Теорія міжнародної торгівлі Хекшера-Оліна-Самуельсона.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 33Следующая ⇒

Великий прорив у теорії міжнародної торгівлі був зроблений у середині 20-х років XX сторіччя економістами-неокласиками - шведським економістом Елі Хекшером та його учнем Бертилом Оліном, які створили струнку теорію міжнародної торгівлі, що одержала пізніше назву теорії Хекшера - Оліна.

Вихідні постулати. Теорія співвідношення факторів виробництва виходить із того, що існують тільки дві країни (країна I і країна II) і тільки два товари (товар 1 і товар 2), один з яких трудомісткий, а інший – капіталомісткий. Більше того, кожна з країн по-різному наділена факторами виробництва. Трудова теорія вартості не відкидається, а доповнюється думкою про те, що в створенні вартості беруть участь, крім праці, також і інші фактори виробництва. При цьому повної спеціалізації країн на виробництві якого-небудь товару бути не може, й технологія у двох країнах однакова. Таким чином, найбільш важливими допущеннями теорії співвідношення факторів виробництва є різна фактороінтенсивність окремих товарів (один товар - трудомісткий, другий - капіталомісткий) і різна факторонасиченість окремих країн (в одній країні капіталу відносно більше, в іншій - відносно менше).

Фактороінтенсивність - показник, що визначає відносні витрати факторів виробництва на створення певного товару.

Факторонасиченість - показник, що визначає відносну забезпеченість країни факторами виробництва.

Факторонасиченість може бути визначена двома способами: через відносні ціни кожного з факторів виробництва й через абсолютні розміри факторів виробництва. Країна II уважається відносно більше забезпеченою капіталом, ніж країна I, якщо співвідношення ціни капіталу й ціни праці у країні II нижче, ніж це ж співвідношення у країні I, тобто капітал відносно дешевший у країні II, ніж у країні I.

Теорія різної відносної забезпеченості факторами виробництва як основи для міжнародної торгівлі може бути представлена у вигляді двох взаємозалежних теорем: теореми Хекшера - Оліна й теореми вирівнювання цін на фактори виробництва.

Теорема Хекшера - Оліна: кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких вона має відносно надлишкові фактори виробництва, і імпортує ті товари, для виробництва яких вона використовує відносно дефіцитні фактори виробництва.

Ґрунтуючись на співвідношеннях, наведених вище, країна I робить і експортує товар 1, оскільки він відносно більше трудомісткий, а праця є надлишковим фактором виробництва в цій країні. Країна II робить і експортує товар 2, оскільки він є відносно більше капіталомістким, а капітал є надлишковим чинником у цій країні.

Власники надлишкових факторів виробництва виграють від торгівлі, власники недостатніх факторів виробництва - програють.

Таким чином, теорема Хекшера - Оліна виводить причину порівняльних переваг - розходження у забезпеченості країн факторами виробництва.

Теорему Хекшера-Оліна доповнив П. Самуельсон і вона одержала назву теорема вирівнювання цін на фактори виробництва (або теорема Хекшера - Оліна – Самуельсона)

Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва Хекшера - Оліна - Самуельсона: міжнародна торгівля призводить до вирівнювання абсолютних і відносних цін на відповідні фактори виробництва в торгуючих країнах.

Говорячи простіше, вирівнювання у результаті торгівлі відносних цін на товари призводить до вирівнювання відносних цін і на фактори виробництва, за допомогою яких ці товари були вироблені. Справедливість даної теореми вимагає строгого дотримання всіх перерахованих вище допущень для теореми Хекшера - Оліна.

Відповідно до вихідних умов при відсутності торгівлі відносна ціна товару 1 нижча у країні I, ніж у країні II, оскільки у країні I відносна ціна праці (заробітна плата) - нижче. У результаті торгівлі країна I починає спеціалізуватися на виробництві товару 1 як найбільш трудомісткого й скорочує виробництво товару 2, оскільки він більш капіталомісткий. У результаті зростає відносний попит на працю, що призводить до росту зарплат, у той час як відносний попит на капітал зменшується (тому що виробництво капіталомістких товарів скорочується), що призводить до скорочення ціни капіталу - процентної ставки. У випадку країни П відбувається прямо протилежне. Оскільки вона спеціалізується на виробництві капіталомістких товарів, попит на капітал збільшується, призводячи до росту його ціни, вираженої у процентній ставці, а попит на працю скорочується, обумовлюючи скорочення його ціни - заробітної плати.

Таким чином, у результаті торгівлі у країні I, де зарплата була відносно низькою, вона збільшиться, у країні II, де вона була відносно високою, - скоротиться. Аналогічним образом, у країні I, де була відносно висока процентна ставка, вона упаде, а у країні II, де вона була відносно низькою, відсоток збільшиться. Таким чином, різниця у ціні факторів виробництва між країнами скоротиться. Міжнародна торгівля товарами тим самим через свій зворотний вплив на вартість факторів виробництва як би заміщає вирівнювання цін, що могло б відбутися у результаті міжнародного переміщення факторів виробництва, які у відповідності зі зробленими допущенням не можуть пересуватися між країнами [3].

Теорема стверджує, що навіть під час відсутності переміщення факторів виробництва між країнами вільна торгівля веде до міжнародного стану рівноваги, у якому робітники отримують практично однакову зарплату, а власники капіталу - однакову процентну ставку у різних країнах світу.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману