Види етнічних конфліктів і стадії їх розвитку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 18 из 24Следующая ⇒

Залежно від території та типу етносу виділяють чотири види етніч-

них конфліктів.

Перший вид -- це етнічний конфлікт, що виник у межах території од-

нієї держави. Прикладом такого виду конфлікту може бути конфлікт у

Нагорному Карабасі в Азербайджані між вірменами та азербайджанця-

ми. До конфлікту було залучено майже все доросле населення Азербай-

джану. Етнічні конфлікти в рамках однієї країни спостерігаються між

греками-кіпріотами та турками-кіпріотами. Слід зазначити, що в назва-

них конфліктах фігурують не тільки етнічні, а й релігійні особливості,

оскільки вірмени та греки традиційно належать до християн, а азербай-

джанці та турки -- до мусульман.

Другий вид етнічних конфліктів спостерігається в рамках окремих

держав (на час дослідження проблеми -- це були республіки СРСР) між

корінним етносом і російськомовним населенням. Корінні етноси респуб-

лік Молдова, Латвія, Литва, Естонія бажали зберегти власну культуру, мо-

ву та отримати суверенітет. Російське ж населення здебільшого було про-

ти не тільки суверенітету, а й поширення мови корінного етносу, оскіль-

ки ними підтримувалась масова русифікація. У названих республіках бу-

ли прийняті законодавчі акти, які захищали національну мову. Після чого

загострились суперечності між різними етнічними групами -- росіянами

та корінними етносами. Менше проблем було із запровадженням націо-

нальної символіки, хоча й тут не все було безконфліктно.

Якщо ж за приклад взяти Україну (ще за радянських часів), то Закон

про мови тут пройшов майже без протестів з боку російськомовного на-

селення України, але проблеми із символікою набули в ряді випадків

драматичного характеру. Справа в тому, що суперечності, пов'язані із за-

провадженням національної символіки, мають етнокультурний характер,

вони пов'язані із соціально-психологічними мотивами національної пси-

хології. Нація пов'язує національні символи та культуру із національ-

ною величчю та перспективою для себе як народу, що має не формаль-

ний, а реальний статус державності. Аналогічний конфлікт упродовж ба-

гатьох років існує у Квебеку (Канада), де франкомовне населення бо-

реться проти англомовного за незалежність аж до відокремлення. У цих

конфліктах, безумовно, спостерігається політичне забарвлення. Адже

йдеться про національний суверенітет, який сприймається грузином, ли-

товцем або українцем інакше, ніж росіянином.

Третій вид етнічних конфліктів є наслідком довільного державно-ад-

міністративного поділу території країни. Мова йде, зокрема, про ієрар-

хію: центр, республіка, автономія тощо, де вищий ступінь адміністратив-

ного рівня має вищий державно-правовий статус. Ця ієрархія раніше іс-

нувала в СРСР, а зараз ми маємо її залишки у Росії, Грузії. У ряді випад-

ків це призвело до серйозних конфліктів, наприклад, між Грузією та Аб-

хазією або Грузією та Південною Осетією. Підґрунтя цих конфліктів ба-

гато в чому обумовлено етнічними стереотипами, які формувалися про-

тягом взаємодії етносів у певному часі.

Четвертий вид конфліктів -- це так звані конфлікти між "центром" та

іншими утвореннями, кожне з яких убачає в "центрі" диктат або й про-

сто насилля. Так, у Росії цей вид конфліктів має глобальний характер, ос-

кільки "центр" у свідомості мас ототожнюється з Росією та російським

етносом, і тому він набув форми конфлікту росіян та "неросіян". Найза-

пеклішим таким конфліктом є конфлікт із Чечнею.

До цього ж виду можна віднести конфлікт басків з урядом Іспанії, які

організували дуже жорстоку організацію ЕТА, що бореться за відділен-

ня так званої країни басків від Іспанії. У свою чергу, іспанський уряд ду-

же жорстоко розправлявся з басками. Згадаймо сумну долю столиці кра-

їни басків -- Герніки. Її зрівняв із землею генерал Франко, що очолював

фашистську хунту, яка прийшла до влади в Іспанії. На цю жорстокісь ба-

ски відповіли ще більшою жорстокістю. На деякий час ЕТА заявила про

припинення терористичних актів, але конфлікт не вважається вичерпа-

ним, а терористичні акти знову відбуваються в різних містах Іспанії.

Етнічний конфлікт, до якого б виду він не належав, -- дуже небезпеч-

не явище. Якщо етнічний конфлікт уже розгорівся, набрав сили, то його

дуже важко приборкати. Адже на застосування сили ворогуючі сторони

реагують посиленням протидії. Тому етнічному конфліктові легше запо-

бігти, аніж його усунути.

Сучасна світова спільнота бере певну участь у розв'язанні етнічних

конфліктів, які переросли у збройні конфлікти.

Особливо трагічними етнічними конфліктами кінця ХХ ст. можна на-

звати конфлікт у Чечні та конфлікт між етнічними албанцями та сербами

у Сербському краї Косово (Югославія), який НАТО намагався припинити

за допомогою бомбардувань. Те ж саме робили російські війська у Чечні.

Небезпечність етнічних конфліктів у сучасному світі полягає в тому,

що вони можуть втягнути у свою орбіту інші етноси і призвести до мас-

штабних воєнних дій, які заберуть життя сотень тисяч людей. Так, у На-

горному Карабасі та Чечні гинули азербайджанці, вірмени, білоруси, ро-

сіяни, українці, чеченці. У Чечні загинули англійці -- представники ми-

ротворчих організацій ООН і Червоного Хреста. Слід також зазначити,

що характерною особливістю сучасних міжнаціональних конфліктів є

те, що в них немає майже нічого істинно національного. У цих конфлік-

тах економічні та політичні інтереси поляризуються за етнічною озна-

кою. Таким чином, вони перетворюються на спробу вести боротьбу за

владу та власність під прапором націонал-етнічної солідарності. Певні

сили використовують потенціал народу у своїх корисних інтересах. От-

же, міжнаціональні конфлікти, -- як зазначає Р. Абдулатіпов, -- є тією

благодатною стихією, де кожен шахрай може бути зарахований до патрі-

отів своєї нації.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США