Визначте поняття морфема. Назвіть їх види. Наведіть приклади.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 17Следующая ⇒

Морфема (від гр. morphe – форма) – це найменша значуща частина слова, яка виступає носієм певного лексичного чи граматичного значення слова і регулярно відтворюється відповідно до моделей цієї мови. Наприклад, у слові премудрий виділяється три морфеми: пре-мудр-ий. Морфема мудр - вживається в споріднених словах мудр-ість, мудр-ішати. Вона містить в собі лексичне значення цього слова. Без неї слово не може існувати. Морфема пре- регулярно відтворюється в інших словах: пре-гарний, пре-старий, пре-добрий, пре-злий, пре-красний – й означає найвищу міру вияву ознаки. У слові може бути відсутньою, при цьому слово називає ознаку без міри вияву її (мудрий). Третя морфема - ий є постійною в прикметниках твердої групи чоловічого роду в називному відмінку однини: зелений, червоний, добрий.
Одна й та сама морфема може утворювати багато різних слів, наприклад, суфікс - еньк- може утворювати безліч слів різних частин мови зі значеннями пестливості чи зменшеності: зелененький, гарненько, одненьке, батенько й ін. Тому морфем значно менше, ніж слів. Розділ мовознавства, в якому вивчаються найменші значущі частини слова (морфеми), називається морфемікою. Сукупність морфем у слові називають морфемною будовою слова.
Усі морфеми української мови можна поділити на декілька груп (класів). За роллю, яку морфеми виконують у слові, вони поділяються на кореневі (корені) й афіксальні (афікс від лат. affixum – “прикріплений”).
Кореневі морфеми (корінь ) – обов’язкова частина слова, не існує слів без кореня. Це основна морфема, яка виражає лексичне значення окремого слова і всіх споріднених слів. Корінь виділяється відділенням афіксів і вичленуванням спільної частини споріднених слів. Наприклад, у словах вода, водний, водянка, підводник виділяється корінь вод-; у словах беру, брати, вибирати, вибір, виборний наявний корінь бр- з варіантами (морфами) бер-, бир-, бір-, бор; у словах уч ень, уч итель, на вч ання коренем є уч- з варіантом -вч-.
Корінь – це морфема, яка об’єднує всі споріднені слова, що часто належать до різних частин мови: міст, мостити; зелений, зелень, зеленіти, зелено і под.
Спорідненими називають слова, які мають спільний корінь (в т.ч. і варіанти коренів), що виражає одне й те ж лексичне значення їх. Порівняйте корені в словах вод а, вод ити; міст, міст ити, міст ика і под.
Морфеми можуть бути з вільним і зв’язаним значенням. Це стосується саме кореневої морфеми.
Афіксальна морфема – необов’язкова частина слова, загальна назва всіх морфем, крім кореня. Це службові морфеми, які змінюють лексичне або граматичне значення слова, виражають відношення між словами в словосполученні й реченні. Залежно від розташування в слові афікси поділяються на префікси, суфікси, постфікси, у складних словах наявні також інтерфікси. Є слова, у яких афікси відсутні: там, де й ін.
Префікс – (від лат. prae – попереду і fixus – прикріплений) – морфема, що стоїть перед коренем або перед іншим префіксом і служить для творення нових слів чи граматичних форм слова. У слові префікс не є обов`язковим. Префікси, які утворюють нові слова (слова з новим лексичним значенням), є словотворчими. Вони в українській мові більш поширені: читати – пере читати, ви читати, до читати, за читати, від читати, під читати; при дніпровський, При дніпров`я, пра ліс, пре старий, про мокнути і ін.
Префіксів в українській мові понад 100, з них близько 20 – іншомовні: анти тіла, гіпер трофія, гіпо тонік, де політизація, дез активація, інтер бачення й ін.
Суфікс – (від лат. sufixus – прикріплений) – афіксальна морфема, що стоїть після кореня чи іншого суфікса і служить для творення нових слів (ріка, річ к а, річ- к-ов- ий; чит ач, чит -ач-к- а) або граматичних форм слова (нов- іш-ий, приніс -ши, дяку ючи) і ін.
Суфікси, як і префікси, виконують словотворчу функцію.Такі суфікси, які утворюють слова з новим лексичним значенням, називаються словотворчими, наприклад, здрібніло-пестливі суфікси -ець, -ик, -ечк-, -еньк-, -інк, -ус- і ін: якір ець, хлопч ик, руч ечк а, дон еньк а, мат інк а,мат ус я; суфікси, що утворюють іменники з абстрактним значенням, – -ість, -ощ(і), -ин-, -інн-, -нн- й ін.: рад ість, горд ощі, твор інн я, хвилюва нн я, біган ин а і ін.
Постфікс – від лат. post – після і fixus – прикріплений. 1.Це будь-який афікс, який стоїть у слові після кореня. 2.Афікс, який стоїть після флексії.
Постфікс – це афікс, який розташований в абсолютному кінці слова. Прикладом постфікса є -ся в дієсловах (сміяти ся), -то, -небудь і ін., які приєднуються до займенників і прислівників, надають їм значення неозначеності (хто- небудь, будь -який, аби чий, коли- небудь, колись- то, скажи- но, послухай- бо, прийшов- таки). Постфікс виступає як словотворчий афікс (плести – плести ся, прогулювати – прогулювати ся) і як формотворчий (утворює дієслова зворотно-середнього та пасивного стану: одягати – одягати ся, будувати – будувати ся).
Постфікси приєднуються до цілого слова, а не до основи.

9. Обґрунтуйте фонетичні явища в системі голосних і приголосних звуків (проілюструйте на прикладах).

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов