Євразійський інтеграційний вектор України, характеристика і сценарії розвитку.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 20Следующая ⇒

Євразійське ек співтовариство (ЄврАзЕС) — міжнар ек організація, наділена функціями, пов’язаними з формуванням загальних зовнішніх митних кордонів країн-засновників, що до неї належать (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія і Таджикистан), виробленням єдиної зовнішньоек політики, тарифів, цін та інших складових функціонування заг ринку.

ЄврАзЕС було створено для ефективного просування процесу формування державами-учасниками Митного союзу Єдиного ек простору, координації їхніх підходів до інтеграції у світову економіку і міжнар торгівельну систему.

Україна є спостерігачем ЄврАзЕс.

З погляду короткострокової й навіть середньострокової перспективи для України відкривається низка виграшних можливостей від Євразійської інтеграції:

1) це перехід до стягування ПДВ на нафту, газ і газовий конденсат за принципом «країни призначення» — що може дати Україні суттєвий виграш в аспекті бюджетних надходжень.

2) Важливим виграшем може бути те, що в рамках ЄврАзЕС реалізується концепція вільної торгівлі вже майже без вилучень і обмежень.

Економічні ризики:

1) форсоване входження в структури ЄврАзЕС може відродити дію відомого інтеграційним об’єднанням ефекту «відхилення торгівлі» всередину інтеграційного співтовариства. За цих умов тенденція до зростання питомої ваги країн ЄС, що намітилася, може повернути назад — з усіма наслідками для ослаблення перспектив розвитку тісніших ек взаємозв’язків укр і європ фірм. Аналогічні ефекти виникнуть і в інвестиц. сфері, де і без того рос. компанії, звичніші до пострад. особливостей ведення бізнесу, мають солідну перевагу перед зах. інвесторами в процесі приватизації.

2) входження в менш конкурентне і менш розвинуте в інституціональному відношенні середовище, ніж те, що сформувалося в ЄС, безумовно, не забезпечуватиме аналогічні західноєвроп механізми стимулювання нововведень і передачі технологій, а це негативно позначиться на довгострокових тенденціях ек модернізації в Україні.

3) можлив. відхилення моделей зближення законодавства в межах ЄврАзЕС від існуючих стандартів ЄС, що також ускладнюватиме налагодження зв’язків з компаніями ЄС.

У 2003 році Україна підтримала реалізацію проекту ЄЕП на Сході спільно з Росією, Білоруссю і Казахстаном та підписала відповідний договір про його створення.

У жовтні 2011 року Україною було здійснено ще один важливий крок на шляху до східного вектору інтеграції – прем’єр міністр України підписав в Росії Договір про створення ЗВТ у межах СНД, що у Росії розцінили як створення «нового фундаменту торгово-ек відносин у рамках СНД». Більшість експертів оцінило цей крок як перший на шляху до вступу Укр до Митного Союзу.

Нещодавно голова укр уряду доручив міністерству ек розвитку і торгівлі вивчити можливість приєднання України до угоди про технічні регламенти в рамках ЄврАзЕС. Такі єдині технічні регламенти здійснення зовнішньоекономічної діяльності спрощують ведення бізнесу для учасників ринку, що працюють у рамках ЄврАзЕС.

Україна планує продовжувати розвиток свого співроб. з Митним союзом у форматі «3+1», бо, за прогнозами, товарообіг може збільшитися аж на 9 млрд. дол. при встановленні позит сальдо торгов балансу, що буде сприяти стабільності грошової одиниці та купівлі енергоносіїв за такими ж цінами, як для інших членів Митного союзу. +передбачається зменш. витрат підприємців на ведення бізнесу при зменш. ціни на сировину.

30.Євроатлантична інтеграційна стратегія України і проблеми її реалізації.

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

Намір вступити в ЄС було вперше проголошено в 1996 р., а у червні 1998 р. затверджено Указом Президента України про затвердження Стратегiї iнтеграцiї України до Європейського Союзу, що офіційно проголосило членство України в ЄС як довгострокову стратегічну ціль.

Стратегiя iнтеграцiї України до ЄС грунтується на:
- Конституцiї України, що встановлює спрямування зовнiшньополiтичної дiяльностi України на забезпечення її нацiональних iнтересiв i безпеки шляхом пiдтримання мирного i взаємовигiдного спiвробiтництва з членами мiжнародного спiвтовариства за загальновизнаними принципами i нормами мiжнародного права;

- схвалених Верховною Радою України Основних напрямах зовнiшньої полiтики України та Концепцiї (основах державної полiтики) нацiональної безпеки України;

- Угодi про партнерство та спiвробiтництво мiж Україною та Європейськими Спiвтовариствами та їх державами – членами вiд 1994 року (УПС) та iнших договорах, укладених мiж Україною та ЄС, в яких визначаються механiзми взаємодiї мiж ними.

В результаті розширення ЄС – вступу до ЄС Польщі та Угорщини – Україна межує з ЄС, що створює принципово нову геополiтичну ситуацiю. Отримання на цiй основi статусу асоцiйованого члена ЄС є головним зовнiшньополiтичним прiоритетом України у середньостроковому вимiрi i повинно спiввiдноситися в часi з набуттям повноправного членства в ЄС державами-кандидатами, якi мають спiльний кордон з Україною.

Аналізуючи євроінтеграційну стратегію України та план дій Україна-ЄС, можна виділити основні напрямки інтеграційного процесу:

1.Адаптацiя законодавства України до законодавства, забезпечення прав людини.

2.Економiчна iнтеграцiя та розвиток торговельних вiдносин мiж Україною та ЄС.

3.Iнтеграцiя України до ЄС у контекстi загальноєвропейської безпеки.

4.Полiтична консолiдацiя та змiцнення демократiї.

5.Адаптацiя соцiальної полiтики України до стандартiв ЄС.

6.Культурно-освiтня i науково-технiчна iнтеграцiя.

7.Регiональна iнтеграцiя України.

8.Галузева спiвпраця.

9.Спiвробiтництво у галузi охорони довкiлля.

Для вступу в Євросоюз, Україні потрібно буде виконати ряд умов, що заключаються в Копенгагенських та Маахстрихтських критеріях.

Україна вже є визнаним суб’єктом європейських відносин і сьогодні неможливо говорити про майбутню Європу, архітектуру європейської безпеки, не беручи до уваги роль і місце України. Для нашої держави включення в процес творення конструкції континентальної єдності є життєвою необхідністю. Проте треба усвідомити сьогоднішні реалії: Україна цікавить своїх зарубіжних партнерів в основному як транзитна держава, що зовсім не гарантує нам статус незамінності. Тому слід не тішитися ілюзіями, а послідовно здійснювати комплекс заходів, які дозволили би нам стати повноправним учасником європейської та пан євразійської інтеграції.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману