Умови та спосіб життя сім’ї, структура сім'ї, етапи життєвого циклу сім'ї.

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 5Следующая ⇒

Соціальна природа сім’ї

Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук – історії, економіки, права, соціології, психології, педагогіки, антропології, демографії, етнографії, етики тощо. Кожна з них відповідно до свого предмета вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім'ї.

Історія досліджує виникнення сім'ї та її форми у різні періоди історії людського суспільства. В центрі уваги економіки знаходиться сім'я або домогосподарство як економічний, головним чином споживчий осередок, хоча в умовах переходу до ринкової економіки їй все більше відводиться місце як господарської виробничої одиниці. Етнографічні дослідження пов'язані з вивченням особливостей укладу життя і побуту сімей з різними етнічними характеристиками. Для демографії основний інтерес має питання про роль сім'ї і сімейної структури населення у його відтворенні. Соціальна психологія акцентує свою увагу на дослідженні сімейних конфліктів і динаміки розвитку сімейних груп. Педагогіка в основному займається вивченням виховної функції сім'ї, як одного з важливих факторів формування особистості. Правову науку цікавлять питання правовідносин між подружжям, між батьками і дітьми тощо.

Соціологія сім’ї зосереджує свою увагу на аналізі всієї сукупності важливих проблем, пов'язаних із сім'єю

Соціологія сім'ї – це галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Об’єктом соціології сім’ї є шлюбно-сімейні відносини, сфера сімейного життя.

Предметом вивчення соціології сім’ї є такі чинники:

– загальні основи та принципи шлюбу та сім’ї;

– взаємозв’язок сім’ї і суспільства;

– типи соціальних відносин, характерні для сім’ї;

– фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності;

– зв’язок сім’ї з іншими сферами соціального життя;

– суспільні функції сім’ї, її структура та особливості як соціального інституту, і як малої соціальної групи;

– мотивація шлюбів і розлучень, а також фактори, які сприяють плануванню сімейного життя;

– інтеграція та дезінтеграція сім’ї;

– типи і форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку;

– умови життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї.

Сім'я – соціальна система, яка має риси соціального інституту і малої соціальної групи, первинної і основної клітинки суспільства. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємні стосунки між подружжям, батьками, дітьми та іншими родичами.

Сім'ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім'ї.

Основні соціологічні підходи до вивчення сім’ї:

— інтеракціоністський (взаємодія членів сім’ї);

— інституціональний (аналіз сімейно-шлюбних відносин);

— структурно-функціональний (аналіз сім’ї як системи);

— еволюційний (єдина система підходів);

— ситуаційний (цінності сім’ї).

Як малу соціальну групу сім'ю можна визначити як спільність, яка утворюється на основі шлюбу або кровному родстві, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємодопомогою і взаємною моральною відповідальністю подружжя за здоров'я дітей та їх виховання.

При аналізі сім’ї як малої соціальної групидоцільно виділяти три основних типи характеристик:

І. Характеристики групи в цілому: цілі та завдання сімейної групи, склад і структура сім'ї, соціально-демографічний склад сім'ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії сімейної групи, структура влади, комунікації в сім'ї тощо;

ІІ. Характеристики зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства (функції сім’ї у суспільстві);

ІІІ. Цілі, завдання і функції стосовно індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії індивідів у сім'ї, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням у сім’ї її функціональними вимогами та ін.

Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім'ї використовує такі категорії:

Форми шлюбу

Шлюб – це сімейний (духовний, економічний, сексуальний) союз (угода) між чоловіком і жінкою, що породжує їх права й обов'язки один до одного, до дітей та рідних.

Розглянемо найпоширеніші форми шлюбу:

ФОРМИ ШЛЮБУ

У сімейному кодексі України (ст. 21) зазначається, що шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований в державному органі регістрами актів громадського стану. Проживання однією сім'єю жінки і чоловіка без шлюбу не є основою для виникнення у них прав і обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є основою для виникнення у жінки і чоловіка прав і обов'язків подружжя. Шлюбний вік для жінки встановлюється в 17 років, а для чоловіків – у 18 років. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Шлюб засновується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примус жінки і чоловіка до шлюбу не допускається. Як до реєстрації, так і після реєстрації шлюбу подружжя може заключити шлюбний договір.

Шлюб майже завжди об'єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких культурах допускаються різні види гомосексуального шлюбу. Багато гомосексуальних чоловіків та жінок живуть стабільними парами. У Великобританії, наприклад, фактично кожна гомосексуальна пара з дітьми складаються з двох жінок. Нинішній рівень техніки штучного запліднення вможливлює для лесбіянок мати дітей і без гетеросексуальних контактів. Послаблення колишньої нетерпимості до гомосексуальності спостерігається сьогодні в багатьох країнах Європи та США. В деяких країнах можна навіть формально "одружитися", хоча такі церемонії й непередбачені законом.

Зазначимо, що останні два-три десятиліття як на Заході, так і у нас набуває дедалі більшого поширення, особливо серед молоді, так званий феномен співжиття (конкурбінат).

Співжиття (конкурбінат) – це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються.

Протягом 1980-2000 рр. кількість неодружених жінок та чоловіків, що воліли жити разом у одному домі, різко зросла. Співжиття стало широко практикуватися в студентському середовищі. Здійснені у США дослідження показують, що близько однієї чверті студентів живуть там із партнерами, з якими перебувають у сексуальних стосунках протягом певного періоду навчання в коледжі або університеті.

Соціологи доводять, що у нас більшість молодих людей ставляться до співжиття як до "пробного шлюбу". Більшість пар, що співживуть, одружуються через певний час або коли в них з'являються діти.

Типи сім’ї

Сім’я – це соціальна спільність (інститут і група), яка формується на основі шлюбу й зумовленої ним правової та моральної відповідальності подружжя за здоров’я дітей та їх виховання.

Основні ознаки сім’ї: шлюбні зв’язки, зв’язки спорідненості, спільний побут, спільний сімейний бюджет.

До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім'я, належать: місце проживання (регіон, вид поселення); соціально-класова та етнічна належність; матеріальне становище; рівень освіти і культури членів сім’ї; традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім'ї; стартова позиція (моральна й економічна база, на якій будується кожна сім'я).

Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ступенем розвитку, з одного боку – праці з другого – сім'ї. Через сім'ю змінюється покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід.

З одного боку, сім'я – досить замкнуте об'єднання людей, які захищають свій внутрішній світ, свої таємниці і секрети, що протистоять зовнішнім впливам Якщо сім'ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все що діється в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться. З другого боку, сім’я – об'єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у суспільстві. Для неї характерні проблеми, якими живе суспільство.

Якою б герметично замкнутою сім'я не була, вона пов’язана із суспільством. Кожний член сім’ї зберігає певну автономію і завдяки цьому входить у різні інші об'єднання людей, в різні соціальні групи: виробничі, навчальні колективи, дитячі та юнацькі організації, суспільні рухи, політичні партії та об'єднання, вступає у взаємовідносини з державними структурами, місцевою владою, сусідами та іншими спільнотами. Відносини у сім’ї складаються не лише за волею її членів, а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства.

Водночас сім'я впливає на відносини у суспільстві, на характер процесів суспільного життя. Вона не тільки задовольняє потреби людей, що вступили у сімейний союз, а й виконує ряд соціальних функцій і є невід’ємним елементом соціальної структури суспільства. Тому форма сім'ї не може бути довільною. Сім'я і шлюб – це форми, що по суті, відносин подружжя, які санкціоновані суспільством.

За сімейним Кодексом України, підписаному Президентом України 10 січня 2002р., сім'ю становлять особи, які проживають сумісно, пов'язанні спільним побутом і мають взаємні права і обов'язки. Подружжя вважається сім'єю й тоді коли дружина або чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних причин не проживають разом.

Розглянемо найпоширеніші типи сім’ї:

ТИПИ СІМ’Ї

Функції сім’ї в суспільстві

Функції сім’ї відбивають систему взаємодії сім’ї і суспільства, з одного боку, і сім’ї й особи – з другого. Функції сім’ї можна розглядати як суспільні (стосовно суспільства), так й індивідуальні (стосовно особи).

ФУНКЦІЇ СІМ’Ї

Зараз намітилась тенденція до малодітного типу відтворення населення. З метою регулювання дітонародження різні держави виробляють і проводять у життя демографічну політику.

Демографічна політика – це система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної для того чи іншого суспільства свідомої демографічної поведінки населення. Основне питання демографічної політики полягає в тому, як держава може впливати на рішення про народжуваність, які приймаються на рівні сім'ї, з тим щоб їх кінцевий результат відповідав економічним і соціальним потребам суспільства.

Демографічні процеси відбуваються в сучасному світі бурхливо і досить неоднозначно. У зв'язку з тим, що існують два типи демографічної поведінки населення, і сама демографічна політика стосовно народжуваності може діяти у двох протилежних напрямах. Вона може бути націлена або на зростання народжуваності (там, де спостерігається її низький рівень) або, навпаки, на її зниження (там, де рівень народжуваності досить високий).

Нині очевидною є необхідність наукової розробки нової стосовно нових умов демографічної політики в Україні. Вона, мабуть, повинна стати передусім диференційованою для різних регіонів республіки, завчасно прогнозувати як сприятливі, так і несприятливі тенденції в розвитку демографічної ситуації.

Зауважимо, що всі функції реалізуються сім'єю комплексно. При цьому зміна активності в якомусь одному функціональному напрямку заходить віддзеркалення у відповідній зміні активності сім'ї в інших функціональних напрямках.

На кожному історичному етапі сім'ї притаманна певна ієрархія функцій, тобто певний рівень активності сім'ї в кожному із функціональних напрямків. Розвиток сім'ї є процес ціленаправлених зрушень в ієрархії функцій, процес зміни активності сім’ї в найважливіших функціональних напрямах.

Будучи підсистемою системи "суспільство", сім'я активно взаємодіє з іншими суспільними системами. Ці системи, з тим чи іншим ступенем активності беруть участь в реалізації всіх найважливіших функцій сім'ї.

Проблеми стабільності сім’ї

Розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація – справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи іншої людини.

Перебуваючи у тісному взаємозв'язку із соціальним організмом, будучи його невід'ємною частиною, сім'я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів у функціонуванні і розвитку сім'ї, послабленню її стабільності. Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на зміцнення сім'ї, збагачення її соціальних функцій. Водночас розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація – справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи іншої людини.

Кінець XX ст. і початок XXI ст. принесли у розвиток сім'ї радикальні зміни, які відбуваються в усьому світі:

– зменшення кількості розширених сімей та інших груп спорідненості;

– загальна тенденція вільно вибирати собі дружину чи чоловіка;

– зростання рівня сексуальної свободи, поширення відвертих дошлюбних статевих відносин;

– зростання економічної незалежності жінок та активне залучення їх до трудової діяльності і опрацювання рішень сім’ї;

– винахід надійних контрацептивних заходів і методів запобігання вагітності, що дозволило відокремити секс від зачаття;

– збільшення кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

– збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються;

– зменшення середньої тривалості шлюбу, в тому числі і за такої причини як відкладання часу вступу у шлюб;

– збільшення кількості розлучень (абсолютне й відносне).

Було б помилкою перебільшувати ці тенденції або доходити висновку, що відбувається процес глобального розкладу сучасної сім'ї. Сім'я була і залишається найбільш сталим і гнучким соціальним інститутом. Її монополія на регулювання інтимних стосунків, дітонародження і догляд за маленькими дітьми збережеться і в майбутньому. Безумовно, значення одних функцій сім'ї (наприклад, соціалізації, дозвільної, емоційної) може з тих чи інших причин зменшитися а інших, навпаки, – збільшитися.

Найскладнішою соціальною проблемою майже у всіх сучасних суспільствах є проблема розлучень. В Україні протягом року реєструється близько 500 тисяч, в тому числі повторних шлюбів, і понад 200 тисяч розлучень. Пік розлучень припадає на перший-четвертий роки подружнього життя.

Соціологи називають чинники через які розлучення стали звичайним явищем:

– сьогоднішній шлюб не дуже пов'язується з бажанням зберегти майновий та соціальний статус у процесі їхньої передачі від покоління до покоління;

– мірою того як жінки стають матеріально менш залежними, шлюб втрачає свої класичні характеристики необхідного економічного партнерства;

– вищий загальний рівень життя означає, що людям стало значно легше створювати собі окрему домівку у випадку подружньої нелюбові, аніж це було раніше;

– розлучення майже перестало нести на собі тавро ганьби, морального осуду;

– дедалі більше тенденція оцінювання шлюбу з поглядів рівнів особистого задоволення, яке він дає.

Розлучення за будь-яких мотивів – явище з певними соціальними наслідками. Майже в усіх країнах, де воно не заборонено:

– підвищується рівень повторних шлюбів;

– збільшується кількість сімей з нерідним батьком або мачухою;

– більш поширеним явищем стають неповні сім'ї (переважно сім'ї з однією матір’ю).

Проте, розлучення – це аж ніяк не віддзеркалення нещастя. Воно є, можливо, невдалим але останнім засобом подолання багаторічного конфлікту, неприязні між подружжям, емоційного напруження в сім’ї.

СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ

Типи і форми конфліктів

Типи і форми конфліктів

Різні типи конфліктів, взаємодіючи, доповнюють один одного, набуваючи нових рис.

Існують такі типи конфліктів:

На етапі виникнення:

стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні;

На етапі розвитку:

короткочасні, тривалі, затяжні;

На етапі усунення:

керовані, обмежено керовані, некеровані;

На етапі затухання:

Соціальна природа сім’ї

Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук – історії, економіки, права, соціології, психології, педагогіки, антропології, демографії, етнографії, етики тощо. Кожна з них відповідно до свого предмета вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім'ї.

Історія досліджує виникнення сім'ї та її форми у різні періоди історії людського суспільства. В центрі уваги економіки знаходиться сім'я або домогосподарство як економічний, головним чином споживчий осередок, хоча в умовах переходу до ринкової економіки їй все більше відводиться місце як господарської виробничої одиниці. Етнографічні дослідження пов'язані з вивченням особливостей укладу життя і побуту сімей з різними етнічними характеристиками. Для демографії основний інтерес має питання про роль сім'ї і сімейної структури населення у його відтворенні. Соціальна психологія акцентує свою увагу на дослідженні сімейних конфліктів і динаміки розвитку сімейних груп. Педагогіка в основному займається вивченням виховної функції сім'ї, як одного з важливих факторів формування особистості. Правову науку цікавлять питання правовідносин між подружжям, між батьками і дітьми тощо.

Соціологія сім’ї зосереджує свою увагу на аналізі всієї сукупності важливих проблем, пов'язаних із сім'єю

Соціологія сім'ї – це галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Об’єктом соціології сім’ї є шлюбно-сімейні відносини, сфера сімейного життя.

Предметом вивчення соціології сім’ї є такі чинники:

– загальні основи та принципи шлюбу та сім’ї;

– взаємозв’язок сім’ї і суспільства;

– типи соціальних відносин, характерні для сім’ї;

– фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності;

– зв’язок сім’ї з іншими сферами соціального життя;

– суспільні функції сім’ї, її структура та особливості як соціального інституту, і як малої соціальної групи;

– мотивація шлюбів і розлучень, а також фактори, які сприяють плануванню сімейного життя;

– інтеграція та дезінтеграція сім’ї;

– типи і форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку;

– умови життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї.

Сім'я – соціальна система, яка має риси соціального інституту і малої соціальної групи, первинної і основної клітинки суспільства. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємні стосунки між подружжям, батьками, дітьми та іншими родичами.

Сім'ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім'ї.

Основні соціологічні підходи до вивчення сім’ї:

— інтеракціоністський (взаємодія членів сім’ї);

— інституціональний (аналіз сімейно-шлюбних відносин);

— структурно-функціональний (аналіз сім’ї як системи);

— еволюційний (єдина система підходів);

— ситуаційний (цінності сім’ї).

Як малу соціальну групу сім'ю можна визначити як спільність, яка утворюється на основі шлюбу або кровному родстві, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємодопомогою і взаємною моральною відповідальністю подружжя за здоров'я дітей та їх виховання.

При аналізі сім’ї як малої соціальної групидоцільно виділяти три основних типи характеристик:

І. Характеристики групи в цілому: цілі та завдання сімейної групи, склад і структура сім'ї, соціально-демографічний склад сім'ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії сімейної групи, структура влади, комунікації в сім'ї тощо;

ІІ. Характеристики зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства (функції сім’ї у суспільстві);

ІІІ. Цілі, завдання і функції стосовно індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії індивідів у сім'ї, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням у сім’ї її функціональними вимогами та ін.

Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім'ї використовує такі категорії:

Умови та спосіб життя сім’ї, структура сім'ї, етапи життєвого циклу сім'ї.

Умови життя сім'ї – це сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови) і мікросередовища (найближче соціальне оточення).

фактори макросередовища:

– соціально-економічні;

– соціально-політичні;

– соціально-культурні;

– соціально-психологічні;

– екологічні;

– демографічні;

фактори мікросередовища:

– ступінь урбанізованості розселення сім’ї (тип населеного пункту – місто, село, чисельність мешканців тощо);

– можлива зайнятість населення (тип підприємства, рівень необхідної кваліфікації і освіти працівників, використання переважно чоловічої чи жіночої праці та ін.);

– демографічна структура середовища розселення;

– етнічні характеристики середовища розселення;

– кількісні й якісні характеристики сфери обслуговування;

– кількісні та якісні характеристики культурних установ, спортивних та фізкультурних споруд;

– наявність установ охорони здоров'я.

Структура сім’ї – сукупність відносин між її членами, включаючи, крім родинних, систему духовних, моральних відносин, у тому числі відносин влади, авторитету та ін.

Виділяють види структури сім’ї:

Авторитарну структуру до якої входять:

Авторитарні сім'ї (характеризуються жорстким підкоренням дружини – чоловікові, а дітей – батькам);

Демократичні сім’ї (засновані на розподілі ролей згідно з особистісними якостями і здібностями подружжя, на рівній участі кожного з них у прийнятті рішень, добровільному розподілі обов'язків у вихованні дітей тощо).

Комунікаційна структура (найбільш вагомим вважається встановлення міжособистісних каналів комунікації і характеру їх функціонування).

Рольова структура (пов'язана з виконанням кожним членом сім'ї певних ролей, характеризує систему взаємодій і відносин членів сім'ї відповідно до традицій та звичаїв, що існують у суспільстві в цілому, найближчому соціальному оточенні і закріплених в особистісному досвіді членів сім'ї).

Етапи життєвого циклу сім'ї:

– утворення сім’ї (вступ у перший шлюб);

– початок дітонародження (народження першої дитини);

– завершення дітонародження (народження останньої дитини);

– „порожнє гніздо” (вступ у шлюб і виділення із сім'ї останньої дитини);

– припинення існування сім’ї (смерть одного із подружжя).

Основні ролі індивіда-члена сім’ї:

– щодо суспільства в цілому (роль члена суспільства);

– виробничої діяльності індивіда (роль виробника);

– за його неформальними контактами з друзями, знайомими, сусідами (роль товариша);

– за контактами з родичами (сімейна роль).

Традиційна роль, коли жінка вела домашні справи, господарство, народжувала і виховувала дітей, а чоловік був хазяїном, часто одноосібним власником майна і забезпечував економічну самостійність сім'ї, змінилась. Нині переважна більшість жінок в одних регіонах і значна частина в інших бере участь у виробничій діяльності, економічному забезпеченні сім'ї на рівних правах, вирішує загальносімейні питання. Це вплинуло на функціонування сім'ї, на особливості сімейно-шлюбних відносин, сприяло звільненню і розвиткові особистості жінки-матері, рівності подружжя.

Форми шлюбу

Шлюб – це сімейний (духовний, економічний, сексуальний) союз (угода) між чоловіком і жінкою, що породжує їх права й обов'язки один до одного, до дітей та рідних.

Розглянемо найпоширеніші форми шлюбу:

ФОРМИ ШЛЮБУ

У сімейному кодексі України (ст. 21) зазначається, що шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований в державному органі регістрами актів громадського стану. Проживання однією сім'єю жінки і чоловіка без шлюбу не є основою для виникнення у них прав і обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є основою для виникнення у жінки і чоловіка прав і обов'язків подружжя. Шлюбний вік для жінки встановлюється в 17 років, а для чоловіків – у 18 років. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Шлюб засновується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примус жінки і чоловіка до шлюбу не допускається. Як до реєстрації, так і після реєстрації шлюбу подружжя може заключити шлюбний договір.

Шлюб майже завжди об'єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких культурах допускаються різні види гомосексуального шлюбу. Багато гомосексуальних чоловіків та жінок живуть стабільними парами. У Великобританії, наприклад, фактично кожна гомосексуальна пара з дітьми складаються з двох жінок. Нинішній рівень техніки штучного запліднення вможливлює для лесбіянок мати дітей і без гетеросексуальних контактів. Послаблення колишньої нетерпимості до гомосексуальності спостерігається сьогодні в багатьох країнах Європи та США. В деяких країнах можна навіть формально "одружитися", хоча такі церемонії й непередбачені законом.

Зазначимо, що останні два-три десятиліття як на Заході, так і у нас набуває дедалі більшого поширення, особливо серед молоді, так званий феномен співжиття (конкурбінат).

Співжиття (конкурбінат) – це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються.

Протягом 1980-2000 рр. кількість неодружених жінок та чоловіків, що воліли жити разом у одному домі, різко зросла. Співжиття стало широко практикуватися в студентському середовищі. Здійснені у США дослідження показують, що близько однієї чверті студентів живуть там із партнерами, з якими перебувають у сексуальних стосунках протягом певного періоду навчання в коледжі або університеті.

Соціологи доводять, що у нас більшість молодих людей ставляться до співжиття як до "пробного шлюбу". Більшість пар, що співживуть, одружуються через певний час або коли в них з'являються діти.

Типи сім’ї

Сім’я – це соціальна спільність (інститут і група), яка формується на основі шлюбу й зумовленої ним правової та моральної відповідальності подружжя за здоров’я дітей та їх виховання.

Основні ознаки сім’ї: шлюбні зв’язки, зв’язки спорідненості, спільний побут, спільний сімейний бюджет.

До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім'я, належать: місце проживання (регіон, вид поселення); соціально-класова та етнічна належність; матеріальне становище; рівень освіти і культури членів сім’ї; традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім'ї; стартова позиція (моральна й економічна база, на якій будується кожна сім'я).

Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ступенем розвитку, з одного боку – праці з другого – сім'ї. Через сім'ю змінюється покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід.

З одного боку, сім'я – досить замкнуте об'єднання людей, які захищають свій внутрішній світ, свої таємниці і секрети, що протистоять зовнішнім впливам Якщо сім'ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все що діється в ній, відкритим для суспільст

12345Следующая ⇒

Поделиться:

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США