Овуляція, утворення жовтого тіла.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 7Следующая ⇒

Мозкова речовина яєчника складається із сполучної тканини, яка містить велику кількість еластичних волокон, гладеньких м’язових клітин, нервів, кровоносних і лімфатичних судин.

В яєчнику одночасно проходить період великого росту кількох фолікулів, але в нормі багато пухир­частих яєчникових фолікулів атрофується ще до овуляції. Наприклад, із двадцяти фолікулів з великою печерою лише два доростають до зрілого фолікула (пухирця Граафа) з діаметром приблизно 1 см і тільки один здійснює овуляцію, а другий дегенерує.

Після овуляції порожнина розірваного фолікула заповнюється кров'ю. Така структура з кров'яним згустком називається червоним тілом. На місці цього тіла утворюється тимчасова ендокринна залоза - жовте тіло, що проходить кілька стадій розвитку. Дуже швидко на місці кров'яного згустка утворюється сполучнотка­нинний рубець.

Якщо яйцеклітина не запліднюється, то маленьке жовте тіло діаметром 1,0-1,5 см називається менстру­альним жовтим тілом, або циклічним жовтим тілом, воно існує лише 12-14 днів. Потім у циклічному жов­тому тілі формується сполучна тканина і утворюється білясте тіло, що розсмоктується через кілька років. Якщо яйцеклітина запліднюється і настає вагітність, то утворюється велике жовте тіло вагітнос­ті діаметром до 3 см. Воно іс­нує упродовж 6 місяців і виконує важливу ендокринну функцію. В останні три місяці вагітності і після пологів жовте тіло вагітності дегенерує, заміщується сполуч­ною тканиною і також перетворюється в білясте тіло. На місцях редукції жовтих тіл на поверхні яєчника утворюються рубці, заглибини і складки.

Значна кількість яєчникових фолікулів на різних стадіях росту редукується, проходячи зворотний розвиток - атрезію. Такі фолікули називаються атретичними фолікулами, які потім перетворюються на атретичні тіла.

Яєчник має декілька рудиментарних утворень, що є залишками канальців первинної нирки і мезонефральної протоки. До них належать: над'яєчник, пухир­часті придатки і прияєчник. Над'яєчник розміщений між листками широкої маткової зв'язки в бічній ділянці брижі маткової труби і складається з поздовжньої протоки - протоки

Партнера - і поперечних проточок. Поперечні проточки проходять від воріт яєчника в напрямку до маткової труби і відкриваються у по­здовжню протоку. Пухирчасті придатки, їх ще називають протоки Морґаньї, - це один або декілька непостійних пухирців діаметром 3-5 мм, заповнених рідиною, які за допомогою тонкої довгої ніжки підвішені до брижі маткової труби або до однієї з її торочок. Пухирчасті придатки оточені очеревиною і розташовані з боків від над'яєчників. Прияєчник має вигляд невеликого жовтуватого вузлика і розташований присередньо від над'яєчника між листками широкої маткової зв'язки. Прияєчник складається з невеликих покручених і за­мкнутих з кінців трубочок.

Крім яйцеклітин в яєчниках виробляються статеві гормони. Вони безпосередньо поступають в кров і визначають розвиток вторинних статевих ознак.

М а т к о в і т р у б и

Маткові труби (tubae uterinae), або яйцепроводи, розміщуються по боках від матки у верхньому відділі її широкої зв’язки, мають дов­жину 10-12 см і служать для проходження яйцеклітини з яєчника в матку. Одним кінцем маткова труба відкривається в матку, інший її кінець, направляється в сторону яєчника, розширений і носить назву лійки. Лійка маткової труби має численні довгі і тонкі торочки, які своїми основами обмежують черевний отвір маткової труби, діаметр якого дорівнює 2-4 мм. Найдовша торочка (2-3 см) – яєчникова то­рочка досягає яєчника і зростається з ним. Перед овуляцією торочки наближаються до місця дозрілого пухирчастого яєчникового фолі­кула, а після його розриву захоплюють яйцеклітину і переміщують її в лійку маткової труби. Наступна, найдовша частина труби (до 4-6 см) називається ампулою маткової труби. Діаметр просвіту початкової частини ампули досягає 8-10 мм, потім вона поступово звужується і переходить у найкоротшу частину маткової труби, але з найтовщою стінкою – перешийок маткової труби. Діаметр просвіту перешийка дорівнює приблизно 3 мм. Кінцевим відділом маткової труби є мат­кова частина, що проходить через товщу стінки матки і відкривається в її порожнину в ділянці рога матки матковим вічком маткової труби діаметром до 1 мм.

Стінка маткової труби складається з трьох оболонок. Слизова оболонка вистелена одношаровим багаторядним миготливим епіте­лієм. Форма і функціональна активність цих клітин залежить від фази менструального циклу. У секреторній фазі висота війчастих клітин зменшується. Рух війок сприяє орієнтації сперматозоїдів, що завдяки позитивному реотаксису рухаються за течією рідини. Слизова оболон­ка відрізняється також вираженою складчастістю. М’язова оболонка має коловий і поздовжній шари гладенької м’язової тканини. Запліднен­ня яйцеклітини відбувається в матковій трубі (рис. 77). Третя обо­лонка – серозна.

М а т к а

Матка (uterus) представляє собоюнепарний порожнистий орган грушоподібної форми, в якому розвивається плід у разі запліднення яйцеклітини. Розміщується матка у малому тазі між сечовим міхуром і прямою кишкою. В ній розрізняють: дві поверхні – передню (міху­рову) і задню (кишкову), верхню, потовщену, частину – дно, середню частину – тіло і нижню, звужену, частину – шийку.

Порожнина матки за формою наближається до рівнобедреного трикутника з верхівкою, що направлена вниз. На границі між дном і тілом у порожнину матки з обох сторін відкриваються отвори матко­вих труб. Вниз порожнина матки переходить у канал шийки, довжина до 2,5-3 см, що відкривається у порожнину піхви отвором матки. Тіло матки утворює з шийкою кут, який є нормальним фізіологічним вигином матки.

Стінка матки складається з трьох оболонок: внутрішньої – слизо­вої, яка отримала назву ендометрія, середньої – м’язової (міометрій) і зовнішньої (периметрій), що представлена серозною оболонкою.

Слизова оболонка матки відіграє важливу роль, так як в ній від­бувається розвиток заплідненої яйцеклітини. При видаленні незаплід­неної яйцеклітини слизова оболонка відривається, кровоносні судини її при цьому розриваються, і кров, що в них, виводиться разом із за­лишками слизової оболонки через піхву назовні. Процес руйнування слизової оболонки носить назву менструації, що триває 3-5 днів. В цей період організм жінки послаблений.

Рис. 74. Просування яйцеклітини по матковій трубі та імплантація зародка в ендометрій.

М’язова оболонка матки найбільш міцна, вона має товщину від 1,5 до 2 см і складає головну масу всієї матки. М’язова оболонка по­будована з гладенької м’язової тканини, волокна якої розміщені поздовжньо (зовнішній і внутрішній шари) і циркулярно (середній шар).

Зовнішній шар матки представляє собою листок очеревини, що переходить із сечового міхура на матку і далі з матки на пряму кишку.

У фіксації матки приймають участь зв’язки, піхва, дно таза і су­сідні органи. По боках від матки до стінок малого таза ідуть утворені очеревиною широкі зв’язки матки. Вони складаються з двох листків очеревини – переднього і заднього, між якими знаходиться шар пух­кої сполучної тканини (так званий параметрій), що містить артерії, вени, нерви і лімфатичні судини. Дещо нижче маткових труб з кож­ного боку від матки відходять круглі зв’язки матки, які представ­ляють собою щільний сполучнотканинний тяж. Ці зв’язки направ­ляються до пахвинних каналів, проходять через них і закінчуються в підшкірній клітковині великих статевих губ. Незважаючи на фік­суючий апарат, матка є рухливим органом, легко зміщується вперед, назад, в бік і догори.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности