Написання складних слів іменних частин мови (іменник, прикметник, займенник, числівник)

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 19Следующая ⇒

Складні іменники

1. Разом пишутьсяскладні іменники:

а) утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ, одна з яких – дієслівного походження: вертоліт, лісосплав, самохід, силосонавантажувач, тепловоз;

б) утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за допомогою сполучного звука: білокрівці, чорногуз, чорнозем;

в) утворені за допомогою сполучного звука від двох іменникових основ: верболіз, лісостеп, носоріг, трудодень, шлакоблок (але людино-день); сюди ж належать іменники, першою частиною яких є незмінний іменник іншомовного походження (тут роль сполучного звука виконує останній голосний першого іменника: автострада, велотрек, радіокомітет);

г) утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: горицвіт, зірвиголова, перекотиполе; Непийпиво, Перебийніс, Убийвовк (прізвища);

д) з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівника сто – називного) та іменника: сторіччя, стоп’ятдесятиріччя, шестиденка.

Примітка 1. У складних словах із числівником, який означає число двозначне, тризначне та інші, числівник звичайно пишеться циф­рами й приєднується до другої частини слова за допомогою дефіса: 750-річчя, 16-поверховий;

є) з першою частиною пів-, напів-, полу -: піваркуша, півгодини, півдюжини, півкарбованця, півколо, півмісяць, півогірка, пів’яблука; напівавтомат, напівсон; полукіпок, полумисок.

Примітка 2. Перед іменниками – власними іменами пів - пишеться через дефіс: пів-Європи, пів-Києва;

є) складні іменники, утворені з трьох і більше основ: автомотогурток, світловодолікування, термогідродинаміка.

2.Через дефіс пишуться:

1. Складні іменники, утворені з двох іменників без допомоги сполучного звука, незалежно від того, чи в цьому слові відмінюються обидва іменники, чи тільки другий. До слів з обома відмінюваними частинами належать:

а) іменники, що означають протилежні за змістом поняття: купівля-продаж, розтяг-стиснення;

б) іменники, що означають спеціальність, професію: лікар-еколог;

в) іменники на позначення казкових персонажів: Зайчик-Побігайчик, Лисичка-Сестричка.

До слів з другою відмінюваною частиною належать:

а) іменники, в яких перше слово підкреслює якусь прикмету чи особливість предмета, явища, названого другим словом: блок-система, буй-тур, дизель-мотор, жар-птиця, козир-дівка, крекінг-процес, свят-вечір, стоп-кран;

б) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генерал-губернатор, генерал-лейтенант, контр-адмірал, прем’єр-міністр, унтер-офіцер, член-кореспондент, штабс-капітан;

в) іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, людино-день, тонно-кілометр.

2. Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер -: віце-президент, екс-чемпіон, лейб-медик, максі-спідниця, міні-футбол, обер-майстер.

3. Іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-вест, норд-ост.

4. Субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: брат-і-сестра, люби-мене, розрив-трава, чар-зілля.

5. Скорочені іменники, в яких наводиться початок, кінець слова: б-ка – бібліотека, вид-во – видавництво, д-р – доктор, ін-т – інститут, л-ра – література, т-во – товариство, ф-ка – фабрика.

6. Перша частина складного слова (яке пишеться разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою самою другою части­ною: кулько- й роликопідшипники, радіо- й телеапаратура, тепло- й гідроелектростанції.

Прикладки

Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс, що за­лежить від семантики поєднуваних складників.

1. Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: місто Київ, ріка Москва, трава звіробій. Якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва, то між означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: звіробій-трава, Москва-ріка, Сапун-гора.

2. Якщо узгоджуваний іменник, що має атрибутивне (означальне) значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції, він приєднується до пояснюваного іменника дефісом: вовк-жаднюга, дівчина-красуня, хлопець-богатир.

Примітка. Якщо цей іменник виступає в препозиції до означуваного іменника, то він пишеться окремо: богатир хлопець, жаднюга вовк, красуня дівчина.

3. Якщо пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями без шкоди для змісту, то вони пишуться через дефіс: художник-пейзажист, учитель-фізик, пейзажист-художник, фізик-учитель.

4. Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник без сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс: гриб-паразит, жук-короїд, заєць-русак, льон-довгунець.

Складні прикметники

Пишуться разомскладні прикметники:

а) утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника: загальноосвітній (загальна освіта), легкоатлетичний (легка атлетика), мовностильовий (мовний стиль), народногосподарський (народне господарство), народнопоетичний (народна поезія), первіснообщинний (первісна община), правобережний (правий берег), сільськогосподарський (сільське господарство), східнослов’янський (східні слов’яни);

б) з другою віддієслівною частиною: волелюбний, деревообробний, карколомний, машинобудівний;

Примітка 1. Прикметники з другою префіксальною дієслівною частиною пишуться через дефіс: вантажно-розвантажувальний, контрольно-вимірювальний.

в) в яких першим компонентом виступає прислівник: важкохворий, внутрішньозаводський, загальнодержавний; так само й такі, в яких другою складовою частиною є дієприкметник: вищезгаданий, нижчепідписаний, новоутворений, свіжозрубаний, але: трохи вище зазначений (параграф), бо є пояснювальне слово.

Примітка 2. Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолютно сухий, діаметрально протилежний, послідовно миролюбний, різко окреслений, суспільно корисний, суспільно необхідний, хімічно зв ’ язаний.

Примітка 3. У складних термінах прислівник-компонент, що уточнює значення складного прикметника, пишеться разом із цим прикметником: видовженотупоконічний, короткогрушоподібний, округлояйцеподібний;

г) у яких основне смислове навантаження передається останнім прикметником, а попередні лише звужують, уточнюють його зміст. Ці прикметники, як правило, мають термінологічне значення: вузькодіалектне (мовне явище), грудочеревна (порожнина), давньоверхньонімецька (мова), двовуглекислий (газ), лінгвостилістичні (особливості); також – глухонімий, сліпоглухонімий;

д) першою частиною яких є числівник, написаний літерами: двадцятиповерховий, семиразовий, стодвадцятип’ятирічний, але 125-річний.

е) утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема, ті, які виражають відношення родової ознаки до видової): поперечношліфувальний верстат.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры