Поняття та ознаки органів держави.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 25Следующая ⇒

Орган держави – частина державного апарата – група чи осіб одна особа, що володіє юридично визначеною державно-владною компетенцією для виконання задач функцій держави. Кожен орган держави створюється для здійснення визначеного виду державної діяльності, тобто має свій предмет ведення, задачі і функції.

Орган держави - це ланка державного апарата, що бере участь у здійсненні функцій держави і наділена для цього владною компетенцією.

Органи держави - це структурно організований колектив державних службовців, що наділені владними повноваженнями і необхідними коштами для виконання визначених задач і функцій.

Структура органа держави:

Ознаки органа держави:

1) формується чи державою безпосередньо народом (наприклад, парламент) відповідно до закону і функціонує на його основі;

2) має передбачені чи конституцією іншими законами спеціальні функції, що він здійснює від імені держави;

3) має державно-владні повноваження, що дозволяють йому робити юридично обов'язкові дії:

а) видає нормативні й індивідуальні акти;

б) здійснює контроль за точним і неухильним виконанням вимог, передбачених цими актами;

в) забезпечує і захищає ці вимоги від порушень шляхом застосування мір виховання, переконання, стимулювання, у разі потреби – державного примуса;

4) функціонально взаємодіє з іншими органами в процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом «дозволено тільки те, що прямо передбачено законом». Принцип «Дозволене усе, що не заборонено законом» не відноситься до діяльності державних органів. Цей принцип діє в сфері майнових відносин громадян, юридичних осіб;

5) складається зі службовців, що знаходяться в особливих правовідносинах один з одним і органом: обсяг, порядок використання ними владних повноважень установлюються законом і одержують конкретизацію в посадових інструкціях, штатних розкладах і ін.

6) має необхідну матеріальну базу – казенне майно, що знаходиться в його оперативному керуванні; свої рахунок у банку; джерело фінансування – державний бюджет;

7) має організаційну структуру (будівля по видах окремих служб і чисельному складу), територіальний масштаб діяльності, систему службової підзвітності і службову дисципліну.

Загальні ознаки органа держави:

1) усі вони утворяться у встановленому законом порядку, шляхом представницької і безпосередньої демократії;

2) вони покликані здійснювати визначені законом функції;

3) наділені державно-владними повноваженнями;

4) діють у встановленому державою порядку;

5) зв'язані між собою відносинами субординації;

6) утворять своєю сукупністю цілісну систему, що називається апаратом.

Загальні ознаки органів держави:

* всі органи держави створені відповідно до закону, шляхом безпосередньої і представницької демократії;

* покликані виконувати передбачені законом функції;

* мають державно-владні повноваження;

* діють у встановленому законом порядку;

* зв'язані між собою відносинами субординації;

* усі разом створюють єдину цілісну систему Þ апарат держави.

Специфічні ознаки органа держави:

формування їх з волі держави і здійснення ними своїх функцій від імені держави;

кожен державний орган виконує строго визначені, встановлені в законодавчому порядку види і форми діяльності;

кожен державний орган має юридично закріплену, організаційну структуру, територіальний масштаб діяльності, що визначає його місце і роль в апараті, а також порядок його взаємин з іншими державними органами й організаціями;

наділений повноваженнями державно-владного характеру.

Специфічні ознаки органів держави:

Þ формулювання їхній безпосереднє державою і здійснення ними функцій тільки від імені держави;

Þ виконання кожним державним органом чітко визначеної форми діяльності, а також її видів;

Þ наявність у кожнім державним органі юридично закріпленої організаційної структури, територіального масштабу діяльності;

Þ надання державному органу повноважень державно-владного характеру.

Види органів держави.

Критерії (підстави) класифікації органів держави: (с)

1. По місцеві в системі державного апарата:

· первинні;

· вторинні.

2. По видах діяльності:

органи державної влади (вищий орган - Верховна Рада);

органи державного керування (вищий орган - Кабінет Міністрів);

суд (у тому числі й арбітражний);

прокуратура;

Конституційний Суд.

3. По способі створення:

* виборні;

* призначувані;

4. За часом функціонування:

¨ постійні;

¨ тимчасові;

5. По складу:

Þ одноособисті;

Þ колегіальні;

6. По території, на яку поширюються їхні повноваження:

· загальні;

· галузеві чи міжгалузеві (центральні);

· місцеві (локальні).

Державні органи, що мають владні повноваження, можуть бути розділені по різних підставах:

• По способі утворення:

виборні (представницькі органи);

призначувані (напр., органи прокуратури, виконавчо-розпорядницькі органи);

наслідувані (спадкоємний монарх).

• За часом функціонування:

постійні – створюються без обмеження терміну дії;

тимчасові – створюються для досягнення короткострокових цілей.

• По території дії:

загальні (загальфедеральні у федеративній державі) – поширюються на всю територію держави;

суб'єктів федерації – (у федеративній державі);

місцеві – діють в адміністративно-територіальних одиницях;

• По характері компетенції:

органи загальної компетенції – уряд;

органи спеціальної компетенції – міністерства і т.п.

• Один по одному здійснення компетенції:

колегіальні – парламент (Верховна Рада);

єдиноначальні – президент.

• По правових формах діяльності:

правотворческие;

правоприменительные;

правоохоронні;

контрольно-наглядові;

установчі.

• За принципом «поділу влади»:

законодавчі;

виконавчі;

судові.

• По характері і змісту діяльності:

законодавчі (парламент);

виконавчі (уряд);

правоохоронні (міліція, органи безпеки);

судові (суди – вищі і місцеві);

контрольно-наглядові (прокуратура, державні інспекції).

ОВС в механізмі держави.

Органи внутрішніх справ – правоохоронні органи виконавчої влади, що складаються з галузевих служб: міліції, слідчого апарата, внутрішніх військ, кримінально-виконавчих установ.

Їм відведена відповідальна роль у механізмі правової держави. Вони беруть участь у здійсненні внутрішніх і зовнішніх функцій держави – проводять діяльність по захисту економіки і навколишнього середовища від злочинних зазіхань (податкова міліція, екологічна міліція), коштують на стражу законності і правопорядку (ДАІ, патрульно-постова служба й ін.), співробітничають на міжнародному рівні по забезпеченню світового порядку (ІНТЕРПОЛ), мають на меті захист і охорону прав і воль людини.

Окремі служби органів внутрішніх справ (міліція, виправно-трудові установи) наділені функціями дізнання, що вони здійснюють у границях вимог карно-процесуального закону.

Одна з особливостей органів внутрішніх справ – наявність повноважень по проведенню попереднього розслідування (спеціальний слідчий апарат).

Органи внутрішніх справ мають широкий діапазон адміністративно-наглядових функцій – забезпечення суспільного порядку, паспортного режиму, правил дозвільної системи й ін.

Отже, положення органів внутрішніх справ у державному механізмі, з погляду як їхньої компетенції, так і побудови, визначалося характером держави. Перехід від авторитарної до демократично організованої влади вже на початковому етапі викликав істотні зміни. Тенденції розвитку, що спостерігаються, системи органів внутрішніх справ обумовлені загальними процесами, що протікають у нашому суспільстві. Вони в загальному і цілому не суперечать існуючому положенню справ в інших країнах тенденції усе більшої диференціації і спеціалізації ланок державного апарата. Загальна лінія еволюції така, що поза рамками органів внутрішніх справ створюється усе більше організацій і установ, що виконували ніколи властиві їм функції, і з часом термін «органи внутрішніх справ» може стати родовим для позначення сукупності органів (апаратів), що здійснюють охорону суспільного порядку, безпеки (державної, суспільний, екологічної і т.п.), боротьбу з правопорушеннями особливими формами і методами.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология