Тема 8. Соціально-психологічні проблеми людей похилого віку на сучасному етапі розвитку країни

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Процес “вікової сегрегації ” — трактування людей похилого віку як соціальних ізгоїв, позбавлених традиційного ореола мудрості, психологічний дискомфорт старих, збільшення числа самогубств у старих людей. Тендерні відмінності соціального відчуження людей похилого віку: соціальне становище чоловіків і жінок. Соціально-психологічні фактори, що визначають специфіку старіння і становище людей похилого віку в суспільстві: володіння власністю і прибуток, стратегічні знання; працездатність; утрата майбутнього; взаємозалежність з близьким оточенням.

Типологізація соціально-психологічної адаптації людей похилого віку в групі і в суспільстві. Поняття вдоволеності життям як комплексний показник, що відображає ступінь поєднання особистих потреб й сподівань людей похилого віку в соціальній, суспільно-економічній ситуації.

Необхідність радикальних змін суспільної думки і політики сучасного суспільства в ставленні до старих людей. Раціоналізм й обмеженість теперішніх спроб полегшити життя людям похилого віку.

Перспектива на майбутнє — розвиток постіндустріального суспільства, заміна “етики продуктивності” на “етику якості життя”, розширення сфери діяльності людей похилого віку, зникнення стереотипу довічної професійної кар’єри, передування циклів суспільно-корисної праці, активного дозвілля, освіти, зміни діяльності.

Література: [5; 7; 8; 10;13; 20; 26].

Змістовий модуль 3. Соціально-психологічна підготовка людини до старості та неминучих змін, пов’язаних з її настанням

Тема 9. Методи психологічної реабілітації людей передпенсійнного і пенсійного віку

Формування мети психологічної дії: “соціальна компетентність”, “зміна поведінки”, “успішне старіння”, “ефективне пристосування”, “пізня свобода”, “мистецтво старіння”, тощо. Надання допомоги в оцінці прожитого життя, у подоланні наслідків безповоротних утрат, яких неможливо змінити (у разі смерті одного з подружжя) і тих, котрі можна змінити (наприклад, звуження кола спілкування). Залежність вибору методів впливу від мети “втручання” і розуміння процесу старіння.

Методи професійної психотерапевтичної дії: з позиції глибинної психології, поведінкової терапії. Групова психотерапія. Дискусійні групи для родичів і членів сімей похилих пацієнтів з важкими фізичними і психічними порушеннями. Відновлювальна терапія. Організація терапевтичного оточення для здійснення терапії. Сімейна психотерапія. Гештальттерапія. Дискусійна терапія. Психодрама як розширення репертуару соціальних ролей людей похилого віку.

Напрями надання соціально-психологічної допомоги людям похилого віку соціальними працівниками: створення системи “соціальної підтримки”, подолання негативних психологічних установок (відчаю, почуття безпорадності, недооцінки своїх можливостей); допомога в влаштуванні життя на самоті після пережитої втрати. Знайомство з психотехніками з регуляції окремих психічних функцій і здібностей. Прийоми компенсації зниження можливостей пам’яті й уваги. Прийоми саморегуляції й організації життєвого простору.

Протидія соціальному старінню: способи реагування. Техніка “антиципірувального збігу”, завчасне обмірковування свого життя після відставки, пошук шляхів до участі в суспільному житті і відповідної діяльності, планування вільного часу, передбачення негативних подій і станів. “Психологічний опір” — збільшення мотивації в здобутті свободи і контролю над головними подіями в житті. Формування в людей похилого віку соціальної установки на “активний” спосіб життя. Форми надання соціально-психологічної допомоги: індивідуальні і групові бесіди, лекції, дискусії, навчальні програми для людей похилого віку.

Література: [8; 9; 10; 11; 13; 14; 22; 23; 25–27].

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте