Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Неспецифічні синдроми пораження нервової системи у дітей при інфекційних захворюванняхСодержание книги
Поиск на нашем сайте · НЕЙРОТОКСИКОЗ: ірритативна, сопорозна фази · МОЗКОВА КОМА: середньомозкова, стовбурова, термінальна · СИНДРОМ МЕНІНГІЗМУ · СИНДРОМ ЛІКВОРОДИНАМІЧНИХ ПРОУШЕНЬ: лікворної гіпер- та гіпотензії · СИНДРОМ ВЕГЕТАТИВНО-СУДИННИХ ПОРУШЕНЬ · ЕНЦЕФАЛІТИЧНА РЕАКЦІЯ · СИНДРОМ НАБУХАННЯ ТА НАБРЯКУ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
НЕЙРОТОКСИКОЗ Нейротоксикоз є неспецифічною генералізованою відповіддю на інфекційний агент чи продукти його життєдіяльності у випадку масового надходження токсинів у кров з розвитком ендотоксинемії. Можливість розвитку нейротоксикозу при тяжкому ступені будь-якого інфекційного захворювання та клінічна схожість із гострими нейроінфекціями зумовлює необхідність знання клінічної картини нейротоксикозу лікарями всіх спеціальностей з метою його диференційної діагностики та правильної лікарської тактики.
Нейротоксикоз є неспецифічною, шокоподібною реакцією організму в відповідь на вплив вірусної, бактерійної чи вірусно-бактерійної флори. Характеризується переважним ураженням центральної та вегетативної нервової системи, супроводжується різним ступенем порушення свідомості. Патогенез:
1. Симпатикотонія. 2. Гіпертермія. 3. Гіпервентиляційний синдром. 4. Централізація кровообігу. 5. Порушення мікроциркуляції. 6. Набряк-набухання головного мозку. 7. Судомний синдром. 8. Синдром дисемінованого внутрішньосудинного загострення крові. 9. Геморагічний синдром.
Класифікація
Періоди: 1. Прекоматозний: а) іритативна фаза; б) сопорозна фаза. 2. Коматозний: а) середньомозкова кома; б) стовбурова кома; в) термінальна кома.
Діагностичні критерії іритативної фази: · збудження, тремор кінцівок, гіперкінези, руховий автоматизм; · звичайний чи гіперемійований колір шкіри; · гіпертермія (39-39,5 оС); · гіпертонія за рахунок систолічного АТ; · тахікардія.
Діагностичні критерії сопорозної фази: · загальмованість, що наростає, сонливість; · відсутня реакція на звичайні звукові подразники; · збережена реакція на сильні звукові, больові подразники; · періодична кататонія; · зниження сухожильних, шкірних, черевних рефлексів; · виражена тахікардія; · спазм периферичних судин: блідість шкіри, акроціаноз; · гіпертермія до 40-41 оС; · судомна реакція на висоті гіпертермії; · гіпертензійний синдром: головний біль, блювання, менінгеальні симптоми, витікання ліквору під підвищеним тиском при відсутності запальних змін у ньому. Діагностичні критерії коматозного стану: 1. Середньомозкова кома: · пригнічення коркових функцій; · відсутня реакція на зовнішні подразники; · відсутня чутливість і рефлекси (шкірні).
2. Нижньостовбурова кома: · зниження м’язового тонусу; · відсутні рефлекси (шкірні, сухожильні); · мідріаз, відсутня реакція зіниць на світло; · зміна симпатикотонії ваготонією; · тонічні судоми.
3. Термінальна кома: · ністагм з ротаторним компонентом, спазм погляду; · повна арефлексія (в т.ч. рогівкового, глоткового); · брадипное, аритмія дихання (дихання Біота, Чейна-Стокса, Куссмауля), зупинка дихання; · гіпотонія, тахікардія, лабільний, ниткоподібний пульс, ціаноз, мармуровість шкіри, ослаблення серцевих тонів.
ЛІКУВАННЯ
І. В іритативній фазі лікування розпочинають з ліквідації гіпертермічного синдрому: 1. Анальгін (50 % розчин, 0,1 мл/рік життя); літична суміш (1 мл 2,5 % розчину аміназину + 1 мл 2,5 % розчину піпольфену + 4 мл 0,25 % розчину новокаїну) – 0,1-0,2 мл/кг кожні 4-6 год; внутрішньовенне введення 10 % розчину глюкози з лідокаїном – 2-4 мг/кг. 2. При спазмі периферичних судин (блідість, холодні кінцівки) – спазмолітики: – папаверин з дибазолом, но-шпа, 2,4 % розчин еуфіліну (у фазі збудження), у вікових дозах; – пентамін, бензогексоній (у фазі пригнічення); – фізичні методи охолодження протипоказані (посилюють спазм судин). 3. При парезі периферичних судин – фізичні методи охолодження (після введення літичних сумішей): – роздягти догола; – міхур з льодом на місце проекції магістральних судин, печінки чи до голови; – розтерти сумішшю з води, спирту, оцту в співвідношенні 1:1:1; – введення охолоджених розчинів не застосовують (посилення спазму периферичних судин).
ІІ. У сопорозній фазі, при загрозі розвитку коматозної стадії: 1. Лікування розпочинають із введення седуксену – 0,3 мг/кг. 2. Для ліквідації гіперсимпатикотонії застосовують літичну суміш. 3. Для нормалізації тонусу периферичних судин кожні 4-6-8 год: – папаверин 2 % і дибазол 0,5 % (0,3 мл/рік життя) внутрішньом’язово; – еуфілін 2,4 % (1-2 мг/кг) внутрішньовенно; – дроперидол 0,25 % (0,5 мг/кг) внутрішньом’язово, внутрішньовенно. 4. Ліквідація набряку-набухання головного мозку: – колоїдні розчини (альбумін, плазма, 10 % глюкоза), об’єм першої крапельниці не більше 30-40 мл/кг; – при відсутності геморагічного синдрому – манітол (сечовина) – 1-1,5 г/кг за добу (у вигляді 15 % розчину) внутрішньовенно краплинно 40-50 крапель за 1 хв, поєднувати із салуретиками (фуросемід – 1 мг/кг через 6-8 год); – покращання мікроциркуляції: гепарин – 100-200 ОД/кг за добу, 4 приймання внутрішньошкірно; – контрикал – 1-3 тис. ОД/кг за добу, 2-3 приймання внутрішньовенно краплинно; – преднізолон – 2-5 мг/кг чи дексазон – 0,2-0,5 мг/кг 1-3 доби; – краніоцеребральна гіпотермія; – при неефективності проведеної терапії – гемосорбція, плазмаферез та АУФОК. 5. Ліквідація судомного синдрому: – 0,5 % розчин седуксену внутрішньом’язово (0,3-0,5 мг/кг, або: до 3 міс. – 0,3-0,5 мл; 3-12 міс. – 0,5-1мл; 3-5 р. – 1-1,5 мл; старші 5 р. – 2-3 мл); повторне введення через 15-30 хв при неефективності першого; – при відсутності ефекту – дроперидол 0,25 % – 0,05-0,1мл/кг кожні 6-8 год у першу добу, далі – кожні 12 год; – рідше ГОМК – 100 мг/кг у вигляді 5 % розчину на глюкозі до 4 разів за добу; – при неефективності – аміназин 2,5 % – 0,4-0,8-1,2 мл/кг в 4-6 прийомів; – кожен із методів ліквідації судом доповнюють призначенням фенобарбіталу на ніч (до 6 міс. – 0,005; 6-12 міс. – 0,01; 1-2 р. – 0,02; 3-4 р. – 0,03; 5-6 р. – 0,04; 7 р. – 0,05; старші 7 р. – 0,07-0,1). 6. Попередження та лікування ДВЗ-синдрому: – курантил – 0,2-0,5 мл/кг 5 % розчину внутрішньовенно чи внутрішньом’язово 4-5 діб; – гепарин – 15 ОД/кг на годину, при подовженні часу згортання більше 20 хв – 5-10 ОД/кг на годину, поступова відміна за 1-2 доби; – аспірин – 20-40 мг/добу; – при посиленні фібринолізу: контрикал – 500 ОД/кг, свіжу гепаринізовану кров – 10 мл/кг (500 ОД гепарину на 100 мл крові) або консервовану плазму.
ЛІКУВАННЯ
1. Суворий ліжковий режим до стійкої нормалізації температури тіла, зникнення менінгеального синдрому та нормалізації показників крові та ліквору, у середньому протягом 10-14 днів;
Антибактеріальна терапія. При менінгіті незначної тяжкості або асоційованому з менінгококовою інфекцією стартовим антибіотиком може бути пеніцилін 300-500 тис.ОД./кг на добу. Якщо у хворого на менінгіт спостерігаються ознаки ІТШ, стартовим антибіотиком повинен бути хлорамфенікол 100 мг/кг на добу (до виведення хворого з ІТШ). При тяжких формах менінгіту на першому етапі терапії (до виявлення збудника) препаратом вибору є цефтриаксон 100мг/кг/на добу, чи цефотаксим 200 мг/кг/на добу. У дітей до 1 міс. життя: ампіцилін 150-200 мг/кг на добу у сполученні з цефалоспоринами III покоління або аміноглікозидами (амікацин 15-30 мг/кг на добу, нетилміцин 6-9 мг/кг на добу). Через 24 – 48 годин від початку терапії проводять контрольну люмбальну пункцію, для контролю ефективності розпочатої терапії.
|
||
|
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 203; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 216.73.216.198 (0.009 с.) |