Оцінка доходності фінансових активів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7

У попередньому розділі було висвітлено абсолютні показники та можливість їх використання в ситуаціях, коли необхідно прийняти рішення про доцільність придбання акцій або облігацій. Іншими важливими критеріями, що використовуються з такою самою метою, є показники дохідності.

Дохідність — це відносний показник, який розраховують як відношення доходу D, що генерується даним фінансовим активом, до величини інвестицій СІ в цей актив, тобто в найбільш загальному вигляді він може бути поданий так:

.

Залежно від виду фінансового активу доходом D найчастіше виступають дивіденд, купонні виплати, приріст капіталізованої вартості (різниця між ціною погашення Р ₁ і придбання Р ₀ ціною фінансового активу)[27]. Отже, існують різні варіанти розрахунку дохідності.

Так, основними характеристиками дохідності облігації без права дострокового погашення виступають:

1) показник купонної дохідності;

2) дохідність до погашення.

Показник купонної дохідності розраховують як відношення абсолютної величини річного купонного доходу до начальної вартості облігації, тобто

,

де k_k — показник купонної дохідності; С — абсолютна величина купонної дохідності; В_Н — номінальна вартість облігації.

Купонні виплати здійснюються щороку або періодично внутрішньо річними платежами і виражаються абсолютною величиною

,

де r — річна купонна ставка, %.

Показник дохідності до погашення УТМ розраховують відношенням середньорічного доходу (річний — відсоток плюс частина різниці між номінальною вартістю та ціною покупки облігації) до середньої величини інвестиції

,

де Ц_П — поточна (на момент оцінки) ціна облігації; n — кількість років, що залишилися до погашення облігації.

Дохідність до погашення облігації з нульовим купоном визначають за формулою:

.

В разі потреби визначення доходності акції використовують такі три показника:

· дивідендну норму дохідності (дивіденд у відсотковому відносно номіналу вираженні):

,

де Д — абсолютний рівень дивідендна в грошових одиницях; Р_НОМ — номінальна ціна акції;

· поточну норму дохідності (відношення дивіденду до ціни придбання)

,

де Р_п — поточна ринкова ціна акції.

· повну норму доходності, яка являє собою суму поточної і капіталізованої дохідності .

У цьому разі інвестор крім доходів від дивідендів отримує ще й дохід від капіталізації (дохід від приросту капіталу), який виникає тоді, коли акції скуповуються в спекулятивних цілях і через деякий час мають бути продані за ціною Р ₁ більшою, ніж ціна їх придбання Р ₀. При цьому використовують таку формулу

,

де Р _о — ринкова ціна акції на момент прийняття рішення при їх покупку; Р ₁ — очікувана ціна акції на момент її продажу.

Оцінка очікуваної дохідності конвертованої привілейованої акції також може бути отримана за допомогою попередньої формули, Р ₁ тут має виступати очікувана конверсійна вартість акції.

Для оцінки значень очікуваної загальної дохідності звичайних акцій з рівномірно зростаючими дивідендами можна використати формулу, отриману на основі моделі Гордона

де Д₀ — останній отриманий до моменту оцінки дивіденд по акції; Д₁ — очікуваний дивіденд; Р ₀ — ціна акції на момент оцінки; q — темп приросту дивіденду.

З формули видно, що очікувана капіталізована дохідність звичайної акції з рівномірно зростаючим дивідендом збігається з темпом приросту дивіденду або темпом приросту ціни акції. Отже, показник q має кілька інтерпретацій:

по-перше, це капіталізована дохідність;

по-друге, темп приросту дивідендів;

по-третє, темп приросту ціни акції[28].

Література

1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. — К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001 — С. 448.

2. Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учебное пособие. — К.: Абсолют — В, Эльга, 1999. — С. 304.

3. Липсиц И. В., Коссов В. В. Инвестиционный проект: методы подготовки и анализа, учебно-справочное пособие. — М.: Изд-во БЕК, 1996. — С. 304.

4. Cавчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. — К.: Издательский дом «Максимум», 2001 — С. 600.

5. Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1998. — С. 512.

6. Бочаров В. В. Финансовый анализ. — СПб.: Питер, 2001 — С. 240.

7. Любушин Н. П., Лещева В. Б., Дьякова В. Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. Н. П. Любушкина. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. — С. 471.

8. Бочаров В. В. Финансовый анализ. — СПБ: Питер, 2002. — С. 240.

9. Проектний аналіз. — К.: ТОВ. Видавництво Лібра, 1998. — С. 368.

10. Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. — М.: Финансы и статистика, 2001. — С. 560.

11. Теплова Т. В. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями. — М., 2000.

12. Финансы предприятий: Учебник для вузов / Н. В. Кочина, Г. Б. Поляк, Л. П. Павлова и др.; Под ред. проф. Н. В. Колчиной. — 2-е изд., перераб. и доп. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 447 с.

[1] Див.: Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент.

[2] Див.: Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. — К.: Абсолют, 1999.

[3] Див.: Липсиц И. В., Коссов В. В. Инвестиционный прект: методы подготовки и анализа: Учебно-справочное пособие. — М.: Изд-во БЕК, 1996.

[4] Див.: Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент.

[5] Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — С. 232.

[6] Див.: Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры.

[7] Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и разработка. — С. 197.

[8] Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1998. — С. 235—237.

[9] Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. — С. 445.

[10] Савчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы са анализом деловых ситуаций. — К.: Максимум, 2001. — С. 502.

[11] Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — С. 244.

[12] Що стосується перших трьох чинників, то вони можуть мати місце також за умови відсутності інфляції, оскільки практика реалізації проектів свідчить про те, що запланована вартість проекту і строк його виконання часто бувають заниженими порівняно з фактичним у 1,5—2 рази. Це пояснюється тим, що при виконанні проекту доводиться здійснювати додаткові роботи та вирішувати нові завдання, передбачити які заздалегідь на етапі планування, було неможливо.

[13] Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — С. 245—246.

[14] Проектний анализ. — К.: Лібра, 1998. — С. 93.

[15] Проектний аналіз. — С. 97—100.

[16] Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — С. 257.

[17] Бочаров В. В. Финансовый анализ. — СПб.: Питер, 2002. — С. 214—215.

[18] Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управлением капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — С. 283.

[19] Теплова Т. В. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями. — М., 2000. — С. 400—402.

[20] Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — С. 298.

[21] Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — С. 302.

[22] Финансы предприятий. — С.

[23] Див.: Савчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций.

[24] Финансы предприятий. — С. 231—232.

[25] Савчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. — С. 211—212.

[26] Савчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. — С. 213—214.

[27] Зазвичай вважають, що Р ₁ > P ₀, хоча в принципі виконання цієї нерівності не є обов’язковим; якщо Р ₁ < P ₀, то говорять про збитки від капіталізації і відповідній їм від’ємній дохідності.

[28] Савчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. — С. 224—225.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры