Цибулинно–сечівникова залоза. Зовнішні статеві органи. Будова статевого члена

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 7Следующая ⇒

Цибулинно-сечівникова залоза (glandula bulbourethralis), яку ще називають залозою Купера, є парною складною альвеолярно-труб­частою залозою, що за формою нагадує горошину. Ці залози розташо­вані між м'язами сечово-статевої ділянки промежини, позаду від про­міжної (перетинчастої) частини сечівника над цибулиною статевого члена. Відстань між обома залозами дорівнює приблизно 0,6 см. Ци­булинно-сечівникові залози мають куляс­ту форму, діаметр 0,3-0,8 см, щільну консистенцію і жовтувато-бурий колір, їхня поверхня дещо горбиста. Слаболужний в'язкий секрет цибулинно-сечівни-кових за­лоз нейтралізує залишки сечі в сечівнику, готуючи його для проходжен­ня сперми.

Протока цибулинно-сечівникової залози має довжину приблизно З-4 см. Обидві протоки пронизують цибулину статевого члена і від­криваються на задній поверхні початкової ділянки губчастої частини сечівника. Вічка проток щілиноподібні і розміщені близько одне від одного.

Зовнішні статеві органи

К а л и т к а

Калитка (scrotum) має вигляд невеликого відвислого донизу шкірно-фасціального мішка, розташованого за коренем статевого члена, що містить яєчка та над'яєчка (рис. 69, 70). Шкіра калитки тонка, ніжна, пігментована, утворює складки і легко розтягується, вкрита рідким волоссям, містить потові і сальні залози. Шов калитки проходить по її середині в стріловій площині, продовжується по­переду на нижню (задню) поверхню статевого члена, а позаду доходить до відхідника. Калитка виконує функцію фізіологічного термостата, що підтримує температуру яєчка на дещо нижчому рівні порівняно з температурою тіла. Це необхідна умова нормального сперматогенезу.

Стінка калитки складається з семи шарів, які при­йнято називати оболонками яєчка, вони є похідними відповідних шарів передньої стінки живота:

- шкіра;

- м'ясиста оболонка, скла­дається з м'ясистого м'яза і зростається зі шкірою; вона є похідною підшкірної сполучної тканини пахвинної і промежинної ділянок;

- зовнішня сім'яна фасція, яка є похідною поверхневої обгорталь­ної фасції живота;

- фасція м'яза-підіймача яєчка, яка є продовженням власної фасції зовнішнього косого м'яза живота;

- м'яз-підіймач яєчка, який є похідним внутрішнього косого і попе­речного м'язів живота;

- внутрішня сім'яна фасція, яка є похідною поперечної фасції жи­вота;

Рис. 69. Оболонки яєчка і сім’яного канатика.

- піхвова оболонка яєчка, яка складається з пристінкової і нутроще­вої пластинок. Пристінкова пластинка зростається з внутріш­ньою сім'яною фасцією, а нутрощева пластинка - з білковою оболон­кою яєчка і з над'яєчка. Піхвова оболонка яєчка є похідною очере­вини.

Калитка розділена на дві окремі камери перегород­кою калитки, у кожній з яких міститься одне яєчко.

Калитка у хлопчиків-немовлят маленька, шкіра зморщена зав­дяки добре розвинутій м'ясистій обо­лонці. Інтенсивний ріст калитки відбувається під час статевого дозрівання.

Статевий член

Статевий член (penis) – копулятивний орган. Всередині нього проходить сечівник, що у чоловіків одночасно слугує для виділення сечі і для викиду сім’яні.

У чоловічому статевому члені розрізняють корінь, тіло і головку. Тіло члена має дві поверхні: верхню, більш широку, яка називається спинкою, і нижню, більш вузьку, уретральну, з боку якої знаходиться сечівник. Форма головки дещо конусоподібна. На ній знаходиться зовнішній отвір сечівника у вигляді поздовжньо розташованій щілини. Ззаду від головки є звужене місце – шийка. У ділянці головки шкіра статевого члена утворює складку, яка називається крайньою плоттю (рис. 70, 71).

Рис. 70. Статевий член і калитка (вигляд спереду).

Статевий член утворений двома печеристими тілами і одним губчастим тілом, що оточує сечівник. Губчасте і печеристі тіла по­криті фасцією і шкірою. Крім того, кожне тіло має власну білкову оболонку, від якої всередину нього відходять перекладини, які обме­жують невеликі порожнини, що вистелені ендотелієм. Під час ерекції ці порожнини заповнюються кров’ю. В залежності від ступені їх наповнен­ня щільність статевого члена та його величина змінюються. Губчасте тіло має розширення, з яких одне утворює головку члена, а інше, в ділянці кореня, - його цибулинну частину. Статевий член при­кріплюється до лобкового симфізу за допомогою зв’язки. Друга зв’язка іде від білої лінії живота і охоплює печеристі тіла з боків.

Рис. 71. Будова статевого члена.

С е ч і в н и к

Сечівник (urethra masculina) має довжину до 18 см і розділяється на три частини: передміхурову, перетинчасту і губчасту.

Передміхурова частина сечівника – це відділ сечівника, який проходить через передміхурову залозу. У передміхурову частину від­криваються сім’явипроскувальні протоки і численні протоки перед­міхурової залози.

Перетинчаста частина сечівника є найкоротшою. Вона прохо­дить через сечово-статеву діафрагму, яка утворена м’язовими волок­нами, що розташовані між нижніми гілками лобкових і гілками сід­ничних кісток, і покрита ззовні та зсередини фасцією.

Губчаста частина сечівника, як свідчить сама назва, закладена у губчастому тілі статевого члена. Це найдовша частина. Її слизова обо­лонка має численні залози. У зовнішнього отвору вона має розширен­ня – човникову ямку. У початковий відділ губчастої частини відкри­ваються вивідні протоки залоз сечівника.

Стінка сечівника складається із слизової, м’язової і адвенти­ціальної оболонок, що мають загальний характерний план будови.

Сечівник має два м’язи-замикача. М’язова оболонка сечівника побудована з гладеньких міоцитів, які утворюють внутрішній поздовжній шар і зовнішній коловий шар. Поздовжній м’язовий шар у внутрішньостінковій частині сечівника потовщується, зростається з м’язовою оболонкою шийки сечового міхура і утворює недовільний внутрішній м’яз-замикач сечівника. Зовнішній м’яз-замикач утворений циркулярними поперечносмугастими м’язовими волок­нами і розташований в ділянці проходження сечівника через сечово-статеву діафрагму і керується вольовими зусиллями людини.

Жіночі статеві органи

Жіноча статева система складається з внутрішніх статевих органів – яєчники, маткові труби, матка і піхва, що розташовані в порожнині малого таза і зовнішніх статевих органів – жіноча соромітна ділянка (вульва) і клітор (рис. 75).

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте