Класифікуйте розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 11 из 17Следующая ⇒

Числівник — самостійна частина мови, яка позначає кількість предметів або їхній порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?

Числівники за значенням поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні бувають збірні, дробові, неозначено кількісні і власне кількісні.

Українські числівники змінюються за родами, числами та відмінками. За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні (відповідають на питання скільки?) і порядкові(відповідають на питання котрий?).

Кількісні числівники змінюються тільки за відмінками, але не мають роду й числа, крім числівників один (який має форми родів — одна, одне і числа множини — одні), два (має форму жіночого роду дві), обидва (жіночий рід обидві), півтора (жіночий рід півтори).

Кількісні числівники, які означають число, бувають підметами й додатками:

Три і чотири — сім (підмет і присудок). Розділіть двадцять чотири на вісім (додатки).

Порядкові числівники змінюються за родами (четверта,четверте), числами (четвертий, четвертї), відмінками (четвертого, четвертої, четвертих).

Порядкові числівники виступають тими членами речення, що й прикметники, — означеннями, іменною частиною присудка, зрідка підметом, додатком чи обставиною.

Мій брат навчається у третьому класі (означення).

Тарас Шевченко народився тисяча вісімсот чотирнадцятого року (обставина).

На фініші наш спортсмен був п'ятим (присудок).

Сьоме січня — Різдво Христове за православним календарем (підмет).

31. Підготуйте план до теми: «Морфологія. Принципи виділення частин мови».

План

1. Що таке "морфологія".

2. Що таке "частини мови".

3. Принципи виділення частин мови:

1) семантичний (лексичний). Самостійні та службові частини мови;

2) морфологічний;

3) синтаксичний;

4) словотвірний.

Морфологія - це розділ граматики, що вивчає граматичну будову слова: особливості словозміни, граматичні форми слова, способи вираження граматичних значень, властивих слову.

Центральне місце в морфології належить вченню про частини мови.

Частини мови - це лексико-граматичні класи слів, кожен з яких характеризується узагальненим лексичним значенням, морфологічними і синтаксичними особливостями.

В основу розподілу слів за частинами мови покладено такі принципи:

1. Семантичний (лексичний), тобто кожний лексико-граматичний клас слів об'єднується єдиним спільним категорійним значенням частини мови. Таким значенням для іменника є значення предметності, для прикметника - значення статичної ознаки предмета, для числівника-значення означеної чи неозначеної кількості, для дієслова - значення процесуальної дії.

За співвіднесеністю з поняттям (наявністю чи відсутністю лексичного значення) частини мови поділяються на повнозначні (самостійні) і неповнозначні (службові).

Повнозначні частини мови - це слова, що мають лексичне значення (виконують номінативну функцію). Серед них виділяють іменник, прикметник, займанник, числівник, дієслово, прислівник.

Неповнозначні частини мови - це слова, що не мають лексичного значення, а лише виражають різні семантико-синтаксичні відношення між словами. До них належать прийменник, сполучник, частка. Ні до повнозначних, ні до службових не належить вигук, що є засобом вираження (не називання) емоцій, почуттів, вольових спонукань мовців.

2. Морфологічний, що визначає своєрідність граматичної форми слова - його граматичні категорії, фаматичні значення. Головною морфологічною ознакою, покладеною в основу класифікації слів за частинами мови, є здатність або нездатність їх до формотворення (словозміни). За цією ознакою виділяють змінювані і незмінювані частини мови. До змінюваних належать іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово; незмінними є прислівник, усі неповнозначні частини мови і вигук.

3. Синтаксичний передбачає враховувати здатність слів виступати членами речень. За кожною повнозначною частиною мови закріплена певна синтаксична роль. Так, іменники найчастіше у реченні виступають підметом чи додатком, прикметники - означенням, дієслова - присудком, прислівники - обставиною. На основі синтаксичного принципу частини мови поділяються на самостійні і службові. До самостійних належить іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, що виступають завжди членами речення. До службових зараховують прийменник, сполучник і частку, що служать для вираження синтаксичних відношень між членами речення чи частинами складних речень.

4. Словотвірний (як допоміжний, оскільки він стосується тільки похідних слів) знаходить своє відображення у характерних для окремих частин мови словотворчих афіксах.

Частини мови належать до єдиної лексико-граматичної системи, між одиницями якої наявні тісні зв'язки, що й зумовлюють взаємопереходи. Чимало слів можуть втрачати свої граматичні ознаки, набувати нових ознак, а у зв'язку з цим переходити з однієї частини мови в іншу. Так, прикметники і дієприкметники зазнають субстантивації (перехід в іменники): вартовий, молодий, старий, вчений. Іменники можуть вживатися у функції прислівника: літом, ранком; займенники - у ролі сполучників: який, котрий, що; іменники - у функції прийменників: (наш край-край села) тощо.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману