (своєю присутністю утримує сторони від порушень домовленостей, агресії).

У цілому ж, аналітичні зусилля соціологів спрямовані, насамперед, на те, щоби з'ясувати:

– природу та сутність різноманітних соціальних конфліктів;

– їх функції та механізм дії;

– умови виникнення та способи попередження конфлікту;

– закономірності розвитку та фактори, що впливають на їх появлення і зникнення;

– можливості передбачення та шляхи врегулювання;

– запропонувати "соціальні технології" розв'язання конфліктів, що є адекватними їх внутрішній природі, особливостям розгортання у наявному суспільному середовищі та специфіці особистісної та групової поведінки конфліктуючих сторін.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры