Клінічні та лабораторно-інструментальні критерії бронхіальної астми, базова терапія

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 6Следующая ⇒

Нормальна частота дихання у дітей у стані неспання:

Вік Частота дихання

< 2 місяців < 60 на хвилину

2-12 місяців < 50 на хвилину

1-5 років < 40 на хвилину

6-8 років < 30 на хвилину

** Нормальна частота серцевих скорочень у дітей під час неспання:

Грудного віку 2-12 місяців < 160 на хвилину

Дошкільного віку 1-2 років < 120 на хвилину

Шкільного віку 2-8 років < 110 на хвилину

Бронхіальна астма – хронічне запалення дихальних шляхів з поширеною, але варіабельною, зворотньою обструкцією і зростаючою гіперреактивністю до різних стимулів, зумовлене специфічними імунними (сенсибілізацією та алергією) або неспецифічними механізмами, головними клінічними ознаками якого є повторні епізоди свистячих хрипів, ядухи, відчуття стиснення в грудях і кашлю, особливо в нічний і вранішній час за рахунок бронхоспазму, гіперсекреції слизу і набряку слизової оболонки бронхів.

КЛАСИФІКАЦІЯ

За формою:

- атопічна (екзогенна),

- інфекційно-алергічна

- змішана

2.2. За перебігом захворювання:

- інтермітуючий (епізодичний) перебіг;

- персистуючий (постійний) перебіг.

2.3. За ступенем важкості перебігу захворювання (оцінюється перед початком лікування ):

· ступінь контрольованості захворювання. У цьому пункті виділяється три типи бронхіальної астми:

· контрольований (захворювання добре піддається лікуванню, внаслідок чого прояви астми знижуються або повністю припиняються, і рівень активності пацієнта не обмежується);

· частково контрольований (прояви захворювання зменшуються, рівень активності пацієнта підвищується в порівнянні з тим, яким він був до початку лікування);

· неконтрольований (симптоми та ознаки бронхіальної астми залишаються на тому ж рівні, що і до початку лікування).

I. Інтермітуюча астма (епізодична) - Денні напади менше 1 разу на тиждень, нічні - менше 2-х, коротка тривалість загострень.

II. Легка персистуюча астма - Денні напади більше 1 разу на тиждень, але менше 1 разу на день, нічні напади - 2 рази на місяць, симптоми бронхіальної астми є причиною порушень сну і гноблення рухової активності.

III. Персистируюча астма середнього ступеня тяжкості - Щоденні напади в денний час і нічні напади - не менше 2-х разів на тиждень, значне зниження рухової активності і порушення сну.

IV. Важка персистуюча астма - Регулярні і неодноразові денні напади, дуже часті нічні, симптоми бронхіальної астми обмежують рухову активність і серйозно порушують якість життя пацієнта.

контролюючі препарати):

1. Інгаляційні глюкокортикостероїди (ІГКС) є препаратами вибору в

терапії дітей усіх вікових груп з персистуючою астмою будь-якого

ступеню важкості. Рекомендований режим призначення два рази на добу і

однократне дозування при повному контролі.

2. Системні глюкокортикостероїди – СГКС (препарати вибору –

преднізолон, метилпреднізолон) використовуються для усунення

середньоважких і важких приступів астми у мінімальних дозах 1-2 мг/кг

протягом 3-5 днів та для контролю найбільш важкої астми (V крок)

подовженим курсом (один раз на добу щоденно або через день). В

останньому випадку якомога раніше здійснюється відміна СГКС і перехід

на високі дози ІГКС, комбінацію останніх з бронхолітиками

пролонгованої дії.

3. Інгаляційні β2-агоністи тривалої дії (сальметерол, формотерол)

призначаються додатково в терапії часткової та неконтрольованої БА

(взамін подвоєння дози ІГКС). Використовуються тільки в комбінації з

ІГКС у дітей старше 4 - 5 років. Перевагу надають фіксованим

комбінаціям (фютиказон + сальметерол, або будесонід + формотерол).

Застосування фіксованих комбінацій є найбільш ефективною у досягненні

повного контролю за перебігом астми незалежно від важкості перебігу.

4. Антилейкотрієнові препарати (антагоністи рецепторів до цистеїніл-

лейкотрієну – монтелукаст) застосовуються в якості монотерапії як

альтернатива ІГКС у лікуванні легкої персистуючої БА та вірус

індукованої бронхіальної обструкції у дітей з інтермітуючої БА.

Додатково призначаються до ІГКС при відсутності належного контролю

при лікуванні ІГКС.

5. Метилксантини. Для контролю за астмою дітей старше 5 років (особливо

нічних симптомів, астми фізичного навантаження) застосовують

перорально метилксантини сповільненого вивільнення (тривалої дії) у

низьких дозах в якості додаткової терапії до ІГКС при недостатній їх

ефективності. Необхідним є проведення моніторингу рівня теофіліну у

плазмі крові при його застосуванні у дозі >10мг/кг/на добу.

6. Кромони (кислота кромогліциєва) можуть застосовуватись при легкій

персистуючій БА дітям з 2 років, однак їх ефективність менш за низькі

дози ІГКС.

7. Анти IgE антитіла (омалізумаб). Призначається в якості додаткової

контролюючої терапії дітям з 6 років при важкому перебігу атопічної БА,

яка неадекватно контролюється незважаючи на лікування відповідно V

кроку терапії.

А.3.2.2. Препарати невідкладної допомоги: β2-агоністи короткої дії

(сальбутамол, фенотерол) використовують за вимогою для лікування

інтермітуючої та гострих епізодів БА у дітей. В випадку недостатньої

ефективності β2-агоністів короткої дії при__

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США