Визначення економічних показників роботи рухомого складу на автобусному маршруті

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 15 из 21Следующая ⇒

Для визначення економічних показників автобусного маршруту необхідно розрахувати експлуатаційні витрати на роботу автобусів, собівартість надання транспортних послуг, тарифи на перевезення, доходи, прибуток та рентабельність.

Витрати суб’єктів господарювання та калькуляція собівартості перевезень відповідно до Програми реформування бухгалтерського обліку та до їх економічного змісту групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, інші операційні витрати.

Розрахунок рівня тарифів, обгрунтування їх величини здійснюється за такими статтями: заробітна плата; відрахування на соціальні заходи, паливо, мастильні матеріали, автомобільні шини, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, амортизація автотранспорту, загальновиробничі витрати.

До складу витрат для визначення тарифів не включаються: страховий платіж з пасажира за страхування від нещасних випадків на транспорті, автостанційний збір з пасажира, податок на додану вартість.

До статті “Заробітна плата” належать пов’язані з веденням господарської діяльності витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно із системою оплати праці, прийнятою суб’єктом господарювання, включаючи будь-які виплати у грошовій або натуральній формі.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), годинних розрахункових ставок, кілометрових та інших відрядних розцінок для робітників, посадових окладів для службовців.

В додатку № 1 до [16] наведені тарифні ставки і оклади робітників автомобільного транспорту на конкретний рік. Дія [16] поширюється на працівників автомобільного транспорту, що працюють на умовах найму на підприємствах незалежно від форм власності і підпорядкування.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Перелік та розміри доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників автомобільного транспорту наведені в додатку № 2 [20].

Заробітна плата включає три складові:

- заробітна плата водіїв та кондукторів;

- заробітна плата ремонтних робітників;

- заробітна плата інших категорій (інженерно-технічних працівників, службовців тощо).

Заробітна плата водіїв розраховується за такими формулами:

, (3.92)

де – годинна тарифна ставка водія, грн./год;

– коефіцієнти, які враховують мінімальні розміри доплат і надбавок до тарифних ставок водіїв у відносних величинах, згідно з [20].

, (3.93)

де – питома вага тарифної частини в заробітній платі водія.

Для цілей планування питома вага тарифної частини в заробітній платі водіїв на маршрутних автобусних перевезеннях повинна бути не нижчою ніж 0,5 - 0,6.

Розрахунок витрат на заробітну плату водіїв наведений в таблиці 3.32.

Таблиця 3.32 – Заробітна плата водіїв (приклад)

Заробітна плата ремонтних робітників включається до статті “Ремонт і технічне обслуговування автомобілів” та визначається на один кілометр пробігу автотранспортних засобів за виразом:

, (3.94)

де – річна заробітна плата ремонтних робітників, які забезпе-чують підтримування роботоздатного стану рухомого складу, грн.;

– річний пробіг рухомого складу, км.

Розрахунок базується на трудомісткості робіт з технічного обслуговування і ремонту, середньому розряді робітників, їх тарифній годинній ставці та виконується за формулою:

, (3.95)

де – трудомісткість робіт з технічного обслуговування і ремонту, люд.год;

– годинна тарифна ставка ремонтних робітників, грн./год;

– коефіцієнти, які враховують мінімальні розміри доплат і надбавок до тарифних ставок ремонтних робітників у відносних величинах, згідно з [20].

визначається із [20].

Трудомісткість робіт з ТО і ПР конкретних марок автобусів розраховується за формулою:

, (3.96)

де – кількість днів роботи рухомого складу за пробігу (кількість щоденних обслуговувань), днів;

– трудомісткість робіт відповідно одиниці щоденного обслуговування, ТО-1, ТО-2, поточного ремонту (на 1000 км), люд.год;

, – кількість обслуговувань ТО-1 і ТО-2 рухомого складу за пробіг , одиниць.

Кількість , розраховується на основі річного пробігу рухомого складу та нормативів періодичності ТО дорожніх транспортних засобів, які визначаються із таблиці 1 [7].

Скориговані пробіги рухомого складу до ТО визначаються за формулами:

, км; (3.97)

, км, (3.98)

де – нормативний пробіг до ТО-1, км;

– нормативний пробіг до ТО-2, км.

Кількість щоденних обслуговувань дорівнює автомобіле-дням в експлуатації:

. (3.99)

Щоб визначити кількість ТО-2 даної групи автомобілів, запланований пробіг треба поділити на скориговану періодичність ТО-2 і відняти кількість капітальних ремонтів:

. (3.100)

Кількість ТО-1 обчислюється діленням загального пробігу даної гру-пи автотранспортних засобів на скориговану періодичність ТО-1, мінус кількість ТО-2, тому що обсяг робіт ТО-1 певною мірою входить в обсяг робіт ТО-2 і мінус кількість КР:

. (3.101)

Після визначення кількості технічних впливів розраховується річний обсяг робіт з ТО і поточного ремонту (трудомісткість їх виконання) з урахуванням коефіцієнтів коригування.

Скоригована трудомісткість щоденного обслуговування:

, (3.102)

де – нормативна трудомісткість ЩО, люд.год;

– коефіцієнти, які враховують відповідно тип і модифікацію рухомого складу та спосіб зберігання автомобілів;

– коефіцієнт, який враховує зниження трудомісткості за рахунок механізації робіт ЩО.

Скоригована трудомісткість ТО для рухомого складу:

, (3.103)

, (3.104)

де – нормативна трудомісткість ТО-1, люд.год;

– нормативна трудомісткість ТО-2, люд.год.

Скоригована трудомісткість поточного ремонту:

, (3.105)

де – нормативна трудомісткість ПР, люд.год./1000 км;

– коефіцієнт, який враховує категорію умов експлуатації;

– коефіцієнт, який враховує природно-кліматичні умови;

– коригуючий коефіцієнт тривалості простою рухомого складу в ТО і ПР в залежності від різномарочності парку.

Визначення річних обсягів робіт з ТО і ПР за моделями рухомого складу проводиться за такими формулами:

; (3.106)

; (3.107)

; (3.108)

. (3.109)

Розрахунок заробітної плати ремонтних робітників на 1 км пробігу наведений в таблиці 3.33.

Заробітна плата інших категорій включається до статті “Загальновиробничі витрати” та розраховується в процентному відношенні, яке фактично склалось у суб’єкта господарювання, до заробітної плати водіїв:

, (3.110)

де – частка заробітної плати інших категорій відносно заробітної плати водіїв за попередній період (для розрахунків приймається в межах 10%).

Таблиця 3.33 – Заробітна плата ремонтних робітників (приклад)

= 76,8×0,1 = 7,68 коп./км.

Витрати на оплату праці визначаються як сумарні за категоріями працюючих:

, (3.111)

= 76,8 + 18,05 + 7,68 = 102,48 коп./км.

До витрат на автомобільне паливо та мастильні матеріали включається вартість усіх видів паливомастильних матеріалів, (включаючи транспортно-заготівельні витрати), які використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготовки рухомого складу до експлуатації (витрати паливо-мастильних матеріалів при виконанні робіт з технічного обслуговування і ремонту, внутрішньогаражні роз’їзди тощо).

Витрати на автомобільне паливо В_п на один кілометр пробігу автобуса розраховуються за виразом:

, (3.112)

де – базові лінійні норми витрат палива для автобусів, л/100км (м³/100км);

– витрати палива на один кілометр пробігу, л/км (м³/км);

– сумарний коригуючий коефіцієнт до лінійної норми, яким враховуються конкретні умови експлуатації, %;

– ціна палива, грн./л (грн./м³).

Норми витрат палива, перелік коригуючих коефіцієнтів та їх величини наведені в [6].

Сумарний коригуючий коефіцієнт розраховується при одночасному застосуванні кількох коригуючих коефіцієнтів як їх сума (зменшуючі коригуючі коефіцієнти є від’ємними).

Розрахунок витрат на автомобільне паливо подано в таблиці 3.34.

Таблиця 3.34 – Витрати на автомобільне паливо (приклад)

Витрати на мастильні матеріали в грошовому виразі розраховуються пропорційно витратам палива за формулою:

, (3.113)

де – загальні нормативні витрати палива на один кілометр пробігу за певних умов експлуатації, л/км.

Розрахунок здійснюється за формулою:

, (3.114)

, , , – норми витрат відповідно моторних, трансмісійних, спеціальних масел (л/100л палива) та пластичних мастил (кг/100л палива);

, , , – ціна відповідно моторних, трансмісійних, спеціальних масел (грн./л) та пластичних мастил (грн./кг).

Норми витрат мастильних матеріалів надані в [6].

Розрахунок витрат на мастильні матеріали наведено в таблиці 3.35.

Таблиця 3.35 – Витрати на мастильні матеріали (приклад)

До витрат на технічне обслуговування і ремонт включаються такі витрати:

- витрати на всі види ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування рухомого складу, який безпосередньо бере участь у перевезеннях;

- витрати пов’язані з поліпшенням рухомого складу і (або) забезпеченням відповідності його технічного стану експлуатаційним вимогам та вимогам безпеки руху;

- вартість запасних частин, матеріалів, які витрачаються для виконання ремонту власними підрозділами;

- витрати на оплату праці і відповідні відрахування від неї працівникам, які виконують ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів;

- вартість ремонтних робіт і технічних послуг, виконаних сторонніми підприємствами.

Витрати на ТО і Р включають витрати з заробітної плати робітників, зайнятих виконанням ТО і Р автомобілів, матеріалів і запасних частин.

Витрати на матеріали та запасні частини за видами технічних обслуговувань, на поточний ремонт за базовими марками автомобілів наведені в [18].

Витрати на матеріали та запчастини розраховуються за формулою:

, (3.115)

, , – нормативи витрат матеріалів на одне технічне обслуговування, грн.;

, – норми витрат на ремонт відповідно матеріалів і запасних частин, грн./1000 км.

Розрахунок витрат на технічне обслуговування і ремонт автобусів наведений в таблиці 3.36.

Таблиця 3.36 – Витрати на технічне обслуговування і ремонт (приклад)

До статті ”Витрати на автомобільні шини“ включаються всі витрати пов’язані з експлуатацією автомобільних шин:

- витрати, пов’язані із заміною та встановленням автомобільних шин на колеса;

- транспортно-заготівельні витрати і націнка підприємств-постачальників у частині, що припадає на вартість автомобільних шин, виданих зі складу в поточному місяці;

- витрати, пов’язані з ремонтом автомобільних шин.

Витрати на автомобільні шини на один кілометр пробігу визначаються за формулою:

, (3.116)

де – ціна автомобільної шини, грн.;

– кількість шин, встановлених на автобусі, одиниць;

– норма експлуатаційного пробігу шин, км;

– коефіцієнт коригування, який враховує умови експлуатації.

і визначені в [6].

Розрахунок витрат на автомобільні шини наведений в таблиці 3.37.

Таблиця 3.37 – Витрати на автомобільні шини (приклад)

Амортизаційні відрахування нараховуються згідно з порядком, нормами та умовами, встановленими чинним законодавством України, а саме: Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Положення бухгалтерського обліку 7 ”Основні засоби“, далі (ПБО-7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за № 288/4509.

Згідно з положеннями ПБО-7 суб’єкти господарювання самостійно визначають терміни експлуатації основних засобів і в залежності від термінів обирають один із запропонованих ПБО-7 п’яти методів нарахування амортизації (прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий) відповідно до власних економічних інтересів.

Амортизаційні відрахування визначаються за виразом:

, (3.117)

де – залишкова або первісна балансова вартість автобуса, грн.;

– річна норма амортизації, %.

Розрахунок величини амортизаційних відрахувань подано в таблиці 3.38.

Таблиця 3.38 – Амортизація автотранспорту (приклад)

До статті “Загальновиробничі витрати” калькуляції включаються витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробничого процесу.

Обсяг цих витрат визначається на базі їх питомої ваги у витратах на перевезення відносно фонду оплати праці водіїв. Співвідношення приймається таким, яке склалось у попередньому періоді.

При виконанні розрахунків обсяг загальновиробничих витрат приймається в межах 120-300% відносно фонду оплати праці водіїв.

Загальновиробничі витрати складають 76,8 ∙ 1,2 = 92,11 коп./км.

Калькулювання собівартості – визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво продукції, виконання певного виду робіт (послуг) за окремими статтями витрат.

Собівартість перевезень розраховується за такими аналітичними виразами:

- перевезення одного пасажира :

, (3.118)

де – собівартість виконання одного кілометра пробігу, грн./км;

– середня відстань поїздки одного пасажира, км ( встановлюється за даними обстеження пасажиропотоків);

– пасажиромісткість одиниці рухомого складу, пас.;

– коефіцієнт використання пасажиромісткості;

– коефіцієнт використання пробігу;

– транспортна робота одиниці рухомого складу в пасажиро-кілометрах на один кілометр пробігу, пас.км/км.

Реальні умови експлуатації автобусів на конкретних маршрутах ураховуються через показники , , , :

– тип рухомого складу;

– оптимальність вибору типу рухомого складу для роботи на конкретному маршруті з урахуванням реального пасажиропотоку;

- виконання одного пасажиро-кілометра :

. (3.119)

- одної години роботи автобуса:

, (3.120)

де – експлуатаційна швидкість, км/год (пробіг автобуса за одну годину роботи).

Експлуатаційна швидкість визначається за виразом:

, (3.121)

де – загальний пробіг рухомого складу, км;

– час в наряді рухомого складу, за який виконано пробіг , год.

Результати виконаних розрахунків з формування собівартості наведені в таблиці 3.39.

Таблиця 3.39 – Собівартість перевезень за статтями витрат, коп.(приклад)

Тариф – ставка плати за послуги пасажирського автотранспорту загального користування.

Тарифи на послуги пасажирського транспорту загального користування для міських перевезень визначаються на перевезення одного пасажира.

Рівень тарифів на маршрутах загального користування повинен забезпечувати перевізнику:

- відшкодування обгрунтованих поточних витрат;

- прибутковість роботи;

- можливість оновлення рухомого складу.

Величина тарифу розраховується за формулою:

, (3.122)

де – величина тарифу на послуги пасажирського транспорту, (грн./пас., грн./пас.-км, грн./год, грн./км);

– собівартість перевезень (грн./пас., грн./пас.-км, грн./год, грн./км);

– коефіцієнт рентабельності перевезень, який дозволяє врахувати рівень прибутковості роботи перевізника.

Результати розрахунків тарифів на послуги наведені в таблиці 3.40.

Таблиця 3.40 – Розрахунок тарифів на послуги (приклад)

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману