Родовий відмінок іменників чоловічого роду однини

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 15 из 19Следующая ⇒

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду залежно від їх значення мають закінчення -а, -я або -у, -ю.

1. Ці іменники приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), - я (у м’якій групі), коли вони означають:

а) назви осіб, власні імена та прізвища: колгоспника, промовця, робітника, студента, тесляра, учителя; Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка; також персоніфіковані пред­мети та явища: Вітра, Ліса, Мороза – у художніх творах та ін.;

б) назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, дуба, кілка, коня, пса, ясеня;

в) назви предметів: гвинта, замка, малюнка, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, стола (й столу);

г) назви населених пунктів: Воронежа, Голосієва, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Святошина, Тернополя, Харкова.

Примітка. Але -у, -ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Давидового Броду, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру тощо;

д) інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ев (-єв), -ин (-їн): Дінця, Дністра, Іртиша, Колгуєва, Остра, Пирятина, Псла, Пскова, Тетерева.

е) назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, грама, місяця, процента, тижня (але віку, року); назви місяців і днів тижня: вівторка, жовтня, листопада (але листопаду – назва процесу); назви грошових знаків: гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червінця; числові назви: десятка, мільйона, мільярда;

є) назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, комбайна, мотора, поршня, трактора;

ж) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, катода, конуса, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса тощо, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, прийменника, знаменника, іменника, трикутника, чисельника, числівника тощо, але: виду, роду, також синтаксису, складу, способу.

2. Закінчення -у (тверда й мішана групи), -ю (м’яка група) у родовому відмінку однини мають іменники чоловічого роду на приголосний, ко­ли вони означають:

а) речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, водню, воску, гасу, гіпсу, граніту, квасу, кваску, льоду, меду, медку, піску, пороху, сиру, спирту, але хліба;

б) збірні поняття: ансамблю, атласу, батальйону, березняку, вишняку, гаю, гурту, загалу, капіталу, каравану, кодексу, колективу, лісу, оркестру, парку, полку, пролетаріату, реманенту, рою, саду, сушняку, тексту, тому, тріумвірату, хору; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, буркуну, звіробою, молочаю, очерету, чагарнику, щавлю, ячменю (але вівса), а також назви сортів плодових дерев: кальвілю тощо;

в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заводу, залу, замку, каналу, коридору, магазину, мезоніну, метрополітену, палацу, поверху, тину, універмагу, шинку, але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; а (-я) вживається також в іменниках – назвах архітектурних деталей: карниза, еркера, портика; обидва закінчення – -а (-я)та -у (-ю) приймають іменники: мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота;

г) назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, колгоспу, комісаріату, комітету, радгоспу, університету, штабу;

д) переважна більшість слів зі значенням місця, простору тощо: абзацу, валу, байраку, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру, але: горба, хутора тощо, а також зменшені форми на -к: ліска, майданчика, ставка, ярка;

е) явища природи: вихору, вогню, вітру, граду, грому, дощу, жару, землетрусу, інею, морозу, туману, урагану, холоду;

є) назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху;

ж) назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних та абстрактних понять: авралу, бігу, винятку, галасу, грипу, дисонансу, догмату, достатку, екзамену, експорту, екскурсу, звуку (але як термін – звука), ідеалу, інтересу, канону, кашлю, клопоту, колоквіуму, конфлікту, крику, пасу, мажору, міражу, мінімуму, модусу, моменту, принципу, прогресу, процесу, реалізму, регресу, рейсу, ремонту, ритму, руху, світогляду, сорту, спорту, способу, стиду, тифу, толку, хисту, ходу, шуму, але: ривка, стрибка, стусана;

з) терміни іншомовного походження, що означають фізич­ні або хімічні процеси, частину площі тощо: аналізу, електролізу, імпульсу, синтезу, ферменту, а також літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанру, журналу, міфу, нарису, образу, памфлету, роману, стилю, сюжету, фейлетону тощо;

и) назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, волейболу, краков’яку, танку, танцю, тенісу, футболу, хокею, але: гопака, козака;

і) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водогону, вододілу, водопроводу, живопису, живоплоту, родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, але: електровоза, пароплава;

ї) переважна більшість префіксальних іменників з різни­ми значеннями (крім назв істот): вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, затору, запису, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху, успіху;

й) назви річок (крім зазначених вище), озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Амуру, Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму; Байкалу, Ельтону, Мічигану, Світязю, Чаду; Алтаю, Ельбрусу, Па­міру, Уралу; Кіпру, Криту, Родосу, Сахаліну, Пелопоннесу; Алжиру, Афганістану, Казахстану, Єгипту, Іраку, Китаю; Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), акта (доку­мент) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання держав), буряка (оди­ничне) – буряку (збірне), вала (деталь машини) – валу (насип), еле­менту (абстрактне) – елемента (конкретне), інструмента (одинич­не) – інструменту (збірне), каменя (одиничне) – каменю (збірне), клина (предмет) – клину (просторове поняття), пояса (предмет) – поясу (просторове поняття), рахунка (документ) – рахунку (дія), терміна (слово) – терміну (строк), фактору (чинник) – фактора (мак­лер) тощо.

Інші відмінки

1. У давальному та місцевому відмінках однини іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення: -ові, - еві, -єві та - у, -ю, при цьому закінчення -у, -ю мають переваж­но назви неістот: робітникові, товаришеві, Олексієві, яру, гаю, буряку. Коли в тексті вживаються поряд кілька імен­ників, слід уникати одноманітності у відмінкових закінченнях і вживати їх паралельно: Тарасові Шевченку, добродієві Андрію, бригадирові Стародубу.

2. В орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення - ом (будинком, батьком, вікном); іменники м’якої групи – закінчення - ем, -єм (- єм – після голосного та апострофа); іменники мішаної групи – закінчення -ем: бійцем, букварем, краєм, солов’єм; дощем, плачем, явищем.

Усі іменники середнього роду на - я в орудному відмінку мають закінчення - ям: обличчям, весіллям, щастям.

Неслов’янські прізвища на -ін в орудному відмінку однини мають закінчення - ом: Дарвіном, Чапліном, Ервіном.

3. У місцевому відмінку однини в іменниках, що означають назви неживих предметів, вживаються закінчення -і(-ї): на вікні, на дубі, в інституті, у селі, в небі, на Дунаї,але залежно від наголосу пишемо: у гаї – у гані, у криї – у крані. Із прийменником по можуть уживатися паралельні закінчення - у, -ю та -і, -ї: по Дніпру – по Дніпрі, по дубу – по дубі, по Дунаю – по Дунаї, по селу – по селі, по гаю – по гаї.

Примітка. Іменники – прізвища чоловічого роду й географічні назви середнього роду твердої групи, що відмінюються як прикметни­ки, мають в орудному відмінку закінчення - им: Пушкіним, Лєсковим; Горошине – Горошиним, Михалкове – Михалковим.

4. У називному відмінку множини іменники чоловічого роду II відміни мають закінчення -и, -і, -ї (як іменники І відміни): робітники, пастухи, інженери (тверда група); бійці, вчителі, лікарі, царі (м’яка група); краї, водії, обрії (після голосного); дощі, каменярі, товариші (мішана група).

Примітка: Іменники з суфіксами -анин, -янин, -ик у множині втрачають -ин: киянин – кияни, селянин – селяни, громадя­нин – громадяни, болгарин – болгари.

Іменники середнього роду у множині мають закінчення -а, -я: поля, моря, прислів’я, села, міста, відра, явища, прізвища, але очі, плечі, уші (вуха); вуса і вуси, рукава і рукави, ґрунта і ґрунти, хліба і хліби.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности