Види сили та силових здібностей. Прояв силових здібностей

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 33Следующая ⇒

Відповідно до даних режимів і характеру м'язової діяль­ності силові здібності людини підрозділяються на два види:

1. Власно-силові здібності, які виявляються в умовах статичного режиму і повільних рухів.

2. Швидкісно-силові здібності, що виявляються при виконанні швидких рухів.

Власно-силові здібності людини можуть проявлятися при утриманні протягом певного часу граничних обтяжень з максимальною напругою м'язів (статичний характер роботи) або при переміщенні предметів великої маси. В останньому випадку швидкість практично не має значення, а докладені зусилля досягають максимальної величини. Відповідно до нікого характеру роботи м'язова сила може бути статичною, попільною, динамічною.

Швидкісно-силові здібності проявляються в діях, в яких разом із значною силою потрібна й істотна швидкість руху. При цьому, чим вище зовнішнє обтяження, тим більше дія набуває силового характеру; чим менше обтяження, тим більше дія стає швидкісною.

Особливими формами вияву швидкісно-силових здібностей є вибухова і стартова сила.

Вибухова сила — це здібність проявляти велику силу в дуже короткий час. Вона має істотне значення при старті в спринтерському бігу, в стрибках, метаннях, ударних діях в боксі та ін.

Стартова сила - це здатність вже в початковій фазі на­вантаження досягати значного збільшення сили.

Види сили.

Сила підрозділяється на два види: абсолютну та від­носну.

Абсолютна сила - характеризує силовий потенціал людини і вимірюється величиною максимального довільного м'язового зусилля в ізометричному режимі без обмеження часу або граничною вагою піднятого обтяження.

Відносна сила — оцінюється відношенням величини аб­солютної сили до власної маси тіла, тобто величиною сили, яка припадає на 1 кг власної ваги тіла.

Людина може мати значну абсолютну силу, але невелику відносну силу. Залежність між абсолютною силою та власною вагою виявляється тим чіткіше, чим вищою є кваліфікація спортсмена. Так, у світових рекордсменів зі штанги кореляція між результатом та власною вагою — 0,93; в учас­ників першості світу з важкої атлетики — 0,84; у звичайних спортсменів - 0,8; а в людей, що не займаються спортом, ко­ефіцієнт кореляції може взагалі рівнятися 0.

Прояв силових здібностей залежить від:

- біомеханічних характеристик (довжини пліч важелів, можливості включення в роботу найбільш крупних груп м'язів);

- величини напруги окремих м'язових груп;

- імпульсації, що приходить до м'язів від мотонейронів передніх рогів спинного мозку;

- реактивності самого м'яза, тобто тієї сили, з якою він відповідає на подразнення;

- фізіологічного поперечника м'язів;

- трофічного впливу центральної нервової системи;

- довжини м'язів;

- ефекторної імпульсації;

- частоти імпульсів, що поступають до м'язів;

- кількості рухових одиниць, що включаються в силову роботу (це приблизно 30 %).

Рухова одиниця - це руховий неврон та м'язове волок­но, яке він іннервує.

Тіло рухової клітини знаходиться у спинному чи довгас­тому мозку, її довгий паросток аксон або руховий неврон доходить до м'яза та розгалужується, доходячи до окремих м'язових волокон. Кожен м'яз включає в себе декілька со­тень або тисяч рухових одиниць. Однак нервові центри при­зводять до дії далеко не всі рухові одиниці, а лише приблиз­но 30 %.

Методика виховання сили

При розвитку силових здібностей користуються вправа­ми з підвищеним опором — силовими вправами. Залежно від природи опору вони підрозділяються на три групи:

1. Вправи із зовнішнім опором.

2. Вправи з подоланням ваги власного тіла.

3. Ізометричні вправи.

До вправ із зовнішнім опором належать:

- вправи з обтяженням (штангою, гантелями, набив­ними м'ячами, гирями), у тому числі і на тренажерах, які «ручні своєю універсальністю і вибірковістю, вправи з партнером;

- вправи з опором пружних предметів (гумових амортизаторів, джгутів, різних еспандерів, блокових пристроїв і ін.).

- вправи в подоланні опору зовнішнього середовища біг вгору, по піску, снігу, воді, проти вітру та ін.).

Вправи з подоланням власної ваги тіла — застосовують, у тренуваннях людей різного віку, статі, підготовленості у всіх формах занять. Виділяють такі їх різновиди:

- гімнастичні силові вправи, згинання і розгинання рук в упорі лежачи, підтягування, лазіння по канату, підняття ніг до щаблини та ін.;

- легкоатлетичні стрибкові вправи (одноразові і багаторазові стрибки на одній або двох ногах, стрибки в "глибину" з піднесенням, з подальшим відштовхуванням вгору);

- вправи в подоланні перешкод.

Ізометричні вправи, сприяють одночасній напрузі мінімально можливої кількості рухових одиниць працюю­чих м'язів. Вони підрозділяються на: вправи в пасивній напрузi м'язів (утримання вантажу на передпліччях рук, пле­ти, спині й ін.); вправи в активній напрузі м'язів протягом певного часу і певній позі (випрямляння напівзігнутих ніг, спираючись плечима в закріплену щаблину, спроба відірвати від підлоги штангу надмірної ваги та ін.).

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте