Позитивна і нормативна політична економія

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 32Следующая ⇒

______________________________________________________________________

Найпоширенішим визначенням предмету політичної економії як науки є наступне: це наука про те, як люди і суспільство вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів для того, щоб виготовити різноманітні товари, розподілити їх зараз і в майбутньому для споживання поміж різними індивідуумами і групами людей для найповнішого задоволення потреб.

Враховуючи вище сказане, можна можна дати наступне визначення предмету політичної економії – це наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людей, як суб’єктів господарювання цієї системи в процесі виробництва і розподілу життєвих благ з метою найповнішого задоволення потреб за умов обмеженості виробничих ресурсів і альтернативних варіантів їх використання.

Розрізняють два рівні економічного аналізу: мікро- і макроекономічний. Мікроекономіка вивчає поведінку окремих економічних суб’єктів, а макроекономіка – функціонування національної економічної системи, особливості ведення господарства в межах держави.

Політична економія виконує ряд важливих функцій: пізнавальну; теоретико-методологічну; аналітичну; практичну; світоглядну.

Практичне значення політичної економії полягає у тому, що знання, одержані нею, ведуть до передбачення, а передбачення – до дії. Теоретична економіка - це не набір правил про те, як стати багатим. Вона не дає готових відповідей на усі питання. Теорія – лише інструмент, спосіб осмислення економічної діяльності. Володіння цим інструментом, знання економічних основ зможуть допомогти кожному зробити правильний вибір у багатьох ситуаціях господарської діяльності.

Результатом економічного аналізу, систематизації і узагальнення економічних процесів і явищ є виведення економічних теорій, категорій, законів.

Економічні категорії – це наукові терміни, узагальнюючі поняття, які відображають найсуттєвіші сторони реальних економічних явищ, процесів та предметів. Наприклад: товар, ринок, капітал, прибуток, робоча сила та ін.

Економічні закони – це найсуттєвіші, стійкі, причинно-наслідкові зв’язки в системі економічних відносин, між економічними процесами і явищами. Вони характеризуються певними особливостями.

Економічні закони:

1) це суспільні закони, що діють через поведінку людей, які мають певні цілі, інтереси;

2) мають конкретно історичний характер, змінюються разом із зміною суспільства;

3) діють як тенденції, що виникають у результаті взаємодії різноспрямованих інтересів, цілей, як усереднення явищ, відхиляються у той чи інший бік;

4) є умовними, тобто діють тільки за певних конкретних умов.

Економічні закони у своїй сукупності утворюють систему економічних законів розвитку суспільства, яка включає різні групи і види законів. Розрізняють загальні (діють в усіх економічних системах), особливі (діють в частині економічних систем) і специфічні (діють в окремі економічній системі) економічні закони.

Політекономічний аналіз передбачає дві сторони – позитивну і нормативну. Позитивна сторона полягає у проведенні абстрактного (теоретичного) дослідження економічної системи та її елементів і виведення закономірностей, принципів, теорій, а нормативна сторона – у підготовці загальних рекомендацій для раціональної економічної поведінки усіх суб’єктів економічної системи. Нормативна політична економія є науковою основою для розробки економічної політики держави.

Економічна політика – цілісна система заходів держави у сфері виробництва розподілу, обміну і споживання суспільного продукту, покликана відображати інтереси всього суспільства і окремих його груп, спрямована на подолання або передбачення і уникнення економічних проблем, на розвиток національної економіки. Вона має визначати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем.

Економічна політика передбачає:

- чітке визначення мети і цілей економічної політики;

- аналіз варіантів досягнення поставленої мети;

- передбачення наслідків реалізації програми щодо даної мети;

- оцінку ефективності і результатів обраних економічних заходів.

Цілями економічної політики є економічне зростання; повна зайнятість ресурсів; економічна ефективність; економічна стабільність; економічна свобода; справедливість; позитивний платіжний баланс.

______________________________________________________________________

Методи економічної теорії

______________________________________________________________________

Методологія політичної економії – це комплекс способів, прийомів, засобів і принципів наукового дослідження її предмету.

Політична економія застосовує як загальнонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних процесів і явищ.

Основні методи політичної економії:

· Діалектика;

· Наукова абстракція;

· Аналіз і синтез;

· Індукція і дедукція;

· Поєднання історичного і логічного підходів;

· Економічне моделювання;

· Економічний експеримент;

· Статистичний, математичний, порівняльний, графічний, системний, функціональний та інші прийоми аналізу.

Діалектика як метод – загальний для всіх наук метод пізнання, у тому числі і для економічної теорії. Він базується на використанні законів і принципів філософії, обґрунтованих видатним німецьким філософом Георгом Гегелем, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей.

Наукова абстракція, як метод, полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших, сталих сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від всього випадкового, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є формування понять, економічних категорій, виявлення і функціонування законів.

Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в єдності двох його складових.

При аналізі об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.

Індукція – це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Дедукція – метод пізнання від загального до одиничного, від теорії у вигляді гіпотези до фактів. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв’язок одиничного, особливого і всезагального.

Історичний і логічний методи використовуються економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності. Історичний метод вивчає всі процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей, зиґзаґів і подробиць, не властивих цьому процесові.

Економічне моделювання – це формалізований опис і кількісний вираз економічних процесів і явищ (за допомогою математики й економетрики), структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічні моделі дають можливість наочно і глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об’єкта пізнання. Види економічних моделей: макро- і мікроекономічні; абстрактно-теоретичні і конкретно-економічні; статичні і динамічні; графічні, математичні, статистичні, комп’ютерні.

Економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Економічний експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій, щоб попередити помилки і провали в економічній політиці держави.

В цій темі з’ясовано суть основних понять:

політична економія, меркантилізм, фізіократи, мікроекономіка, макроекономіка, нормативна економіка, позитивна економіка, економічна категорія, економічний закон, економічна політика.

Контрольні запитання

1. Ким і коли в науковий оборот було введено термін «політична економія»?

2. Які основні напрямки економічної теорії, згідно позицій різних економічних шкіл, Ви знаєте?

3. Розкрийте зміст теорії меркантилізму.

4. У чому полягає внесок фізіократів у розвиток політичної економії?

5. Назвіть основних представників класичної політекономії та їх внесок у розвиток політекономії як науки.

6. Дайте характеристику основним положенням марксистської політекономії.

7. Який внесок Дж. М. Кейнса у розвиток економіки як науки?

8. Дайте визначення поняття «політична економія».

9. Поясніть відмінності між макро- та мікроекономікою. Як вони пов’язані між собою?

10. Розкрийте сутність поняття «економічна категорія» та «економічний закон».

11. Як класифікуються економічні закони?

12. Як здійснюється використання економічних законів у господарській практиці?

13. Наведіть та дайте характеристику функціям економічної теорії.

14. Що таке позитивна і нормативна сторона аналізу економічної теорії?

15. Охарактеризуйте основні методи економічної теорії.

16. Що таке економічна політика? Назвіть її основні цілі та етапи проведення.

______________________________________________________________________

Розділ ІІ

СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО,

ЙОГО СТРУКТУРА ТА ФАКТОРИ

1.Суспільне виробництво та його структура.

2.Фактори виробництва.

3.Економічна ефективність та показники, що її визначають.

4. Науково-технічний прогрес, його основні ознаки та напрями розвитку.

______________________________________________________________________

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология