Правила ведення робочої карти та оформлення бойових документів (схем)

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 27 из 28Следующая ⇒

При веденні робочої карти та оформленні бойових документів (схем) необхідно дотримуватися таких правил:

дані обстановки наносити встановленими умовними позначеннями з відповідними пояснювальними надписами тонкими лініями (0,5-1,0 мм), не затемнюючи топографічної основи карти і надписів на ній.

При відсутності необхідних умовних позначень допускається застосовувати додаткові позначення з поясненням на карті (схемі);

положення своїх військ, у тому числі підрозділів технічного забезпечення, їх завдання і дії позначати червоним кольором; артилерії, військ ППО і спеціальних військ ─ чорним кольором; маршрути руху військ ─ коричневим кольором;

хибні райони розташування військ, фальшиві споруди і об'єкти позначати зеленим кольором з буквою Х в середині знаку або поруч з ним;

положення і дії військ противника позначати синім кольором;

нумерацію і найменування частин і підрозділів і пояснювальні надписи наносити: своїх військ ─ чорним, противника ─ синім кольо­ром;

при однокольоровому виконанні графічних документів усі умов­ні позначення і надписи наносити чорним кольором, знаки умовних позначень противника подвійною лінією;

умовні позначення військ, вогневих засобів, бойової та ін­шої техніки наносити на карту (схему) відповідно з дійсним поло­женням їх на місцевості і розташовувати по напрямку дій або ве­дення вогню; пояснювальні надписи розміщувати в середині або поруч з умовними позначеннями, при необхідності вказувати кіль­кість і тип вогневих засобів бойової та іншої техніки;

для позначення військ противника застосовувати ті ж умовні позначення, що і для своїх військ з необхідними надписами;

пункти управління наносити на карту так, щоб основа флаг­штока упиралася в точку його знаходження на місцевості, а фігура позначення була направлена в тил своїх військ, при діях в північному або південному напрямку фігуру командного пункту креслити у правий бік від вертикальної лінії, а противника ─ у лівий бік;

розташування і дії військ наносити умовними позначеннями су­цільною лінією, а припущені і намічені дії, дороги, які будують­ся, аеродроми та інші споруди ─ перервною лінією (пунктиром); запасні райони розташування і запасні (тимчасові) позиції визначати перервною лінією (пунктиром) з буквою З (Т) в середині знаку або поруч з ним;

при нанесенні на карту районів розташування військ, районів вогневих позицій, колон, рубежів різного призначення дотримува­тись масштабу;

джерела отримання даних про противника позначати чорним кольором, при цьому найменування джерел визначати початковими літерами, наприклад: спостереження ─ С, показання полонених ─ П, документи противника - ДП, військова розвідка ─ ВР, повітряна розвідка ─ ПР, звукова розвідка ─ ЗР, радіолокаційна розвідка -РЛР, радіотехнічна розвідка ─ РТР; час і дату одержання даних про противника підписувати під визначенням джерела або поруч в рядок; відомості, які потребують перевірки, відзначати знаком питання;

на великомасштабному планшеті і схемі цілей джерело одержання даних дозволяється позначати умовними позначеннями відповідного засобу розвідки (засічки) цілі;

другорядні дані, а також дані, які неможливо відобразити умовними позначеннями, записувати на полях карти, або в поясню­вальній записці (легенді);

при нанесенні на карту (схему) становища підрозділу (час­тини) на різний час умовні позначення доповнювати штрихами, пунктир­ними лініями, крапками або підтушовувати різним кольором; час, до якого відноситься те чи інше положення військ, вказувати під най­менуванням підрозділу (частини) або ліворуч з ним;

кожен бойовий документ повинен мати службовий заголовок та підпис з вказівкою посади, військового звання та прізвища особи, яка підписала документ.

В службовому заголовку текстового бокового документу, крім його назви, вказується порядковий номер, місце пункту управління вогнем (командно-спостережного пункту), час і дата його складання (підпису), масштаб та рік видання карти, за якою документ розроб­лений.

Всі пояснювальні надписи на картах та бойових графічних до­кументах виконувати креслярським шрифтом. Службовий заголовок і надписи посадових осіб виконувати прямим або похилистим шрифтом, а скорочення, пояснювальні надписи та легенду похило (кут нахилу букв та цифр ─ 75° до основи рядка);

Надписи розташовувати паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); літери і цифри писати на одній лінії, розміри від­повідно масштабу карти і військових інстанцій. В середині умовного позначення розмір надписів дозволяється зменшувати в 2-4 рази;

При необхідності на картах можуть підніматися:

населені пункти ─ збільшенням надпису або підкресленням їх назв чорним чи коричневим кольором; берегові лінії водоймищ, річок, болот ─ синім кольором; рослинність ─ зеленим кольором; рельєф ─ світло-коричневим кольором; залізниці, геодезичні пункти, державні кордони ─ чорним кольором;

графічний документ, виконаний на прозорій основі, повинен мати на кутах квадрати координатної сітки або не менш двох-трьох пунктів для подальшого суміщення основи з картою, масштаб і номенклатуру карти, по якій його готували, а документ виконаний поза масштабом ─ мати з лівої сторони унизу застереження "Поза масштабом" та стрілку для визначення напрямку північ-південь.

Розміри надписів при нанесенні нумерації і найменувань

підрозділів на карти різних масштабів

Примітка: Цифри та великі літери пишуться на 1/3 вище від малих літер

Таблиця вогню 1 гсадн в обороні. ПУВД ─ відм. 134,2 (1769). 16.10.08. 21.00.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману